Книги, що оживають: сім найцікавіших екранізацій останніх років

Кіно часто звертається до літератури, перетворюючи слова на яскраві образи, а сторінки – на площину великого екрана. Магічний реалізм Габріеля Ґарсії Маркеса, наукова фантастика Лю Цисіня, психологічна глибина Макса Портера та класика світової літератури – останні роки подарували глядачам низку екранізацій, які багато в чому не поступаються першоджерелам. Ми зібрали сім найцікавіших адаптацій останнього часу, на які варто звернути увагу, якщо ви цього ще досі не зробили.

«Франкенштейн», режисер Гільєрмо дель Торо

Гільєрмо дель Торо відомий своєю пристрастю до створення екранних монстрів. Тож хто б ще міг відчути атмосферу класичного роману Мері Шеллі «Франкенштейн» і передати її в екранізації? Дель Торо мріяв про власну версію «Франкенштейна» ще з дитинства – звідси його зацікавлення темою монстрів та готичною драматургією, що проявляється у всіх його роботах. 

Дія фільму переносить глядача на десятиліття вперед від оригінального сюжету Шеллі – до вікторіанської Англії та континентальної Європи. Доктор Преторіус намагається знайти монстра, який нібито загинув сорок років тому, аби продовжити експерименти Віктора Франкенштейна. Події починаються в Арктиці: на човні моряки стають свідками переслідування істоти людиною, що веде до розповіді Франкенштейна про свої експерименти з оживлення мертвих. Значною новацією дель Торо є поділ наративу: одна частина розповідається з точки зору доктора, інша – з перспективи створіння, що дозволяє глибше відчути його внутрішній світ.

Фільм також поєднує відсилання до літературних та філософських джерел оригіналу. Наприклад, в ньому як і в романі присутні алюзії на «Втрачений рай» Джона Мілтона. Хоча сюжет фільму спрощує та дещо змінює історію Шеллі, серце твору залишається: трагедія, моральні дилеми та емоційна глибина дослідження природи людини й монстра.

«Чорне пір’я», режисер Ділан Саутерн

Головну роль у драмі «Чорне пір’я» зіграв Бенедикт Камбербетч, дворазовий номінант на «Оскар». Це адаптація роману Макса Портера «У печалі є крила», яка стала світовим бестселером, а для Ділана Саутерна, який раніше знімав музичні кліпи, перетворилась на режисерський дебют у повному метрі. Він переніс на екран глибокі переживання втрати, які у книзі поєднували фантастику, поезію та малюнки. У своїй стрічці Саутерн створює візуальну магію, де горе стає майже тілесною присутністю через образ крука.

Історія розповідає про художника коміксів, який після раптової втрати дружини намагається виховати двох синів. Через біль і втрату зв’язку з реальністю він починає бачити величезного крука – чорне чудовисько, що зійшло з його малюнків. Ця примара переслідує всю сім’ю, але водночас може стати ключем до нового життя та зцілення. Саутерн насичує першоджерело жанровими прийомами, посилюючи  елементи жаху, драми та магічного реалізму. При цьому фільм зберігає структуру роману: історія поділена на три частини, що чергуються між поглядами батька, синів і крука. Саутерн поєднує побутовий реалізм із фантастикою та жанром жаху, перетворюючи книжкову поезію на кінематографічні образи. 

Читайте також: 7 найцікавіших фільмів про письменників і письменниць 2024 року

«Сто років самотності», серіал

Це перша екранізація однойменного роману Ґабріеля Ґарсії Маркеса, одного з найвпливовіших авторів Латинської Америки минулого століття, піонера магічного реалізму та нобелівського лауреата. Його найвідоміший роман «Сто років самотності»розповідає історію сім’ї Буендіа протягом семи поколінь у вигаданому містечку Макондо. Це епічна хроніка кохання, влади, війни та втрат, де переплітаються особисте й глобальне, реальне та химерне, досліджуються теми самотності, пам’яті та циклічності часу. Через масштабність сюжету та багатство персонажів Маркес все життя відмовлявся передавати права на екранізацію. Лише після його смерті у 2014 році та за згодою синів письменника, Родріго та Гонсало Гарсії Барка, проєкт став можливим.

Втім, спадкоємці висунули певні умови: знімати серіал виключно у Колумбії, за участю колумбійських акторів та іспанською мовою. І Netflix дотримався всіх вимог, створивши 16-серійну адаптацію, з якої наразі вийшло лише 8 епізодів. Це найбільший і найдорожчий телевізійний проєкт в історії Колумбії та, ймовірно, усієї Латинської Америки, з бюджетом в 52 млн доларів. Не дивно, адже для створення поселення Макондо площею 540 тисяч квадратних метрів знадобилося понад 1000 робітників, 600 колумбійських членів знімальної групи та понад 20 тисяч статистів. 

«Американське чтиво», режисер Корд Джефферсон

Лауреат премії «Оскар» за найкращий адаптований сценарій фільм «Американське чтиво» є екранізацією роману Персиваля Еверетта «Стирання» (Erasure). І водночас це напівавтобіографічне відображення досвіду сценариста та режисера Корда Джефферсона у журналістиці та кіноіндустрії. 

Головний герой, Теоніус «Монк» Еллісон, афроамериканець, письменник та професор каліфорнійського університету, стикається зі звинуваченнями студентів через використання слова на літеру «н» у літературному контексті, що змушує його залишити викладання. У пориві протесту  Монк пише пародійний роман, переповнений «гетто»-тропами, який несподівано приносить йому великий аванс і визнання.

Сценарій Джефферсона переносить гостру соціальну сатиру роману на великий екран. Фільм критично показує видавничу індустрію, одержиму стереотипними «чорними» історіями, і демонструє, як насправді сприймають творчість темношкірих авторів у сучасному медійному середовищі. 

«Бідолашні створіння», режисер Йоргос Лантімос

Роман Аласдера Ґрея «Бідолашні створіння» – це яскравий прикладо постмодерного переосмислення класичної історії про Франкенштейна. Хоча суть обидвох історій зводиться до одного знаменника: найлюдянішим завжди виявляється монстр. Книга Ґрея іронічна і сповнена алюзій. А кращого майстра іроній, який здатен естетично та вражаюче подати глибину теми, ніж Йоргос Лантімос годі шукати. 

Звісно, режисер значно переробив сюжетну основу книги, але при цьому зберіг її іронічність, соціальні та філософські відсилання. Події фільму розгортаються у вигаданому вікторіанському Лондоні, де екстравагантний учений Годвін Бакстер повертає до життя вагітну незнайомку-самогубцю, пересадивши їй мозок її ж ненародженої дитини. Так з’являється Белла – молода жінка з розумом дитини, яка мусить опановувати нову ідентичність.

Бела вчиться пізнавати себе в лантімосівському стімпанковому світі. Як і роман Ґрея, фільм досліджує теми емансипації, гуманізму та соціальних стереотипів. Белла стає суб’єктом власного вибору, вчиться пізнавати світ, сексуальність та інтелект, а її подорож перетворюється на відкриття всіх граней людського життя – від співчуття до жорстокості, від радості до розпачу. 

«Проблема трьох тіл», серіал

«Проблема трьох тіл» від Netflix є екранізацією першої книги з науково-фантастичного циклу китайського письменника Лю Цисіня «Пам’ять про минуле Землі». Події серіалу охоплюють два часові пласти: Китай 1960–1980-х років і сучасність. У «китайській» частині головною героїнею є фізикиня Є Веньцзе. Під час Культурної революції її батька, видатного науковця, вбивають, а сама вона опиняється на примусових роботах. Пізніше Є Веньцзе переводять на секретну базу «Червоний берег», де під виглядом військових досліджень проводяться експерименти з встановлення контакту з інопланетною цивілізацією. А оскільки Є не надто в захваті від людей в принципі, то вона радо запрошує прибульців «врятувати» Землю від людства як такого.

Лю Цисіня вважають майстром наукової фантастики, в якій наука і математика настільки ж важливі, як і самі персонажі. Він описує основну загрозу для людства як вторгнення високорозвиненої цивілізації з іншої планети Трисоляріс, що змусить людей об’єднатися заради захисту себе і свого дому. Оригінальна трилогія поєднує наукові концепти (штучні інтелекти, багатовимірні простори, космічні вибухи) із детективним сюжетом і масштабним епічним розмахом, і саме це було перенесено у серіал. Хоча деякі персонажі з книги були змінені, а події першого сезону охоплюють елементи всіх трьох книг трилогії.

«Граф Монте-Крісто», режисери Матьє Делапорт та Александр де Ла Пательєр

«Граф Монте-Крісто» – безсмертна класика Александра Дюма поряд із «Трьома мушкетерами» та «Графинею де Монсоро», а тому за його екранізацію брались неодноразово. Перша версія з’явилася ще у 1908 році, після чого з’являлися численні кіно- та телевізійні адаптації. Попередня велика кіноверсія 2002 року, з Гаєм Пірсом та Джимом Кевізелом, мала обмежений успіх, зберігши від книги переважно назву. 

А от нова екранізація від дуету режисерів Матьє Делапорта та Олександра де Ла Пательєра зберегла дух оригінальної історії, одночасно пропонуючи сучасне кінематографічне бачення. Сюжет зосереджений на молодому Едмонові Дантесі, якого незаконно ув’язнили за злочин, якого він не скоював. Провівши 14 років у тюрмі, він організовує втечу та повертається до Франції неймовірно багатим. Герой прагне помститися своїм кривдникам, чого б це не коштувало. Фільм дотримується основної канви роману, проте автори оновили деякі сюжетні деталі та зробили історію більш динамічною для сучасного глядача.

Читайте також: 7 найцікавіших фільмів про письменників і письменниць 2025 року