Холєра ясна! Світова література про епідемії

Кожна наступна епідемія: чи то свинячий грип, чи ебола, чи коронавірус, – привід незлим тихим словом згадати «Чуму» Камю й Маркесове «Кохання під час холери». Подейкують, з появою нових епідемій спостерігається сплеск купівельної активності навколо цих книжок. 

Якою ще літературою запасатися на випадок, якщо закриють не тільки кінотеатри й авіасполучення, а ще й книгарні? І які висновки з епідемій робить світова література?

Карантин на віллі – «Декамерон» Боккаччо

Еротичні й фривольні історії «Декамерона» Боккаччо розповідаються саме під час епідемії чуми. Поки у Флоренції триває апокаліпсис, десятеро здорових містян пакують скрині і їдуть на віллу за місто (читай, вживають заходів і роблять собі маленький карантин). Там вони максимально імітують нормальне життя – п’ють, їдять і розповідають одне одному фривольні історії. Нічого моралізаторського й злободенного – потреба відключитись від поганих новин і невпевненість в дні прийдешньому понад усе. 

Саме страшний контекст робить всі ці легенькі оповідки дуже важливими. Видно, в часи всіляких холєр проповідників судного дня і моралізаторів з їхніми «а я ж попереджав» не бракувало. І їхніх катастрофічних пророцтв не хотілось. Хотілось нормального життя, послухати про хтивих монахів і зраджених чоловіків, про з’їдені серця коханих та іншу далеку від чуми чудасію. 

До речі! Зверніть увагу: за 10 днів такого карантину в жодного з героїв не виявилось симптомів чуми!

Відшукування причетного

Та здебільшого епідемія – це паніка, продаж сумнівних амулетів і ліків. А також пошук винного. 

У давні часи моровиці були частим явищем. І в культурі вони зображуються як гарний привід подумати про свою поведінку і принагідно згадати про гріхи свого царя. Бо, звісно, за персональні провини простих смертних боги розбираються з ними особисто. Але хто винний, якщо страждає все місто чи королівство? В давніх не було сумнівів – це все цар напартачив.

Похід Менелая на Трою супроводжувався таким мором, що царю довелося спитати в оракула, чим він розгнівив богів. І йому натякнули, що потрібно задуматися над своєю розпустою і відпустити бранку до її батьків. Менелай повернув бранку, і мор відступив. Але Менелай не зробив з події висновків і забрав собі натомість бранку Ахілла, чим і призвів до низки інших трагічних подій «Іліади».

Варварські царі Геродота не дуже любили епідемії та інші сумні знамення. Адже кожна епідемія супроводжувалася пошуком винних. На-гора раптом спливало те, що цар спить зі своєю дочкою, а тому не віддає її заміж за всіх претендентів («Історія Аполлонія, царя Тірського») чи те, що цар спить зі своєю матір’ю (те, що Едіп це не навмисне, від епідемії не убезпечувало).

Тому поведінкою й фізичним станом верховного правителя було заведено цікавитись. Як писав антрополог Джеймс Фрейзер у «Золотій гілці», перша сива волосинка на чолі правителя викликала занепокоєння в давніх людей – старий слабкий правитель здатен спричинити кінець їхнього маленького світу. За такої прикрої оказії треба було терміново змінювати старого правителя на сильнішого молодшого.

Коротше, звинувачувати владу в усьому – наша прадавня традиція. Яка ще й іноді спонукає царів переглядати свою поведінку і каятись. Віддавати майно на користь нужденних і ставати прикладом благочестивої поведінки.

А благочестивість царя, як бачимо, не важко було перевірити. В здорового народу не може бути царя-негідника.

Світло науки!

Але це темні давні часи, люди тоді теж були темними. Церква й жерці промили їм мозок, – скажете ви, – ну то вони й бачили всілякі нелогічні чудасії. А ми цивілізовані, нам не страшна чума й забобони, наші лікарі врятують нас від будь-чого. Та новітня література, яка береться працювати із цією темою, показує, що ситуація мало змінилась. 

Конні Вілліс. Книга Судного дня

Вілліс Конні. Книга судного дня / пер. Ірина Савюк, Валерій Веррховський — К.: НК-Богдан, 2015

У фантастичному романі «Книга Судного дня» Конні Вілліс студентку Ківрін нашпиговують усіма можливими знаннями про середньовіччя, щепленнями та відправляють у дослідницьку експедицію в Англію часів тої самої чуми. Від чуми дівчина й справді не помре (вакцина добре працює), але сильно промерзне й переживе важке сумнівне лікування в далекій епосі. І коли все ж почнеться чума, вона, з усіма своїми знаннями, не могтиме нікого порятувати (хоча дуже хотітиме). Просто із відчаєм спостерігатиме за подіями і прагнутиме хоча б по-людськи поховати мерців.

Тим часом (о, іронія долі) в її часі саме триватиме епідемія чуми. І, звісно, люди візьмуться за своє й шукатимуть винного. І цими винними, звісно, будуть машина часу й науковці, які з нею працюють. 

Купити книжку

Жозе Сарамаго. Сліпота

Самараго Жозе. Сліпота / пер. Ірина Савюк, Валерій Веррховський — Х.: Фоліо, 2013

Жозе Сарамаго створює навколо теми загадкової епідемії притчу. В містечку з його книжки люди раптово починають втрачати зір, і лікарі безсилі тут допомогти. Рештки незаражених зрячих панікують і намагаються організувати суворий карантин, який більше нагадує гетто. А страх спонукає їх поводитися зі сліпцями як зі злочинцями. Носії загадкового вірусу винні у своїй хворобі, і зрячі вважають, що утримувати їх в нелюдських умовах і стріляти в них цілком припустимо. Все аби вони не рознесли заразу далі. Поза іншим книжка гарно показує і почуття прихильників етнічних чисток, і українських панікерів, які намагались перекрити шлях пасажирам літака з Уханя. 

Купити книжку

Цезарій Збєшховський. Голокост F

Збєшховський, Цезарій. Голокост F: роман, оповідання / пер. І. Шевченко, О. Шевченко. — К.: Вид-во Жупанського, 2018

Фантастичний «Голокост F» Цезарія Збешховськоро теж має справу із повсюдною заразою, от тільки з іншої перспективи. Апокаліпсис епідемії в минулому, а зараз рештки людей б’ються з бездушними, брутальними вампірами. Так би мовити, погані хворі нещадно атакують хороших здорових.

Все діється у високотехнологічному майбутньому, а героєм є безсмертний багатій Францішек Еліас, який ревно оберігає свою безсмертну душу. Річ у тім, що в цій книзі тіло можна змінювати сотні разів, були б ресурси, а от душу треба оберігати від ворогів. 

До речі, ця книжка нагадує про правила загальної гігієни. Комп’ютер і мозок в усіх сполучені. Зайшов на сумнівний ресурс – і маєш собі вірусів. Тож багата верхівка тримає свій мозок і душу в максимальній чистоті.

Купити книжку

Читайте також: Цезарій Збєшховський про інтернет, кінець світу і мрію побачити Великий вибух

Луїджі Дзоя. Історія гордині

Дзоя Луїджі. Історія гордині / пер. Світлана Сарвіра. — К.: Астролябія, 2019

Кількість сучасних кіно й літератури про катастрофи підказує, що не лише середньовічний люд жив в очікуванні Судного Дня. В нас теж є відчуття, що мають прийти чотири вісники апокаліпсису й покарати нас. І невідомі віруси гарно підходять на цю роль. 

Психолог Луїджі Дзоя коментує цей стан як відчуття порушеного табу. Людина перейшла межу дозволеного – збудувала вавилонську вежу майже до неба, перевершила в майстерності богів, нашкодила матінці-природі, забравши в неї забагато ресурсів на продаж. І тепер людина очікує на покарання за це, на катастрофу. Таким чином в нас спрацьовують давні сюжети. І коли ці катастрофи стаються (як от це відбувається з епідемією), ми бачимо, за яку саме «погану поведінку» нас карає жорстока справедлива Немезіда.

Так, ми не давні люди. Хоча б тому, що епідемії для нас – не буденність. Але у нас є дивовижне рудиментарне відчуття, що щойно винного в катастрофі буде знайде й покарано, все стане на свої місця (ну або цей винний заплатить нам величезний штраф за свою організаторську помилку). Тож ми майстерно розшукуємо цапа-відбувайла чи охочих лягти під ніж на жертовний камінь. 

Та інколи здоровіше послухатись Боккаччо й у часи холери виїхати з друзями за місто на віллу, читати книжки і не контактувати з усім цим божевіллям.

Купити книжку

Читайте також: Як поширювався свинячий грип в Україні: спогади інфекціолога

Матеріал вийшов у співпраці з партнерами.