Книжковий клуб в укритті: як студенти-архітектори влаштовують виставки і читають

У Києві облаштували старе укриття гуртожитку №2 Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА), у якому тепер проходять книжкові клуби та виставки. Кореспондентка Читомо відвідала одне із зібрань клубу і поспілкувалася з організаторкою Яриною Шастун.

Ярина — студентка 2 курсу КНУБА архітектурного факультету, заступниця голови студради та віднедавна кураторка книжкового клубу в укритті. Вона розповіла, що ремонт старого сховища ініціювала науково-мистецька платформа «Острів». Студенти університету разом з платформою облаштували укриття під свій смак та потреби: демонтували зайве, виготовили меблі й конструкції, які легко можна ремонтувати.

Тепер тут організовують фотовиставки, тематичні зустрічі, проводять музичні зібрання, студентські «тусовки», а також книжкові клуби, на одному з яких мені пощастило побувати.

Читайте також: Смартукриття у Бібліотеці КПІ: читальний зал, коворкінг і кімната для сну

У книжкового клубу є правило: нові учасники приносять улюблену книжку і розповідають історію з життя, яка певним чином пов’язана з виданням.

«Наприклад, “я сиділа з цією книжкою в кав’ярні й зустріла гарного хлопця”. У кожного завжди різні історії», — пояснила студентка.

Тож я вирішила не порушувати правила книжкового клубу — принесла із собою «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта» Ірвіна Ялома та розповіла про особисту ситуацію, яка в мене асоціюється з цією книжкою.

Ярина каже, що зазвичай записує ім’я людини та жанр, який вона любить читати, щоб орієнтуватися у вподобаннях відвідувачів: «Половина учасників нашого книжкового клубу дуже любить фентезі, а половина — детективи. Цікаво зібралися».

Організаторка клубу розповіла, що колись в університеті уже існував книжковий клуб, проте не довго, адже колишня кураторка перестала вести його.

«Коли прийшла нова президія Студради, голова інформаційного департаменту сказала, що шукає кураторку для книжкового клубу. Тоді я якраз закінчила читати “Колонію” Максима Кідрука і зрозуміла, що мені ні з ким її обговорити. Так сумно стало і я зрозуміла, що треба це міняти. Тож взялася за цей проєкт», — поділилася студентка-архітекторка.

За словами Ярини, серед студентів був запит на відродження книжкового клубу, тож молодь активно відвідує засідання. Постійно приходять близько 20 студентів. Зустрічі зазвичай відбуваються у середу і п’ятницю, рідше в четвер, і тривають понад 2 години. Голосування за день і час відбувається у телеграм-чаті книжкового клубу. Формат засідань вільний, проте часто розмови про книжки перетікають у дружні посиденьки з чаєм, смаколиками та жартами.

«Зазвичай, якщо ми прочитали якусь книжку, я стараюся зробити тематичну зустріч. Ми обговорюємо або цю книжку, або конкретні питання за її темою. Наприклад, наша перша прочитана книжка — “Розмови про архітектуру” Олега Дроздова і Богдана Волинського. Це наукова література і ми розмовляли про архітектуру. Міркували, чому суспільство не реагує на певні архітектурні проблеми в місті або у своїй громаді», — розповіла Ярина Шастун.

Книжковий клуб відвідують переважно студенти-архітектори, іноді студенти-дизайнери. Щоб залучати більше слухачів, про ініціативу розповідають в університетських і гуртожитських інформаційних каналах: в телеграмі, інстаграмі й чатах.

«Постійні відвідувачі клубу — це мої друзі, які вирішили мене підтримати. Але звісно, є і ті, з ким я не була знайома. Комусь розповіли про книжковий клуб, а хтось пам’ятав, що такий колись був, і прийшов, коли він відновився», — пояснила студентка.

Поки що книжковий клуб має невелику, навіть камерну авдиторію. Але згодом планують вийти на масштабніший рівень, можливо й поза університетом.

«Треба починати з чогось маленького, щоб поступово розуміти, чого люди хочуть. Я пробую якісь нові формати, придумую ігри на книжкові теми, тематичні зустрічі. Книжковий клуб розвивається», — розповідає Ярина Шастун.

Цього разу студенти обрали для прочитання книжку Павла «Паштета» Белянського «Я працюю на цвинтарі».

«На хвилі того, що вийшов фільм “Я, Побєда і Берлін”  були пропозиції прочитати цю книжку Кузьми Скрябіна. Ще пропонували читати Рея Бредбері “451° за Фаренгейтом” чи “Кульбабове вино”, “Перевтілення” Франца Кафки», — розповіла кураторка.

Книжку для наступного засідання обирають шляхом голосування в телеграм-чаті книжкового клубу. Поки що надають перевагу виданням до 200 сторінок, щоб встигати читати в перервах між навчанням, дозвіллям і тривогами. А приєднуватися можуть всі охочі.

Ярина згадала й просте правило книжкового клубу — не перебивати одне одного: «Коли хтось виражає думку — усі уважно слухають. Це правило поваги до учасників». 

Крім книжкових клубів, в укритті організовують й інші заходи: 

• Safe Space — комфортний простір для дівчат і тільки для дівчат;
• музична спілка — місце, де студенти грають на музичних інструментах, пишуть пісні й вірші;
• лекції на різні теми;
• творчі воркшопи;
• тематичні вечірки.

Ярина Шастун розповіла, що учасники музичної спілки пропонували книжковому клубу зробили колаборацію: літературний вечір з музикою. Також в укритті вже були лекції про сучасне українське мистецтво, про юридичну складову рад студентських самоврядувань, а також бесіда з нутриціологом. Була й тематична вечірка — кожен мав одягтися як персонаж свого улюбленого фільму, мультфільму чи серіалу. Крім того, студенти планують влаштувати воркшопи з 3D-друку і виробництва стікерів.

Клуб для організаторки має особливе значення: «У людей з появою інтернету почало зникати таке поняття як “третє місце”. У вас є робота чи навчання, ваш дім, а третє місце — це клуб, спортзал, бар з друзями тощо. Мені здається, молодому поколінню дуже не вистачає поняття третього місця, куди можна просто прийти й абстрагуватися від дому, навчання й роботи. Для мене цей клуб — моє третє місце».

Поділилися своїми думками й враженнями щодо клубу і найактивніші його відвідувачі.

Поліна Діденко, студентка 2 курсу архітектурного факультету:

«Мені подобається це місце, адже ми не лише обговорюємо книжки. Тут можна знайти однодумців, але я приходжу послухати думки інших людей, які будуть відрізнятися від моїх. У цьому мені подобається концепція книжкового клубу. Мене наповнює це місце. Після зібрань є про що задуматися, адже ми порушуємо важливі теми».

Ілля Смоленко, студент 2 курсу архітектурного факультету:

«Книжковий клуб став для нас можливістю висловити свої думки та переживання, бути почутими, а також послухати інших. Це такий плюралізм думок, де кожен може вийти зі своєї бульбашки книжкового світу і подивитися на світ очима інших. А ще у нас постійно є печиво і смаколики».

Читайте також: «Поговорімо про книжки»: гід українськими читацькими клубами