Мисли глобально, дій локально: книжки, що порушують проблеми забруднення водойм

Тема екологічних проблем давно стала популярною на українському книжковому ринку — як дитячої, так і дорослої літератури. Дедалі частіше актуалізується і стан забруднення й нестачі води. Щоб привернути увагу до теми, ми проаналізували науково-популярні й художні книги, які, серед іншого, висвітлюють проблематику стану водойм. Як саме література впливає на екосвідомість і допомагає захищати водні ресурси, ми розібрали з фахівцями та екоактивістами.

«Довкола часу і води»

Анрі Снайр Маґнасон, Довкола часу і води / пер. Віталій кривоніс. — К. : Рідна мова, 2021. — 264 с.

Андрі Снайр Маґнасон — ісландський письменник і екоактивіст. Свою творчість він присвячує захисту ісландської природи, зокрема водних ресурсів. У 2019 році він організував «похорон» і написав епітафію першому льодовику, розталому через глобальне потепління, щоб привернути увагу до проблеми.

Доля родини Маґнасона тісно пов’язана з льодовиками, що, власне, й спонукало його написати цю книжку. Саме через родинні історії він розкриває різні екологічні питання. Зокрема, він з дитинства ходив у експедиції до льодовиків, а його бабуся з дідусем навіть провели свій медовий місяць у такій експедиції. 

Усі водойми, зокрема й льодовики — це єдине мереживо планети. Тому найменші зміни льодовиків наздоженуть і нас, це лише питання часу. Наслідок їхнього танення — підвищення рівня світового океану. Уже зараз ми маємо подбати про укріплення берегових зон водойм, уберегти їх від потрапляння нечистот і несанкціонованого зливання хімікатів із підприємств. Забруднення пластиковим сміттям — теж велика проблема: це сприяє нагріванню водойм, а мікропластик потрапляє в ланцюг живлення річкових тварин,

— пояснює для Читомо Аня Яблучна, екоактивістка й комунікаційна менеджерка ГО «Україна без сміття» (далі — УБС).

Вже у вступі книжки автор наголошує на збільшенні інтенсивності кліматичних змін і застерігає читачів, що протягом наступного сторіччя можуть настати незворотні зміни у самій природі води. 

Читати також: Як говорити з дітьми про пластик: інструкція для дорослих

Тому зараз письменник розмірковує над різними проблемами: глобальним потеплінням, таненням льодовиків, закисленням океану, забрудненням морів і узбереж, порушенням тваринних систем у природі тощо. Він докладно пояснює вплив людської діяльності на природні ресурси й дає поради, як кожен і кожна з нас можуть вплинути на їхній захист. Зокрема, від зміни харчових звичок до використання транспорту. 

Ні для кого не секрет, що боротьба за водні ресурси в майбутньому загострюватиметься. Джерела прісної води стануть одним із ключових факторів геополітики. Ось чому так важливо дбати про водойми, які ми маємо зараз», — розповідає в ексклюзивному коментарі екоактивістка. Вона переконана, що схожі книги допомагають стати уважнішими до природи: «Було би чудово, якби література про відповідальне споживання, збереження вод, ґрунтів і повітря стала обов’язковою для прочитання і дітей, і дорослих. Ековідпоповідальності потрібно вчити так само, як і хороших манер.

Книжка Маґнасона пронизана багатьма міфологічними відсиланнями й відтак — постійними роздумами про плинність часу і взаємозв’язки між усім. Хоча сам письменник радше воліє шукати «поетичні збіги». Екологічні проблеми й наукові факти переплітаються із філософськими роздумами автора, розмовами з родичами та відомими людьми (наприклад, з Далай-ламою). Крім того, книжка вдало проілюстрована багатьма фотографіями, зокрема й з приватного архіву родини Маґнасона — для ще більшого занурення в особисту історію. 

Це дуже щемка і навіть інтимна книжка про стосунки людей одне з одним і з природою. Ця книжка — про невидимі зв’язки з людьми, які жили до нас, із нашими сучасниками, з якими ми можемо ніколи й не перетнутися, і з людьми майбутнього, якщо воно таки відбудеться. Історії Маґнасона нагадують, що насправді має значення. І дають надію (хоч і хитку), що наше покоління таки встигне вчасно пригальмувати, щоб уберегти планету від екологічної катастрофи. Вони стають нагадуванням, що екологія повинна стати порядком денним для кожного з нас. Що більше буде таких книжок-нагадувань і книжок-закликів, то більше часу ми виграємо для свого майбутнього,

— ділиться особистими враженнями від книги Аня.

Купити книжку

«Нехай буде вода»

Сет М. Сіґел. Нехай буде вода. Ізраїльський досвід вирішення світової проблеми нестачі води / Юрій Бідношия (перекладач). Київ : Yakaboo Publishing, 2021. 352 с.

Сет М. Сіґел — американський бізнесмен, письменник, активіст у сфері водного забезпечення. За його словами, книжку «Нехай буде вода» він писав насамперед для американських фермерів і урядовців і аж ніяк не очікував її перекладу у понад 20 країнах.

Однак проблема охорони водних ресурсів гостро постає в дедалі більшій кількості країн. Екологічна ситуація в Україні — не виняток, її коментує Євгенія Аратовська, засновниця УБС, соціальна підприємиця, експертка у Waste Management:

Показовим є стан головної артерії країни. Останні офіційні дослідження свідчать про те, що стан Дніпра катастрофічний. У поверхневих водах виявили аж 161 забруднювач. Найприкріше бачити, що чиновників більше цікавить отримання прибутку з використання річки, а не її збереження. За останні три роки використання басейну Дніпра поповнило казну на 100 млрд грн, а на «лікування» річки виділили усього 4,2 млн. Що вже й казати про менші річки в містечках і селах.

Досвід Ізраїлю із посушливим кліматом і великою пустельною територією навряд можна назвати універсальним щодо водної політики для всіх. Однак ним можна не лише захоплюватись, а й адаптовувати та впроваджувати у нових умовах в інших країнах. 

Письменник аналізує безліч досліджень, інновацій, бізнесових і політичних рішень, які допомагають країні настільки ефективно використовувати воду. Ба більше — навіть перетворити свої водні технології на потужний експорт.

Вода для ізраїльтян — найвищий пріоритет у суспільстві й культурі. Водопостачання для населення регулює держава: воно є платним на всіх рівнях (видобуток, очищення, транспортування води тощо). Це спонукає людей вдумливіше споживати воду.

Євгенія пояснює, що в Україні державною політикою у цій сфері займається Державне агентство водних ресурсів і додає:

Також діє Водний кодекс, який дає право кожному з нас самостійно або у складі ГО не тільки отримувати актуальну інформацію про стан водних ресурсів, а й брати участь у їхньому захисті. Нині в Україні є десятки, якщо не сотні громадських об’єднань, які проводять дослідження і щоденно відстоюють наше право на чисті та безпечні водойми (наприклад, ГО «Чистий Дніпро»).

В Ізраїлі вагомий вплив мають як політичні, так і технологічні рішення. Це і винахід технології крапельного зрошування, відмова від генної модифікації, налагоджена система опріснення і навіть зміна звичного вирощування рослин. Наприклад, щоб витрачати менше води, в країні розводять рослини з коротшими стеблами, коренями й листям. А от солонувату воду, яка не придатна для вживання людиною, але насичена певними мінералами, використовують для вирощування відповідних рослин. Таким способом вдається економити й питну воду.

То в чому ж успіх цієї книжки? Значною мірою — у викладі матеріалу. Головна ідея автора — не налякати, а навпаки — надихнути на зміни. Він намагається якомога менше вживати такі гучні слова як «глобальна криза» чи «катастрофа» (які, однак, не заперечує — у разі продовження необдуманого використання водних ресурсів). Сіґел акцентує на тому, що проблеми з водою — завжди поступові й попереджувальні. А отже — їх можна передбачити й вирішити, перш ніж вони стануть кризовими.

Купити книжку

«Жити із зеленим серцем»

Браун Ґей, Жити із «зеленим серцем». Подбай про себе і планету / пер. з англ. Наталія Яцюк. — К. : Наш Формат, 2020. — 280 с.

Ґей Браун — американська радниця з питань охорони довкілля, засновниця проєкту «Greenopia», блогерка, письменниця. Вона навчає і допомагає вести екологічний спосіб життя і всіляко його популяризує. 

Читати також: Дозволяти сонцю живити тіло: екоактивістка про усвідомлену засмагу

Євгенія, засновниця УБС, розповідає, як їхня організація популяризує такий спосіб життя в Україні:

Передусім ми створюємо доступні можливості для роздільного збору вторсировини, щоб припинити забруднення ґрунтів побутовими відходами. Так ми виховуємо культуру відповідального споживання і контролю відходів. Цим ми допомагаємо врятувати довкілля, зокрема і водойми, від пластикового сміття, яке може перебувати там століттями й заважати морським і річковим тваринам і птахам. Крім того, УБС регулярно долучається до ініціатив із прибирання і сортування відходів: Карпат, прибережних територій Дніпра, Труханового острова. 

Ґей Браун у своїй книзі розповідає, як стала на «зелений шлях» і що спонукає її дотепер консультувати своїх клієнтів, які прагнуть жити у більш здоровому середовищі. Письменниця ділиться базовими принципами життя із «зеленим серцем»: відносить сюди не лише обізнаність, свідоме споживання і практичність, а й, наприклад, повагу, неупередженість і співчуття.

Бажання бути щасливими, насолоджуватися життям на цій планеті, боротися за чистоту й відновлювати свої сили в чистій Природі» надихає на роботу й екоекспертку Євгенію. Вірить вона і в силу книжок у цій боротьбі: «Обізнаність про наслідки — точка відліку змін. Коли людина розуміє, як саме забруднене довкілля впливає на якість її життя, то починає активніше захищати свої права. Наш магазин на станції УБС має цілий розділ із книгами про екологію і для дорослих, і для дітей. Деякі з них навіть зроблені з переробленого паковання Tetra Pak. 

Окремий розділ відведено для аналізу складових загальних природних ресурсів: повітря, води й електромагнітного поля. Саме в цій частині можна дізнатися про світові водозахисні організації (Waterkeeper Alliance) та законодавство в цій сфері. Щоб пробудити свідомість читачів, авторка наводить приклад успішного судового позову проти компанії, що забруднювала ґрунтові води і як ймовірний наслідок — призвела до збільшення онкозахворювань у регіоні. Так письменниця наголошує, що водопровідна вода потребує регулярної перевірки — через можливий небезпечний вміст токсичних хімікатів.

Авторка дає конкретні поради для доступного захисту й безпечного використання водних ресурсів:

• перевіряти якість водопровідної води;
• придбати системи фільтрування чи очищення води і встановити їх на всіх точках входу води у дім;
• ефективно й ощадливо використовувати воду;
• не купувати воду у пластикових пляшках;
• приєднуватися до екоорганізацій.

Більшість із цих порад втілює в життя і Марія Луцюк, екоактивістка та керівниця музею М. Грушевського у селі Криворівня: «Мій найкращий ековчитель — близький до мене. Це природа. Мені дуже подобається неписане туристичне правило: залишити місце, де ти є, кращим, ніж було до тебе». Свій екоактивізм вона називає побутовим чи ситуативним і керується такими принципами: 

–відповідально використовую ресурси, зокрема водні. Під час миття посуду чи користування ванною скорочую використання води та миючих засобів;

–намагаюсь не забруднювати водойми в будь-яких масштабах: не спалювати і не викидати сміття на берегах водойм, а якщо є нагода — прибрати його звідти. Також мінімізовую використання речей загалом (не тільки пластику) та сортую вторсировину.

–говорю про це різними способами з усіма, хто чує (або й ні): відвідувачами музею, місцевими жителями, найближчим оточенням.

Купити книжку

«Орикс і Деркач»

М. Етвуд. Орикс і Деркач / переклад: Н. М. Михайловська, Харків: КСД, 2020 – 320 с.

Маргарет Етвуд — канадська письменниця й екофеміністка (рух, що поєднує ідеї захисту довкілля і фемінізму. — Прим. авт.). Вона відома своїми антиутопіями та неодноразовими перемогами в багатьох літературних конкурсах. 

Читайте також: Етвуд і Еварісто отримали Букера-2019 за «жіночі» романи  

Риси антиутопії має і роман «Орикс і Деркач». Тут ви не знайдете докладного наукового пояснення про забруднення водойм і вплив людської діяльності, як у попередніх книжках. Але точно зануритесь у захопливий вигаданий світ із наслідками, зокрема, і цих екологічних лих.    

«Але з часом прибережні водоносні шари стали солоними, північна вічна мерзлота розтанула, величезна тундра булькала метаном, посухи на континентальних рівнинах тривали й тривали, азійські степи перетворилися на піщані дюни». 

Екоактивістка Марія розповідає, як література допомагає формувати екосвідомість:

У моєму дитинстві спеціалізованої екотематичної літератури не було взагалі. Але саме література (переважно художня) часто давала зрозуміти, наскільки близько людина пов’язана із природою. Коли діти купаються в річці — це гарно, але якщо цю річку забруднити нафтою, така можливість втрачається. Однак формування екологічних поглядів — точно не завдання однієї книги. Якісна різножанрова еколітература — можливість виховувати екосвідомість у різних читачів. І неважливо, чи це дитяча книга про рибок у забрудненій річці, чи спеціалізована книга про захист довколишнього середовища — вони працюють однаково.

У центрі сюжету роману «Орикс і Деркач» життя в постапокаліптичному світі. Генна інженерія відіграє у ньому неабияку роль. І тут йдеться як про тварин, які стають донорами органів і тканин для людей, так і про самих «ідеальних» людей. Троє друзів — Сніголюд, Деркач і Орикс — створюють модель нового світу у проєкті «Парайдайс». У цьому суспільстві відсутні явища расизму, ієрархії, територіальних і харчових проблем. Людей більше не турбує невзаємне кохання і даремна хіть, адже навіть сексуальність є «нормованою». Водночас більше немає і генеалогічних дерев, і тісних взаємозв’язків між людьми.

Ця книжка також і про те, як недалекоглядність кількох людей може призвести до світової катастрофи — соціальної й екологічної. Як холод і розважливість однієї людини може вплинути на самотність і допитливість іншої. І як, зрештою, виживати в цьому апокаліптичному світі.

Як і кожна антиутопія, цей твір не ставить на меті промаркувати категорії як «чорне & біле» чи «етичне & цинічне». Показуючи, як все може бути, він радше ставить запитання, відповіді на які краще шукати індивідуально. 

Роман «Орикс і Деркач» номінували на Букерівську премію, а Даррен Аронофскі екранізував його. Ця книга — перша з трилогії, у якій ще є романи «Рік потопу» та «Божевільний Адам».

Купити книжку

Матеріал створений у співпраці