Ми сподіваємось лише на себе — чим живуть незалежні книгарні

У межах Професійної програми ХІ Книжкового Арсеналу відбулася подія «Щоденник книгаря: розмова про незалежні книгарні». Учасники поділилися думками про те, що таке бути незалежною книгарнею, чому більшість київських книгарень зосереджено на Подолі і яка державна допомога буде для них найбільш релевантною. Переповідаємо вам найцікавіше з дискусії.

Бути незалежними

Учасниками дискусії стали люди, які безпосередньо знайомі із ситуацією у секторі незалежних книгарень. Галина Дольник має єдину українську книгарню в Одесі, яка працює вже 25 років і у своєму просторі намагається прищеплювати одеситам любов до української книжки. А Ольга Погинайко — директорка книгарні «Смолоскип», яка відкрилася у 2007 році, коли всі українські книгарні закривалися.

Керувати незалежною книгарнею — це спосіб життя. Він далеко не завжди простий, але точно цікавий,

— Ольга Погинайко.

Книгарня «Сяйво Книги» у Києві з 1944 року — її директор Гліб Малич каже, що це найстаріша книгарня, а персонал завжди підтримує і розвиває культурне життя в столиці. У «Сяйві Книги» кожен охочий може організувати презентацію. Ще три місяці тому відкрилася книгарня «Сковорода» на Подолі. Її керівниця Катерина Глущенко зазначає, що команда прагне розвивати й популяризувати малі видавництва.

Книжковий Лев

А у серпні 2022 року на Подолі зʼявився «Книжковий Лев», після чого життя директорки Катерини Іванової розділилось на два періоди: до того, як вона почала працювати з книжками, і після.

Хто продається і хто клієнти

«Продається те, що люблять книгарі»,  – каже Катерина Глущенко. Вона стверджує, що коли хтось прочитав книжку і вона йому сподобалась, то наступні два тижні буде продаватися саме вона. Гліб Малич зазначає, що зараз читачі найбільше цікавляться історією України й військовою тематикою. У книгарні «Сяйво книги» є військовий стенд для українців та іноземних гостей, щоб покупці бачили, що нового написали від 2014 року.

З цим твердженням погоджується Катерина Іванова з книгарні «Книжковий Лев». Вона підкреслює, що вподобання читачів зараз — це прискорена програма того, що було з 2014 року. Спочатку читачів цікавила українська історія і війна, пошук відповіді, коли це завершиться і що буде далі. Потім люди почали ширше читати історію України. Тепер клієнти книгарень читають жанрову літературу: Стівен Кінг, Іларіон Павлюк та багатьох інших. Люди не можуть постійно знаходитись у стресовому стані, тому намагаються розбавити тему війни. «Цей рік, як вісім попередніх», — додає Катерина.

Смолоскип

Ольга Погинайко з книгарні «Смолоскип» вважає, що найголовніше — має відбутися метч між покупцем і книжкою. Зараз відбувається те, що було у 2014 році, але масштаб більший. Окрім історії й війни, читачі цікавляться книжками із саморозвитку. Одного дня Ольга прийшла в книгарню і побачила, що полиця з українською класикою майже пуста. Бо гості, які приїхали у Київ, вигребли майже все.

Українцям цікава власна ідентичність — не тільки історія, а й історія літератури й українська класика..

Галина Дольник поділилася, що в Одесі активно читають детективи. У сільських бібліотеках потрібні жіночі романи й книги з психології та реабілітації. А дитяча література дуже потрібна дітям, які виїхали за кордон.

Чому на Подолі

Катерина Глущенко з книгарні «Сковорода» жартує, що книгарня на Подолі — це вже мем. Там зараз 11 книгарень, і через це складається велика конкуренція. Раніше таким центром була Почайна, але там були в основному російські видання. тож Поділ зараз відроджує українське книжкове життя.

Сковорода

Ольга Погинайко погоджується з тим, що на Подолі є конкуренція, але додає, що київські книгарі майже її не відчувають, бо український книжковий ринок не дуже великий. Там є співпраця, а не конкуренція, бо інакше книгарні не виживуть.

Катерина Іванова говорить про правило трьох «П»: плейс, прайс, піпл. У випадку книгарень: додається ще й четверте «П» — Поділ.

Поділ — це маршрут книголюбів. У кожної книгарні свій вайб і атмосфера. У кожного свій асортимент. Книгарні намагаються виховувати у людей хороший книжковий смак.

Що із компенсацією від держави

В Україні існує законопроєкт, який компенсує 20% витрат книгарням. Але процедура компенсації дуже складна. Є текст закону, але грошей поки немає. Чи допоможуть книгарням ці 20% повернення? Галина Дольник з Одеси налаштована рішуче: «Я проти цього закону. Дайте волю книгарням, дайте нам розвиватися, і ми знайдемо хороші можливості самі. Мені цей закон не допоможе ніяк».

Книгарня-кав’ярня в Одесі

Ольга Погинайко каже, що зайві гроші нікому не завадять. Також їй цікава програма сертифікатів для випускників і для новонароджених дітей. На її думку, «ковідна тисяча» була значно кращою, ніж обіцяні 20% повернення. 

Книгарі хвилюються, що деякі з книгарень не відповідатимуть нормам закону. Завжди буде  хтось, хто не впишеться у рамки.

Всі також бачать, що книжка зросла в ціні. Видавництва продали довоєнні книжки за старими цінами й тепер мусять підіймати їх не від доброго життя.. 

Гліб Малич погодився, що ціни на книжки дуже зросли, й зазначив, що актуально буде залишити сертифікати. У цьому законі є плюси для деяких книгарень, але потрібна альтернатива.

Катерина Іванова і Катерина Глущенко вважають, що закон дуже складний, і лише якщо його правильно пропишуть, книгарні зможуть скористатися пільгою. «Ми сподіваємось лише на себе», — каже Катерина.

Ціни на книжки різко зросли з двох причин. Перша — подорожчання валюти, у якій закупляють папір. Друга — зменшились наклади друку, на які все одно витрачаються ресурси.

Заробіток чи сенс

Галина Дольник каже, що книготоргівля – складний бізнес, але книжки продаються і заробіток є. Проте немає допомоги від держави. Директорка «Смолоскипа»зазначає, що це ця діяльність однозначно більше про сенси, ніж про гроші, і з нею погоджуються всі. Катерина Глущенко додала, що на книжках важко заробляти, але це реально, і вона вірить у це. 

Катерина Іванова завершила дискусію оптимістично: «Правильно побудована робота винагороджується грошима. Поки книги — це незручний продукт для продажу. У нас книгарня з душею, я продаю книги й наливаю вино. У цьому є головне — баланс».

Читайте також: Поміж тривог. Книжковий Арсенал-2023