Білорусь

Класик, який не їздить на велосипеді: 7 фактів про Уладзімєра Арлова

20.08.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Уладзімєр Арлов, класик білоруської літератури, народився у Полоцьку, древньому княжому місті 25 серпня 1953 року, тож невдовзі вже відсвяткує свої 68. В Україні його збірка прози «Реквієм для бензопилки» побачила світ у видавництві «Факт» ще 2005 року і давно розпродана, а щойно «Видавництво Старого Лева» випустило у світ збірку повістей та оповідань «Краєвид з ментоловим ароматом», а «Люта Справа» видала збірку поезій «Все як раніше, лише імена змінилися».

До дня народження письменника і з нагоди другого приходу його творів до українського читача, ми пропонуємо  добірку цікавих фактів з життя білоруського класика.

Уладзімєр Арлов не їздить на велосипеді

Це пов’язано з травмою дитинства — фізичною і психічною. Впавши в дитинстві зі свого першого (і останнього) велосипеда, Владьо зламав руку і відтоді не наближається до двоколісного засобу пересування. Про це побіжно згадано у вірші «Мої самогубства» зі збірки, виданої «Лютою справою»:

 

першого разу
я мав звести порахунки з життям
коли мені виповнилося сім років
а батьки не подарували синочкові ровера

сценарій був блискучий
піти увечері в задвінський ліс
аби тамтешні вовки
зі смаком з’їли мене до білих кісточок
які мама збере до кошика
а тато відвезе на могилки у маленькій труні
на новенькому ровері

вовки не підтримали мого задуму
опівночі тато знайшов мене в лісі
уночі відлупцював
своєю прокурорською попругою
вранці купив ровера
впавши з якого за тиждень
я зламав руку і більше ніколи
на нього не сідав
так досі й не вмію їздити

 

Згадана в тексті «прокурорська попруга» — деталь недаремна. Батько письменника справді працював прокурором у Полоцьку, на півночі БРСР, у понурі часи середини минулого віку. Одного разу, саме після запуску Радянським Союзом експериментального космічного корабля із собакою Лайкою на борту, Арлов старший приймав у гостях перевіряльника з області, і батьки захотіли похвалитися сином-вундеркіндом.

… мама попросить почитати чужому дядькові що-небудь напам’ять. Я виставлю одну ніжку наперед, закладу руки за спину і гучно й виразно продекламую:

 

Вот к чему пришла наука:
В космосе летает сука,
Прославляя до небес
Мать твою капеесес.

 

З оповідання «Пророцтва Рози Герцикович»

 

З наведеного фрагмента можна зробити висновок, що критичність мислення, дисидентські схильності та тенденції були притаманні Владьові Арлову із зовсім юних літ, як і цікавість до поезії зокрема і до літератури в цілому.

В дитинстві Уладзімєр Арлов з’їв мідну монету

Власне, ця тема тісно пов’язана з попередньою. Проконсультувавшися з лікарем, Арлов старший довідався, що в організмі сина не вистачає металу. А в Полоцьку, як у місті княжому, тоді ще можна було знайти монети часів ВКЛ, – і малий Владьо вже мав кілька таких монет у своїй дитячій колекції. Особливо пишався він монетою з профілем короля Жигмонта Августа. І одного разу хлопчик Владьо, перевіряючи колекцію, зауважив відсутність монети у сховку. А ще кілька днів перед тим батько почав давати йому до їжі якийсь несмачний порошок. Ці події виявились пов’язаними. Арлов старший просто сточив, подрібнив монету напилком на дрібні ошурки, а майбутній письменник, того не відаючи, її з’їв. Сам спадар Уладзімєр часом стверджує, що саме ця, спожита в дитинстві монета, і привела його пізніше на історичний факультет БДУ.

Як письменник-історик, Арлов дуже добре знаний у рідній країні

Його книги «Дзесяць вякоў беларускай гісторыі» і «Краіна Беларусь» виходили кількома накладами й мали значний успіх у читача. З останнім виданням, неймовірно красивим ілюстрованим альбомом, сталася взагалі кумедна історія. Книжка друкувалась у Братиславі, поліграфія справді високого рівня, наповнення книги теж, і художник Зміцер Герасімовіч зі своєю частиною праці впорався блискуче. Тож у Мінську видавці звернулися з проханням про надання можливості презентації нового видання у головній бібліотеці білоруської столиці — це така страшненька кубічна споруда на краю Мінська.

Була весна 2012-го, і прізвище Арлова вже давно й надійно очолювало всі можливі «чорні списки» в Білорусі, недаремно ж воно починається з «А». Тож у презентації видавництву було відмовлено, що анітрохи не дивно. Але за кілька днів сам Арлов, переглядаючи новини по ТБ, раптом уздрів сюжет про привітання Аляксандром Лукашенком тогорічних випускників шкіл. У парадовій залі, під камери й мікрофони вусатий керівник РБ вручав юнакам і дівчатам квіти, якісь грамоти з медальками, а на додаток — примірник книги «Краіна Беларусь»! Що тоді, як не це, є ознакою високої якості праці Уладзімєра Арлова?!

Арлов не лише письменник, але й просвітник

Виступаючи перед публікою в містах і селах Білорусі, Арлов виконує ще й колосальну просвітницьку працю, якщо врахувати жорсткі суспільні умови в сучасній РБ і те, що подібні зустрічі часто організовуються приватно, читай — нелегально. Тож крім чисто художнього письма, прози та поезії, Арлов ще має що пред’явити зі свого доробку — життєпис Єфросинії Полоцької, або окремо історію її животворящого хреста, загадково зниклого артефакту-оберега білоруського народу. Є загальний огляд «Таємниці полоцької історії», а є роман про Наполеона в засланні «Сни імператора». Бібліографія в Арлова широка й різноманітна.

 

Свого часу Уладзімєр Арлов був звільнений з посади редактора у мінському видавництві «Мастацкая літаратура» із вельми цікавим формулюванням. Його, це формулювання, можна вважати вершинним проявом канцелярського мислення і чиновницької тупості. Отож, в уже незалежній Білорусі редактора Уладзімєра Арлова звільнили з посади у державному видавництві за… увага!.. барабанний дріб!.. цитата: «за выпуск исторической і другой сомнительной литературы»!!! Слід, щоправда, зауважити, що сам Арлов тоді вже був активним у творчому й громадському житті, ходив на мітинги й брав участь у роботі БНФ, – хоча сам письменник не вважає себе ні політичною постаттю, ані громадським діячем.

 

Арлов, як справжній історик, збирає записки, що приходять із зали на його творчих зустрічах. На базі таких записок він видав збірку історичної есеїстики «Доки летить стріла». Також Арлов — майстер влучного неймінгу, його книжки мають цікаві, різкі титули: «Відкуси голову вороні», «Мерці не пітніють» тощо.

 

Читайте також: «Країну спакували в автозак»: білоруські письменники та журналісти-політв’язні

Арлова у січні 2020-го засудили за творчість

Тоді Арлов на мітингу (а справа була ще до серпневих виборів, бо на початку 2020-го у Мінську проходили мітинги супроти поглиблення інтеграції з Росією) зачитав своє давнє есе «Незалежність — це…». Сам есей створений ще до здобуття незалежності Білоруссю (і Україною). Після прочитання він був затриманий і разом з іншим знаним білоруським письменником Уладзіміром Някляєвим викликаний до суду. Вирок був відносно м’яким — грошовий штраф у кількасот доларів (у білоруських рублях, звісно ж). Це був відчутний удар по письменницькому гаманцеві, але з іншого боку, 67-літній письменник уник 15-20-добового ув’язнення. Пізніше у приватній розмові Арлов розповів, що коли після сфальшованих виборів 9 серпня 2020-го чимало совісних білоруських чиновників подали у відставку, щоби не мати нічого спільного зі збожеволілою системою, то серед них був і суддя, що виносив йому вирок.

 

Тобто задекларовані в Конституції РБ свобода слова і думки на ділі виявилися порожніми словами, і Арлов опинився у тому суперпрестижному списку письменників, від Тараса Шевченка і до Василя Стуса, яких судили за їхню творчість, тим самим визнаючи силу їхнього впливу на читацькі маси.

 

Сьогодні білоруський класик Уладзімєр Арлов продовжує жити й творити, і хочеться в напередодні його 68-ліття побажати йому займатися улюбленою справою (улюбленими справами!) ще багато-багато років!

На завершення додаю вірша, написаного місяць тому, після виходу збірки «Усе як раніше лише імена змінилися». Вірш цей повен алюзій, асоціацій та перегуків з кількома віршами самого Арлова — хто розгорне збірку, той прочитає.

 

ЯК ДОБРЕ БУТИ АРЛОВИМ

Як добре бути Арловим
Уладзімєром Аляксєічем
Письменником білоруським
З обличчям у бороді

Коли в Україні у тебе
Вийшло одразу дві книжки
Проза твоя і поезія
В перекладі Ірванця

Як добре бути Арловим
Читати ці вірші зі сцени
Ловити оплески й погляди
Читачок і читачів

В потім давати автографи
Студенткам у шортах і топах
Чи в сукнях таких непомітних
Що їх ніби й справді нема

Як добре бути Арловим
Липневим тинятись Києвом
Узяти плящину віскі
Й піти в Ботанічний сад

Як добре бути Арловим
А не якимсь Хадановічем
Бо хто такий Хадановіч
Тоді коли ти Арлов

Усе як раніше хлоп’ята
Лише імена змінилися
Як добре бути Арловим
Тоді коли ти — Ірванець

 

Многая літа і нових книжок, Владю!

 

Читайте також: Книжки, музика і дух спротиву: чого чекати від «Дня білоруського мистецтва» у Києві