Вітрина новинок 2026

Нортон, Шеклі, Кідрук і Стівенсон — нова фантастика українською

19.11.2026

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Скільки таємниць приховують безкраї простори космосу? Які загадки таїть Земля? Людство приречене на вимирання чи все ж має шанс? Як не загубити себе в боротьбі зі сліпою системою? Наукова фантастика захоплива й багатогранна. Ми вирішили поглянути, до яких чудесних нових світів кличуть своїх читачів українські видавці. Що ховається за розмаїтими форматами та обкладинками? Які фантастичні новинки лежать на полицях книгарень?

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2026», створеного за підтримки Фундації ЗМІN 

«Королева Сонця» Андре Нортон

Нортон А. Саргаси космосу. — Львів: КосмоЛіт, 2025. — 288 с.

Нортон А. Чумний корабель. — Львів: КосмоЛіт, 2026. — 256 с.

Понад 70 років у літературі, 130 романів і сотні оповідань. Від історичних пригод до подорожей у часі, від космічних мандрів до магічних світів — усе це багатолика Андре Нортон. Мало хто з її перших шанувальників здогадувався, що за чоловічим іменем ховається одна з найвидатніших письменниць золотої доби фантастики, змушена взяти андрогінний псевдонім, аби здолати упередження тогочасних видавців і аудиторії. Серед її здобутків — Всесвітня премія фентезі за заслуги перед жанром та почесне місце у Залі слави наукової фантастики та фентезі. Для багатьох поколінь читачів саме пригодницькі романи Андре Нортон відчинили двері до світу великої фантастики.

 

Видавництво «КосмоЛіт» почало перекладати один із найвідоміших циклів письменниці — «Королеву Сонця» — й уже видало два томи: «Саргаси космосу» та «Чумний корабель».

 

Усе починається на Землі посеред космопорту, де молодий випускник Торговельної школи Дейн Торсон чекає вироку долі. Бідний сирота, він понад усе прагне залишити минуле позаду й приєднатися до однієї з великих компаній, щоб забезпечити собі стабільне й заможне життя: регулярні рейси, пристойну платню і, зрештою, пенсію. Та чи справдяться його очікування, визначить «Психо» — непідкупна машина, що призначає людей на ті чи інші кораблі, враховуючи особливості характерів кандидатів.

 

Певна річ, машина підкладає Дейнові свиню, і замість великої компанії дарує хлопцеві статус вільного торговця. Тепер розчарований Торсон стає одним із тих, кого нещодавно вважав «нижньою ланкою харчового ланцюга в Світі Торгівлі». Утім, нове призначення хоч і не несе стабільного заробітку й пенсії, зате обіцяє пригоди й романтику мандрів. Разом з екіпажем корабля «Королева Сонця» Дейн вирушає у свою першу експедицію.

 

Що може запропонувати Андре Нортон сучасному читачеві? Затишну ретроатмосферу, ламповий вайб класичної фантастики і пригоди, які не тьмяніють з плином часу. Її улюблені персонажі — молоді вигнанці, що шукають себе за межами визначених шляхів і корпоративних систем. За сучасними жанровими критеріями це справжнісінький янґ-едалт — роман дорослішання про гартування духу й вирішення морально-етичних дилем. Це дуже ностальгійні історії, які потішать, якщо не підлітків, то їхніх батьків. У якомусь паралельному всесвіті корабель Дейна Торсона, без сумніву, перетнувся б із «Ентерпрайзом» Джеймса Т. Кірка чи «Сереніті» Малкольма Рейнольдса. Коли цикл вийде українською повністю, радимо видавництву доповнити подарунковий сет книжок теплою ковдрою, смачним чаєм і… ліхтариком, щоб ті книжки під ковдрою читати.

Купити «Саргаси космосу»

Купити «Чумний корабель»

«Цивілізація статусу» та «Корпорація “Безсмертя”» Роберт Шеклі

Шеклі Р. Цивілізація статусу. Квиток на планету Транай. — Київ: Лобстер, 2026. — 256 с.

Шеклі Р. Корпорація «Безсмертя». — Київ: Лобстер, 2026. — 400 с.

Гакслі, Орвелл та Бредбері. Їхні імена стали майже синонімами антиутопії та дистопії. Ім’я Роберта Шеклі, визнаного майстра гумористичної фантастики, у такому контексті згадується значно рідше. І не дивно… Свою славу Шеклі здобув завдяки коротким оповіданням з парадоксальними сюжетами і приголомшливими кінцівками. Утім, у його творчому доробку надзвичайно багато творів про дивні суспільства, що керуються дуже дивними, а почасти просто жорстокими законами та правилами. «Сьома жертва», «Сторожовий птах», «Академія» та «Ціна ризику» — лише кілька прикладів. Вершиною філософських роздумів Роберта Шеклі про природу влади та суспільний устрій є роман «Цивілізація статусу» й повість «Квиток на планету Транай».

 

У романі 1960 року звинувачений у вбивстві Вілл Барентт потрапляє на планету-в’язницю Омега. Він нічого не пам’ятає про своє життя на Землі: стирання пам’яті — частина покарання. Віллу нічого не лишається, окрім як намагатися вижити в новому для себе світі, де панує сувора кастова система кримінального спрямування. Кожна людина на Омезі за законом зобов’язана порушувати закон: вживати наркотики, вбивати й усіляко поклонятися Злу. Вілл Барентт переконаний, що нікого не вбивав і його заслання на Омегу — велика помилка, та місцевих це зовсім не цікавить. Їх цікавить тільки одне: «Який твій статус?»

 

Головний герой «Квитка на планету Транай» проблем із законом ніколи не мав. Марвін Ґудмен просто втомився від життя на Землі. Не так від соціальної несправедливості, як від тотальної байдужості землян. Він марить Транаєм — планетою-утопією, що лежить на самому краєчку Чумацького шляху. Марвін купує квиток і мчить назустріч раю, навіть не підозрюючи, що сам він до цієї зустрічі не готовий.

 

Так само як не готовий до майбутнього герой першого роману Роберта Шеклі «Корпорація “Безсмертя”». Йому не пощастило прийти до тями у світі, де людське тіло й душа перетворилися на товар. Олдскульні фанати фантастики, певно, колись бачили по телевізору чи навіть на касеті бойовик 1992 року з Еміліо Естевезом, Ентоні Гопкінсом та… Міком Джаґером — «Утікач» (Freejack). Роман Роберта Шеклі — його першооснова.

 

Сьогодні Роберт Шеклі якщо й не забутий автор, то точно недооцінений. Його проза вирізняється легким гумором, надзвичайною фантазією та лаконічністю. У його творчому доробку сотні оповідань, кожне з яких — маленька скринька із сюрпризом. У них ховаються міріади всесвітів, персонажів та ідей. Часто Роберту Шеклі було достатньо чотирьох сторінок, щоб описати те, на що його наступники витрачали цілі томи. Українською його вже публікували «Зелений пес» та «Bookchef», а тепер за справу взялося видавництво «Лобстер». Видавництво вже випустило два томи й готує третій. Чи стануть ці видання повним зібранням Роберта Шеклі українською, покаже час. Було б добре.

Купити «Цивілізація статусу. Квиток на планету Транай»

Купити книжку «Корпорація “Безсмертя”»

«Паломництво припливу» та «“Гав-дзяв” — сказав пес» Майкл Свонвік

Свонвік М. Паломництво припливу. — Київ: Видавництво Жупанського, 2026. — 240 с.

Свонвік М. «Гав-дзяв» — сказав пес. — Київ: Лобстер, 2026. — 400 с.

Майкл Свонвік — один із тих фантастів, що стояли біля витоків кіберпанку. Його програмне есе «Інструкція до постмодерністів» (A User’s Guide to the Postmoderns) свого часу зробило фурор і окреслило естетичні орієнтири нового піджанру. Українському ж читачеві він поки що відомий як автор фентезі. Утім, «Донька залізного дракона» — фентезі дуже нестандартне. Приємна новина для тих, кому воно припало до смаку: наукова фантастика у Свонвіка не менш дивна.

 

Роман 1991 року «Паломництво припливу» починається зі слів «Урядовець злетів з неба». Уже химерно: хіба безіменні урядовці — це не вотчина Кафки? Не без того. Свонвік особливо не намагається приховувати джерела свого натхнення. Представник Департаменту трансферу технологій потрапляє на планету Міранду. Тут сховався такий собі Альдебаран Григорян — людина, що вкрала заборонену технологію і, вочевидь, використовує її заради власної вигоди. Урядовець має владнати справу, але діяти треба швидко: планету ось-ось накриє Ювілейний приплив. Раз на сто років суходіл Міранди затоплює океан, і мешканці готуються до неминучих змін у своєму житті. Усе тут просякнуто атмосферою згасання — навіть прощальні карнавали, у шалі яких потопає урядовець.

 

Майкл Свонвік пише про океан, і стиль його нагадує неприборкану водну стихію. Нескута жодними обмеженнями фантазія письменника кличе читача у сюрреалістичну подорож до глибин людського єства. Веремія чудернацьких візій хвилями накочує на сторінки, лишаючи на берегах свідомості тендітні мушлі невловимих запитань.

 

«Паломництво припливу» — занадто масштабне для прокрустового ложа жанрових визначень. Цю книжку міг би екранізувати Девід Лінч. Шкода, що в нашій версії реальності цього не сталося.

 

З романами Майкла Свонвіка працює «Видавництво Жупанського», а видавництво «Лобстер» опублікувало збірку короткої прози. «“Гав-дзяв” — сказав пес» містить 16 оповідань. Деякі з них — фантастичні, інші — фентезійні, а решта є розділами «Драконів Вавилону». Захопливі та вигадливі, вони можуть похвалитися несподіваними поворотами, химерною атмосферою та вельми оригінальними персонажами. Майкл Свонвік легко грається з жанрами, і ви нізащо не здогадаєтеся, яка історія причаїлася на наступній сторінці.

Купити «Паломництво припливу» в книгарні «Наш Формат»

Купити книжку «“Гав-дзяв” — сказав пес»

«Нові темні віки. Книга 2. Колапс» Макс Кідрук

Кідрук М. Нові Темні Віки. Книга 2. Колапс. — Рівне: Видавець Тетяна Кідрук, 2026. — 928 с.

Сучасне українське фентезі — безліч імен та книжок. Сучасна українська наукова фантастика — один автор і один цикл. «Нові темні віки» Макса Кідрука не мають на ринку ні аналогів, ні конкурентів. Це тверда НФ ближнього прицілу, яка докладно й виразно змальовує можливе майбутнє людства. Воно непривітне, жорстке і дуже-дуже похмуре. У 2023 році вийшла «Колонія», перший том циклу. Через три роки до неї додався «Колапс».

 

Макс не раз говорив в інтерв’ю, що «Колонія» — це, по суті, розлогий пролог. Там він лише розставляв фігури на шаховій дошці. Що ж, у «Колапсі» ті фігури нарешті зрушили з місця… прямісінько у прірву. Роман зберігає закладену ще в першому томі і позичену у Джорджа Мартіна мозаїчну структуру: кожен новий розділ подано від імені одного з головних героїв, який розповідає про свою частину подій. Роман має кілька сюжетних ліній, які не завжди перетинаються, але точно впливають одна на одну.

 

Людство не має жодних шансів. Всесвіт розвалюється на шмаття, і там, де не встигає природа, на поміч приходить людська тупість. Колонію на Марсі лихоманить від внутрішніх чвар, Земля потерпає від своїх техногенних та політичних катастроф, а глибокий космос виявився не таким порожнім, як усі вважали раніше.

 

Фрідріх Дюрренматт казав, що історія продумана до кінця тільки тоді, коли обрано найгірший фінал з можливих. Макс Кідрук згоден зі швейцарським автором, тому нещадно винищує все і всіх. Робить він це з гумором, голлівудським запалом і сотнею діаграм. Головна риса Максової прози нікуди не зникла: будь-яку подію роману супроводжує детальний науковий коментар. Автор — захоплений наукою гік. Йому важливо переконливо обґрунтувати майже кожне своє фантастичне припущення. Наука — ще один повноцінний персонаж циклу. Це пальне, яке приводить magnum opus Макса Кідрука в дію. Третій том «Нових Темних Віків» зватиметься «А потім запала пітьма». Добре, що на нього треба чекати ще кілька років: читачі якраз встигнуть морально відновитися після «Колапсу» і будуть готові до наступної душевної травми.

Купити «Нові Темні Віки. Колапс»

«Імперія тиші» Крістофер Руоккіо

Руоккіо К. Імперія тиші. — Київ: Артвидавництво «Небо», 2026. — 800 с.

У фантастиці важить тяглість традиції. Усі стоять на плечах титанів, і це нормально, адже життєвий цикл будь-якого жанру підпорядковується законам постійного розвитку й переродження. Крістофер Руоккіо належить до тих авторів, чия кар’єра буквально виросла з безпосередньої роботи з традицією. Свій шлях у літературі він починав як редактор у культовому видавництві Baen Books, що спеціалізується на фантастиці. Baen Books видає й перевидає золоту класику (Роберта Гайнлайна, Андре Нортон, Джина Вулфа), водночас випускаючи романи зірок сучасної фантастики, зокрема Лоїс Макмастер Буджолд, Девіда Вебера чи Девіда Дрейка. Перебуваючи за лаштунками галузі, Крістофер Руоккіо на власні очі бачив, як працюють визнані майстри жанру, — і шліфував свій дебютний роман «Імперія тиші», який продав видавцеві у 22 роки.

 

Уявіть, що ви розгортаєте книжку — і вже на першій сторінці дізнаєтеся, чим усе завершиться. Так вибудувано грецькі трагедії — і так вибудувано «Імперію тиші». За словами самого Руоккіо, цю книжку він писав усе життя.

 

Як і її головного героя — складного, зітканого із суперечностей Адріана Марлоу, який увібрав у себе дещо від Енакіна Скайвокера, дещо — від Бетмена і дещо… від Пола Атріда. «Імперія тиші» — це масштабна космоопера, що переосмислює спадщину «Дюни» Френка Герберта крізь призму особистої драми. Як і Пол, Адріан стає заручником обставин: кожен крок веде до тріумфу і водночас до неминучого падіння. У цьому всесвіті далекого майбутнього, де людство розселилося по різних закутках галактики, одні знають Адріана як героя–рятівника, котрий винищив чужинців-сьєлсінів, а інші — як жорстокого монстра, що прирік на смерть чотири мільярди людей.

 

Уся книжка — некваплива, ґрунтовна сповідь самого Адріана, який озирається на власне життя й шукає ту саму незворотну мить, що привела до катастрофи. Крістофер Руоккіо зосереджує увагу не на зовнішній, а на внутрішній дії: думки й мотивації персонажа важать більше за всі космічні баталії. Йому немає куди поспішати — попереду ще не один том. А поки що українські читачі можуть насолодитися початком довгої мандрівки, вжахнутися долі Адріана Марлоу, розпізнати закладені автором алюзії та помилуватися чудовими ілюстраціями Тараса Копанського.

Купити «Імперія тиші»

«Інкал» Алехандро Ходоровський та Мебіус

Ходоровський А. Інкал. Колекційне видання. Том 1. — Київ: Вовкулака, 2026. — 156 с.

Девід Лінч зняв «Дюну» — і зазнав краху. Дені Вільнев зняв «Дюну» — і здобув карколомний успіх. Алехандро Ходоровський свою «Дюну» так і не зняв, проте його легендарна спроба адаптувати роман Френка Герберта змінила обличчя світової фантастики. Амбітний проєкт чилійського режисера не мав жодного шансу на реалізацію хоча б тому, що Ходоровський стверджував, ніби його «Дюна» має тривати 14 годин. Але масштаби задуму вражали. У фільмі мали зіграти Орсон Веллс і Сальвадор Далі, музику збиралися написати Pink Floyd, а над візуальною частиною працювали Кріс Фосс, Ганс Руді Ґіґер та Жан Жиро, відоміший під псевдонімом Мебіус.

 

Елементи незнятої «Дюни» знайшли втілення у найрізноманітніших фантастичних медіумах. Щось стало частиною тіла «Чужого», щось — частиною душі «Зоряних воєн». І Ходоровський ніколи не забував той свій проєкт. Прав на світ Френка Герберта у нього вже не було, але ідеї та концепт-арти лишилися, як і зв’язки з деякими «духовними воїнами», котрих він збирав для «Дюни». Алехандро Ходоровський — знакова фігура не лише для кіно, а й для світу коміксів. Разом із легендарним Мебіусом він створив «Інкала» — метафізичну філософську притчу про далекий космос і людину в ньому.

 

На сторінках коміксу постає світ дистопічного майбутнього, який автори свідомо змальовують у гротескних барвах.

 

Тут живе Джон Діфул, приватний детектив-невдаха, що, як це часто буває, опинився в неправильному місці в неправильний час. Він стає власником Інкала — сповненого неймовірної сили кристала, що, здається, потрібен абсолютно всім. Джон Діфул вирушає в космічну одіссею, намагаючись втекти від світу, що так хоче його спіймати.

 

Читайте також: Перше покоління коміксистів — про що українські автори говорили на Гельсінському фестивалі коміксів 

 

Епічність, що притаманна будь-якій космічній опері, в «Інкалі» врівноважується сатирою і чорним гумором. Ходоровський і Мебіус пропонують чисте візуальне й наративне божевілля. З першого ж фрейму та баблу мальопис приковує увагу читача тим, що головного героя історії лупцюють якісь лепрекони в протигазах. Ще мить — і побої обертаються на «падіння у всерозчинне озеро кислоти», а щасливий порятунок — на чергову перестрілку. Ані доля, ані автори до Джона Діфула не прихильні: він плентається від одної біди до іншої і зовсім не схожий на героя. Певно, тому за його пригодами так цікаво спостерігати, роздивляючись кислотно-яскравий і багатий на деталі малюнок.

Купити «Інкал. Колекційне видання. Том 1»

«Криптономікон» Ніл Стівенсон

Стівенсон Н. Криптономікон. — Тернопіль: Видавництво Богдан, 2026. — 1056 с.

Монументальний, заплутаний, приголомшливий і… не факт, що фантастичний. Усі ці епітети ідеально описують «Криптономікон» Ніла Стівенсона. Із цим романом пов’язаний схожий на анекдот факт: і критики, і журі престижних премій не були до кінця певні, чи можна зарахувати «Криптономікон» до фантастичної літератури. Щодо автора сумнівів не було жодних: до 1999 року Ніл Стівенсон вже прославився як фантаст і мав низку престижних премій за плечима. Принаймні він уже написав «Снігопад» — роман, який багато хто вважав і вважає вершиною кіберпанку. А «Криптономікон» застиг на перетині кількох жанрів, не схиляючись повністю до жодного з них. У ньому в тугий вузол сплелися фантастика, технотрилер, пригодницький роман і сімейна сага.

 

У назві роману закладений постмодерністський жарт. «Криптономікон» — це вигадана книжка, що ввібрала в себе всі знання американців про криптографію та криптоаналіз. Ця «біблія криптографів» на внутрішніх і зовнішніх рівнях римується зі знаменитим «Некрономіконом» — окультним томом, що його придумав Говард Філіпс Лавкрафт. Ніл Стівенсон у своїй роботі веде складний діалог з відлюдником із Провіденса, схиляючи голову перед його талантом і спадком.

 

А читачам Стівенсон пропонує пройти звивистим лабіринтом історії криптографії. Оповідь він веде у двох часових площинах: під час Другої світової війни та наприкінці 1990-х. Геніальний математик Лоренс Прічард Вотергаус опиняється в лавах надтаємного загону, мета якого — не дати німцям здогадатися, що союзники зламали шифр «Енігми». Багато років по тому у султанаті Кінакута онук Лоренса Рендалл разом з однодумцями намагається створити криптовалюту, що потрібна для функціонування вільної від зазіхань будь-яких урядів «гавані даних». Долі персонажів із різних епох виявляються тісно пов’язаними з нацистським золотом, пошуку якого і присвячено роман.

 

Короткий переказ «Криптономікона» не здатен уповні передати сюжетні та ідейні хитросплетіння роману. Довгий переказ, щоправда, теж не впорається з цим завданням. Проза Стівенсона — в’язка та щедра на технічні подробиці і чимось нагадує прозу Умберто Еко. Тим, кому сподобався «Маятник Фуко», варто звернути увагу на «Криптономікон». Його поява українською — неабияка подія для вітчизняного фендому. Бо, попри всі сумніви, це таки роман фантастичний. Не вірите? Спитайте в Еноха Роота.

Купити «Криптономікон»

 

Читайте також: Поринути у довгу фантастику: про що перші книжки із циклів Джордана і Корі