Національна електронна бібліотека: як це працює і навіщо Україні

Національна електронна бібліотека – одна з головних складових сучасних бібліотечних систем. Вона не лише допомагає систематизації великої кількості інформації, яка зберігається у фондах, але й забезпечує зручний доступ до національного надбання для усіх користувачів, що мають інтернет.

Кандидатка наук з соціальних комунікацій, директорка Науково-технічної бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського та президентка Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй розповідає, як можна втілити проєкт Національної електронної бібліотеки в Україні.

Це третій матеріал із серії лонгрідів, присвячених стану бібліотечної сфери в Україні сьогодні та шляхам її покращення. Читайте також попередню статтю про Систему централізованої каталогізації.

Національна електронна (або цифрова) бібліотека (НЕБ) – ще один проєкт, який мав би бути реалізованим вже давно. Ну правда, мати в культурних установах такі скарби рідкісних та цінних документів, які до того ж не завжди зберігаються в належних умовах, і не мати НЕБ, якось не дуже… Практично кожна бібліотека, яка має стародруки та рукописи, створює власну е-бібліотеку. Часто одне й те ж видання оцифровується кілька разів, бо воно є в різних бібліотеках, а самі бібліотеки при оцифруванні не дотримуються стандартних вимог до зображень. Іноді такий продукт (зібрання оцифрованих видань) навіть е-бібліотекою назвати складно, бо у його межах не створюють окрему базу даних за всіма «правилами жанру», а просто подають список на сайті бібліотеки з гіперпосиланнями на повні тексти. І це – не електронна бібліотека, і тим паче не національна.

Що таке НЕБ? І для чого вона нам треба?

По перше, НЕБ – база даних оцифрованих об’єктів, а об’єкти, до яких надається доступ, – оцифровані матеріали, що є культурним надбанням. То ж НЕБ представляє культурне надбання і громадянам своєї країни, і світу. Тобто, одне з «для чого?» – це про доступ до культурного надбання. Є ще й друге та третє «для чого?» – щоб цінними та рідкісними матеріалами могли скористатися всі, хто має в цьому потребу, і при цьому, щоб зберегти це культурне надбання для наступних поколінь, адже більшість таких пам’яток – паперові, а папір з часом має властивість зношуватися, пошкоджуватися, руйнуватися.

Які типи матеріалів може представляти НЕБ? Оцифровані копії матеріалів на будь-яких фізичних носіях: паперових, тканинних, скляних, керамічних, аудіо, відео, тривимірні об’єкти тощо. Будь-які типи матеріалів: книжки, газети, журнали, рукописи, листи, плакати, листівки, малюнки, фото, карти, ноти тощо. НЕБ зазвичай представляє оцифровані документи, які зберігаються в бібліотеках. Буває, що в НЕБ розміщуються матеріали не лише з бібліотек, а й з архівів та музеїв. І можливо для нас це хороший варіант – представляти в НЕБ весь обсяг документів певного типу, не залежно від того, де зберігається оригінал. 

Структура бази даних НЕБ

Електронні бібліотеки як бази даних бувають двох типів: централізовані та розподілені. 

Централізований підхід означає, що в НЕБ зберігаються і метадані об’єктів, і файли, що представляють цифровий аналог (текст, зображення тощо). Ну і звичайно весь процес відбору об’єктів для оцифрування, сама оцифровка, оброблення файлів, каталогізація (опис метаданих), надання доступу користувачам, зберігання файлів і метаданих. Все це координується централізовано, однією установою-адміністратором.

При розподіленому підході в базі НЕБ зберігаються лише описи метаданих на оцифровані об’єкти, до яких надається доступ користувачам через посилання на місце розміщення файлу самого оцифрованого матеріалу. Саме цим і керує установа-адміністратор. А які об’єкти оцифровувати, саме оцифрування, зберігання файлів і все інше залежить від тих установ, в яких перебувають оригінали матеріалів. Ці установи можуть створювати свої окремі електронні бібліотеки та окремо надавати доступ до документів чи просто тримати їх на сервері. І ще є багато інших нюансів.

Централізований підхід лежить в основі багатьох національних електронних бібліотек, наприклад, Національна цифрова бібліотека Фінляндії і World digital library також побудовані за цим принципом.

Розподілений підхід застосовується, наприклад, в Цифровій публічній бібліотеці Америки чи в Europeana, що працює як «парасолька» й відіграє роль єдиного пошукового порталу для електронних бібліотек з різних європейських країн.

Обидва підходи мають свої переваги та недоліки. Тож на початку потрібно на це зважити, визначити принцип створення НЕБ і вже залежно від цього будувати організаційний процес.

Читайте також: Відставання на 20 років: цифрова трансформація бібліотек та реальні можливості змін

З чого починати?

Перш за все необхідно провести аналіз того, що ми маємо в наших бібліотеках (можливо архівах і музеях) та визначити:

• Які типи матеріалів будуть представлені в НЕБ та з яких установ;
• Скільки і яких матеріалів є в цих установах (кількість);
• Що вже оцифроване, в яких форматах (tif, pdf, jpeg…), чи відповідає це стандартам та вимогам до файлів;
• Як організований доступ для користувачів: окрема електронна бібліотека – база даних (спеціальне ПЗ), спеціальні стандарти, які вона підтримує,  або це просто гіперпосилання на повні тексти з сайту;
• Де і як зберігаються оцифровані файли? Наскільки це надійно?

Необхідно також вивчити досвід організації НЕБ в інших країнах.

Взагалі, розробляючи проєкт НЕБ, для консультацій варто запросити закордонних експертів, наприклад, із бібліотек, які адмініструють НЕБ у своїх країнах. Їх варто залучити і для аналізу та оцінювання наявних в різних установах електронних бібліотек на предмет їх відповідності міжнародним стандартам, які застосовуються до таких типів бібліотек.

Не залежно від того, централізовану чи розподілену е-бібліотеку ми створюємо, потрібно визначити основні позиції та правила  організації НЕБ.  

Типи матеріалів та структура НЕБ

Вище ми згадували вже різні можливі варіанти типів оригінальних матеріалів, оцифровані копії яких можуть бути представлені в НЕБ: від рукописних чи друкованих паперових текстових документів до зображень пам’яток архітектури, картин, скульптур тощо. Варто відзначити, що наявні проєкти НЕБ в інших країнах переважно представляють паперові документи. 

Учасники та управління НЕБ

Необхідно також на початку визначити основних учасників (установи, оцифровані матеріали яких будуть представлені в НЕБ), принципи участі (як, коли, за яких умов інші установи можуть долучатися до НЕБ та представляти там свої матеріали), установу-адміністратора проєкту. Зазвичай НЕБ адмініструють національні бібліотеки. В Україні 9 національних бібліотек. Тож лишається відкритим питання, яка з них спроможна взяти та візьме на себе цю відповідальність.

Технічне забезпечення НЕБ

Перше, на що необхідно звернути увагу в технічному забезпеченні, це серверні потужності. Якщо ми застосовуємо для НЕБ централізований підхід, то важливо пам’ятати і про обсяги основної бази даних, і про обсяги для страхових копій файлів, і про бекапи. Для безперебійної роботи НЕБ також варто передбачити підтримку дзеркала (додаткових копій файлів, розташованих на інших серверах).

Якщо ми використовуємо розподілений підхід, то за збереження файлів для доступу користувачів, страхові копії оцифрованих матеріалів та бекапи відповідають установи-учасники, тому серверні потужності, які для цього потрібні, – їхня відповідальність.

Але ці умови обов’язково мають бути дотримані. Це звичайно зменшує витрати саме на серверні потужності, але є вірогідність втрати певної частини оцифрованих об’єктів.

Техніка для оцифрування – ще один елемент технічного забезпечення. Тож необхідно визначити, хто, де і на якому обладнанні буде робити оцифрування? Чи має бути закуплене відповідне обладнання централізовано, а потім передане до основних учасників на постійній основі? Чи сканери можуть в процесі передаватися від установи до установи? Чи взагалі цей процес варто віддати на аутсорсинг, найняти комерційну компанію, яка це зробить швидко і професійно? Хто буде обробляти файли відповідно до вимог?
Якими каналами і в якому вигляді це передаватимуть у центральну базу НЕБ? Варто пам’ятати, що для оцифрування різних типів матеріалів використовується різне обладнання. Сканери для оцифрування стародрукованих і рукописних книжок мають V-подібну колиску, щоб не пошкодити документи при розгортанні. Для оцифрування широкоформатних документів газет і карт також існують спеціальні сканери. Це вартісне обладнання – від 200 000 грн і вище.

Стандарти

Дотримання міжнародних стандартів – обов’язкова умова створення НЕБ, якщо, звичайно, ми хочемо повноцінно інтегруватися в глобальний інформаційний простір. Важливо пам’ятати, зафіксувати та обов’язково дотримуватись і стандартів цифрових об’єктів,  і загальних стандартів управління базами даних, і специфічних стандартів саме для електронних бібліотек.

Хорошим прикладом стандартів цифрових об’єктів, які зберігатимуться та надаватимуться в доступ через НЕБ, можуть бути стандарти WDL. Саме їх використовують в електронній бібліотеці КМА та Цифровій бібліотеці «Київ». Ці стандарти мають бути враховані під час оцифрування, а також дотримані під час опрацювання файлів.

Є певний перелік стандартів, яких необхідно дотримуватися у створенні бази даних. Це концептуальні моделі (DELOS DLRM, CIDOS CRM IFLA LRM та інші), стандарти описових метаданих (DublinCore / MODS, MADS тощо) та правила каталогізації (RDA). Їх повинні знати та застосовувати бібліотекарі, які вносять в НЕБ інформацію про об’єкт (автор, назва, фізичні характеристики тощо). Ці стандарти також має підтримувати обов’язково і програмне забезпечення (ПЗ), яке застосовується для НЕБ, а у випадку розподіленої структури, й ПЗ, на якому працюють е-бібліотеки учасників.

Стандарти, які будуть застосовувати бібліотекарі, мають бути перекладені українською мовою, а самі бібліотекарі мають пройти відповідне навчання.

А оскільки стандарти весь час розвиваються, то потрібно буде не лише один раз навчити бібліотекарів, які здійснюватимуть опис метаданих (каталогізацію) оцифрованих об’єктів, а й постійно підвищувати їхню кваліфікацію. Це можна робити через Центр підтримки стандартів каталогізації, про який ми вже говорили раніше.

Є ще кілька типів стандартів, які повинні бути дотримані у створенні НЕБ. Це стандарти для програмного забезпечення. 

Стандарти структурних та адміністративних метаданих, призначені для керування колекціями цифрових об’єктів та доступом до них, а також для опису носіїв та середовища цифрових об’єктів: METS – стандарт кодування та передачі метаданих; PREMIS – метадані збереження; MIX – NISO метадані для зображень в XML; TextMD – технічні метадані для тексту; ISO 20775 – Schema for Holdings Information – схема для інформації про місце утримання; ALTO – об’єкт зкомпанованого тексту та макету тощо.

Стандарти обміну даними, призначені для пошуку, отримання та обміну інформацією між базами даних: Z39/50 – стандарт протоколу пошуку та отримання інформації з віддалених баз даних; OAI-PMH – протокол збору метаданих Ініціативи відкритих архівів; OpenURL.

Програмне забезпечення

І одне з найголовніших питань – яке програмне забезпечення обрати для НЕБ?

Ситуація з ПЗ для е-бібліотеки подібна до ситуації з ПЗ для Системи централізованої каталогізації: є комерційні системи (різні за ціною) і ПЗ відкритого коду. Можна обрати будь-який варіант, але виходити необхідно з технічного завдання та прорахувати реальні затрати на придбання/доопрацювання, впровадження, оновлення та підтримку системи. Головні вимоги, яким обов’язково має відповідати ПЗ, це підтримка вказаних вище стандартів. Звичайно, можна розробляти власне ПЗ з нуля, але для чого винаходити те, що вже давно винайшли? Скільки на це потрібно часу та грошей? У будь-якому випадку, який би варіант ми не обрали, необхідно скласти технічне завдання. Для розроблення технічного завдання також варто залучити зарубіжних експертів.

Кілька прикладів ПЗ. Комерційне програмне забезпечення: CONTENTdm від OCLC, Rosetta від ExLibris, dLibra від Познанського комп’ютерно-мережевого центру. Програмне забезпечення відкритого коду: Fedora, Omeka.

Довготривале збереження

Ще один важливе питання, яке має бути розв’язане ще на початку створення НЕБ – забезпечення довготермінового збереження. Іноді хибно вважають, що довготермінове збереження – тільки про саме збереження файлів оцифрованих об’єктів якомога довший час. Звичайно, про це також йдеться. Але потрібно не лише зберегти, а й надати можливість доступу і до файлів у довготерміновій перспективі. Таку можливість забезпечують одним із двох шляхів: або переводять масив файлів в інший формат, якщо він приходить з часом на заміну попередньому, або розміщують на сайті застосунок, завантаживши який собі на пристрій можна буде отримати доступ до файлів. Тож коли я чую, що для збереження страхових копій електронної бібліотеки збираються використовувати сапфірові диски, виготовлення яких коштує неймовірну суму грошей, на яких інформація зберігатиметься 300 років, то у мене виникає запитання: на чому їх зможуть прочитати через 300 років?

У проєкт Закону України про бібліотеки та бібліотечну справу, який наразі розглядається Верховною радою, включене поняття Національної електронної бібліотеки. Та чи спроможемося ми врешті об’єднати зусилля всіх стейкхолдерів та установ, у яких зберігається національне культурне надбання, та створити національну електронну бібліотеку? Питання лишається відкритим. Хочеться вірити, що зможемо.

Читайте також: Місія (не)можлива: як українським бібліотекам створити Систему централізованої каталогізації