Місія вижити: малі видавці під час карантину

11.02.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Карантин прийшов зненацька та змусив адаптуватися під нове життя в онлайні. Це торкнулося й видавництв. Вже майже рік вони працюють над пошуками нових каналів збуту, мінімізують витрати та випрацьовують нові стратегії комунікацій з читачами. І можна було б подумати, що це про втрати й труднощі, але будь-які перепони можна перетворити на перемоги та напрацювання. 

Ми розпитали українських видавців, що змінилося за цей період у їхній робочій практиці, що залишилося незмінним, а також дізналися, як держава підтримувала галузь у кризовий період.

 

«Під час карантину ми продовжили діяльність дистанційно, організувавши ефективну роботу у нових обставинах. Частину проєктів перенесли на 2021 рік, а також розпочали пошук партнерів для співфінансування проєктів.

 

Загальний дохід від продажів книжкової продукції під час пандемії зменшився приблизно на 40%. У порівнянні з минулим роком, кількість виданих книжок зменшилась.

 

За час карантину ми відкрили онлайн-магазин на офіційній фейсбук-сторінці видавництва та в інстаграмі. Також запустили платну рекламу у Facebook, що дало змогу поширювати інформацію про продукцію видавництва серед широкої читацької авдиторії. Ми реалізували низку «заморожених» проєктів, видали нові книжки, у тому числі й завдяки гранту інституційної підтримки від Українського інституту книги – завдяки йому ми створили три видання. Також УІК закупив для поповнення бібліотечних фондів дві наші книжки.

 

Ми реалізували проєкт за підтримки УКФ, спільно з благодійним фондом «Кращим Бути» видали дитячу книжку, отримали підтримку Чернівецької ОДА для місцевих авторів.

 

Щодо дій, які має вжити держава задля підтримки галузі під час карантину: це послаблення податкового навантаження по СВ, податку на прибуток, податку на додану вартість, прибутковий податок на доходи; надання права податкових відстрочок. Держава може запровадити систему пільг для поштових сервісів, які надають послуги з пересилання продукції українських видавництв споживачам. Надавати гранти інституційної підтримки та державні гранти, необхідні для пролонгації й реструктуризації кредитів. 

 

Також треба підтримувати інтернет-магазини, зокрема, знижувати комісію банків по еквайрингу. Створювати національні мережі гуртової та роздрібної книготоргівлі; працювати над виробленням законодавчих механізмів звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер бізнесу у книговидання; звільняти від оподаткування меценатські і спонсорські кошти, спрямовані на видання книжок».

 

«Карантин особливо не вплинув на нашу роботуі, тож ми не зазнали якихось особливих негативних наслідків, окрім, можливо, невеликого скорочення надходжень коштів від фізичних книгарень, які в цьому сенсі справді зазнали суттєвих втрат. Далася в знаки специфіка побудови нашої діяльності – мінімалізація витрат на оренду робочих приміщень, якнайширший аутсорс багатьох виробничих процесів, які надаються для цього, робота за принципом «вільного офісу», коли працівники працюють з дому, чи з будь-якої іншої зручно для них локації за вільним графіком, не прив’язуючись до офісу і до кількості годин, які вони мають провести в ньому.

 

Загальний дохід під час карантину не зменшився, а кількість виданих назв лишилася приблизно на тому ж рівні.

 

Для нашого видавництва найефективнішими комунікаційним каналом з читачами досі лишається фейсбук як найдинамічніша і найзручніша для цього платформа. Саме там ми бачимо найбільший фідбек від читачів, які дуже часто самі своєю активністю допомагають нам розповідати аудиторії про наші книжки й старт нових проєктів, що також значною мірою допомагає збільшувати нашу аудиторію. 

 

Звісно, як і будь-яке інше видавництво, ми дуже хотіли б збільшення каналів збуту наших книжок, але, на жаль, в умовах нашого ринку, та ще й з урахуванням наслідків пандемії, кількість каналів розповсюдження навіть дещо зменшилася – це стосується перш за все фізичних книгарень.

 

Але тут справа не лише в пандемії, але й в тому, що у багатьох реалізаторів і фізичних книгарень підхід до співпраці з видавцями залишається на рівні 90-х років минулого сторіччя. Багато з них не бачать і не хочуть бачити, що часи вже змінилися.

 

Якщо у дев’яностих і нульових видавці справді були згодні на будь-які умови співпраці, включно з хронічними відтермінуванням оплати за реалізовану продукцію та ігноруванням щомісячних звітів продажів, аби тільки книгарні брали їхні книжки на реалізацію, то тепер, з активним розвитком онлайн-продажів, у кожного видавництва з’явилася своя онлайн-крамниця, плюс існує значна конкуренція за клієнта поміж великих книготорговельних мереж, які намагаються покращувати свій сервіс, так само як робити вигідною співпрацю з видавцями.

 

Цього року ми дещо переглянули наше ставлення до каналів збуту і навіть дещо їх зменшили, прибравши неефективні, бо неефективне автоматично стає шкідливим, а ми виступаємо виключно за ефективне й корисне.

 

Також цьогоріч ми отримали від держави допомогу як у вигляді традиційних державних закупівель для бібліотек, так і у вигляді спеціального гранту інституційної підтримки галузі в період пандемії. Обидві програми просував і втілював Український інститут книги, за що ми йому дуже вдячні, адже це справді суттєва фінансова допомога, яка нам дозволила надрукувати багато книжок і запустити нові проєкти. Тож у цьому випадку держава якраз справді дуже вдало і ефективно підтримала галузь.

 

Оскільки продаж книжок, а надто через фізичні магазини, і так надзвичайно низькоприбутковий бізнес, особливо у нашій державі, то навіть без обставин карантину і загального стану економіки, вважаю, що держава має всіляко підтримувати книгарні, а конкретніше розробити програму виділення відповідних торгових площ, які перебувають у муніципальній власності з  близькими нульової орендними ставками. Такий крок був би найефективнішим для підтримки книгарень, а чим більше успішних незбиткових книгарень, то краще для всієї галузі і тим ліпший культурний фон у країні загалом».

 

«Човен» – мале видавництво, із більшістю команди ми працюємо за угодою, тож під час карантину не було потреби у скороченні штату. Головною проблемою став брак обігових коштів, оскільки продажі в першій половині року фактично зупинилися. Через це довелося перенести вихід запланованих книжок на друге півріччя. Це суттєво ускладнило роботу, але не зупинило її. Як наслідок, ми змогли видати усі заплановані книжки, перенісши на початок 2021-го лише одне видання, однак робота над ним практично завершена.

 

Книжки над якими ми працювали цього року, додавали нам енергії, оскільки ми розуміли, для кого їх робимо, яким є їх суспільне значення і майбутній резонанс. 

 

Як би парадоксально це не звучало, але минулоріч ми не тільки не втратили у доходах, а й збільшили їх. 2020-й став для нас найбільш успішним роком – і у фінансовому плані, і у репутаційному. Ми видали усі заплановані книжки, додрукували ті, тиражі яких закінчилися, але мали попит у читачів. Зокрема книжку про британського репортера Ґарета Джонса, який першим розповів світові правду про Великий Голод в Україні, ми друкували тричі, і, думаю, наступного року будемо робити четвертий тираж. Маємо тільки одне пояснення такої ситуації: усі наші цьогорічні книжки знайшли свого читача. Тобто, наш видавничий портфель на 2020 рік спрацював стовідсотково. 

 

Ми почали більше й активніше комунікувати з нашими читачами через соцмережі, налагодили ефективні канали продажів як через великі книжкові мережі, так і через малі крамниці. Активніше почали продавати книжки через онлайн-книгарню видавництва.

 

Одним із найбільш ефективних комунікативних інструментів просування наших книжок цьогоріч стали відгуки, рецензії, враження від лідерів думок, експертів, активних читачів. Саме їх рекомендації в соцмережах дуже часто ставали головним аргументом для читачів придбати наші книги.

 

Ми не отримали минулого року жодних коштів від держави чи місцевої влади, хоча подавалися на конкурси підтримки чи закупівлі. Відсутність державної підтримки ніяк не вплинула на організацію, але ми здобули важливий досвід. Коротко я можу його сформулювати так: не розраховуй на державу! Питання не в тому, що ми чи інші видавці не отримали підтримки. З нею було б легше, цього ніхто не заперечить. Питання підтримки для нас – це не тільки гроші, а й те, як представники державних органів комунікують з вами, як пояснюють свої рішення, яким є рівень забюрократизованості процесів, хто ухвалює рішення, яким є рівень їх експертності. З цим усім є проблеми, тому державна підтримка для малих видавців – це лотерея, а не запорука стабільного функціонування.

 

У нашому розумінні держава має займатися промоцією читання і забезпечувати для цього умови: це бібліотеки та бібліотечний фонд. Закупівлі книг для бібліотек мали б бути значно масштабнішими. А ще було б чудово, якби програма підтримки малих видавництв була окремою, бо дуже часто ми опиняємося в нерівних умовах з «велетнями». З мого досвіду, малі видавництва залежать великою мірою від грантової підтримки та допомоги бізнесу, який готовий підтримувати книгу як інструмент культури. Можливо, такий бізнес мав би отримувати від держави певні преференції, бо він частково виконує її функції».

 

«Робота під час карантину не змінилися – ми продовжуємо працювати дистанційно, як і раніше. Посилили інтернет-торгівлю та почали більше уваги приділяти книжкам на замовлення.

 

Кількість видань також не зменшилася, проте дохід зменшився хоча б через те, що не були проведені дві відомі в Україні виставки – Книжковий Арсенал та Book Forum.  

 

Думаємо, що держава має надавати підтримку під час карантину. Зокрема надавати  інформаційні ресурси щодо нових видань, оголошувати конкурси на нові видання, дозволити продавати державі книги з правами у суспільному надбанні».

 

Читайте також: Видавець Олександр Савчук: За освітою я танкобудівник

 

«2020 рік був складний, як і у всіх гравців книжкового ринку. Закриття книгарень навесні, скасовані Книжковий Арсенал та Форум видавців суттєво знизили прибутки, а продажі в онлайн-крамницях хоча й зросли, але далеко не перекрили фінансових втрат. Розуміючи, що восени та взимку нас знову чекає потенційний локдаун чи інші обмеження, а літо – це завжди low season для книжкової галузі, ми зосередилися над роботою в проєктах за підтримки УКФ. У 2020 році два наших проєкти виграли конкурс грантів УКФ і попри весняний секвестр бюджету УКФ, а відповідно бюджетів проєктів, ми вирішили все-таки працювати над ними, оскільки кожен – дуже важливий для культурного поля України.

 

Зрештою вкінці року, як і більшість наших колег, ми отримали грант інституційної підтримки від УІК. Він допоміг покрити витрати на друк двох книжок. 

 

Також 2020 став знаковим для видавництва – ми відкрили дитячу гілку Discursus. Стартували з книжкою «Олекса Довбуш. Таємниця Сили».

 

Цього року у нас було дві основні проблеми – зниження продажів, а через те – неможливість випуску новинок. Тому грант інституційної підтримки був дуже доречним. Проте наступний рік швидше за все буде також складним і рішенням може бути викуп державою частини тиражу виданих наступного року книжок.

 

І звісно, ми лишаємося з системними проблемами галузі – недостатня кількість книгарень, загалом мала кількість людей, які читають, російські книжки. Про це говориться роками, і сподіваюсь, що видавнича спільнота за підтримки УІК нарешті зможе знайти рішення».

  

Читайте також: Видавці розповіли, які дитячі та підліткові новинки готують у 2021-му