Переграти класику. «Перефарбований Лис» вирушає в тур Україною

Мандрівна студія навкололітературних ігор «Перефарбований Лис» вирушає в тур Україною. Це проєкт спрямований на заохочення читання та переосмислення української класичної літератури через інтерактивні рольові та психологічні ігри. У цьому матеріалі пояснюємо, що таке «навкололітературні ігри» та чим вони цікаві й кому потрібні.

Грати в літературу

«Прочитав  —  нічого не зрозумів», «прочитав — не зачепило», «прочитав — і забув»… Чому часом не виникає зв’язок між читачем і найкращими зразками літератури? Співавторка проєкту «Перефарбований Лис», психологиня Марія Діденко впевнена: щоб зрозуміти та привласнити літературу та культуру, недостатньо просто прочитати текст чи подивитись фільм.

«Зв’язок встановлюється лише через прожитий досвід, коли до цього досвіду можна приєднатися, знайти відповідники зі свого життя, проемпатувати, розділити».

Нажити цей досвід якраз і дозволяють навкололітературні ігри.  Вони дають можливість подивитися на сюжет як на життя, а на персонажів — як на реальних людей в реальних обставинах. А ще — прожити-програти сюжетні ситуації та побачити в процесі варіативність рішень і життєвих стратегій. На відміну від пасивного читання, в грі є змога впливати на ситуацію. 

Співавторка «Перефарбованого Лиса» освітянка Валентина Мержиєвська підтверджує:

«Гравець може не тільки глибше тлумачити те, що прочитав. А ще й змінювати сюжет в межах сетінгу, залежно від правил гри. Так він стає співучасником, отримує глибші емоційні переживання. І це своєю чергою дозволяє більш тонко зрозуміти сюжет і світоглядну складову, яку закладав у текст автор».

Простір гри підсвічує риси характеру і персонажів, і самих гравців, як на сцені. Завдяки цьому можна по-новому подивитися на себе. Гравці можуть оцінити свої моделі поведінки, навчитися чомусь від персонажа, якого вони грають, або побачити у персонажі власні риси й переосмислити їх. 

Так, навкололітературна гра стає містком між читачем і книгою, створюючи взаємний зв’язок. Вона дозволяє одночасно глибше відчути текст і краще зрозуміти себе.

Свобода грати, свобода жити

Гра — це не лише про розваги чи популяризацію складних ідей у доступній формі, а про свободу та відсутність страху помилок. Страх неправильних відповідей, помилкових дій, осуду чи невідповідності очікуванням, що властиво багатьом українцям. У грі ж помилки не є фатальними, адже все «невзаправду» і будь-яку невдалу дію можна переграти. Валентина каже, що, саме так формується безпечний простір, внутрішнє право проявлятися. А людина, яка хоч десь отримує досвід повного прийняття, може переносити його в інші сфери свого життя. 

«Гра — містична форма, в ній відбувається незвичайна взаємодія. Якщо заходити в гру з наміром навчитися, то можна отримати для себе відповіді через взаємодію з різними гравцями. А також нові усвідомлення про інших людей», — зауважує Марія.

Співавторки проєкту розповідають, що до них на гру приходять люди, які надихаються новими форматами взаємодії, відкриті до експериментів і готові до пригод. Кажуть, вдала гра — це та гра, де люди отримали задоволення і нові усвідомлення. За рік існування студія «Перефарбований Лис» провела майже чотири десятки ігор в різних містах країни. 

«Мафія», медитація чи буриме — обирай до смаку

Починалося все з подкасту «Перефарбований Лис», в якому авторки досліджують світогляд і поведінкові моделі українців через класичну літературу. Саме під час обговорення текстів класиків і з’явилося усвідомлення, що для глибшого занурення в текст, його варто так чи інакше прожити, зіграти. Йдеться не про театралізовані постановки, а саме про ігри. Під різні книги адаптується різна ігрова механіка: від «мафії» до «D&D». 

У грі знаходить відображення не просто сюжет, а психологічна суть літературного твору. Зараз в арсеналі студії п’ять ігор:

• буриме за віршами українських поетів;
• рольова гра за «Кайдашевою сім’єю» Івана Нечуя-Левицького;
• гра-медитація на тему емоційного вигорання і відновлення внутрішнього ресурсу за «Intermezzo» Михайла Коцюбинського;
• гра типу «мафія» за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні»;
• і гра-детектив з артефактами та речовими доказами за твором, який не анонсують.

Читайте також: Мистецтво споглядання: чим для нас важливий Михайло Коцюбинський

Щодо ідей для ігор, то спочатку авторки намагаються зрозуміти, який стан чи психологічну модель описує твір, ділиться Валентина Мержиєвська:

«Наприклад, обговорюючи в подкасті «Intermezzo» Коцюбинського, ми зрозуміли, що це твір про вигорання, хоча тоді, коли він був написаний і не було такого терміну. Так ми створили гру-медитацію на відновлення внутрішнього ресурсу. Коли обговорювали «Хіба ревуть воли, як ясла повні», зрозуміли, що це просто-таки кримінальна драма, бо там є і махінації з землею, і крадіжки, і переховування награбованого. Ми відчули, що гра «Мафія» може доповнити цей сюжет».

Недитячі ігри

Зазвичай гра асоціюється з дитинством, а літературна класика — з сидінням за партою. Попри ці стереотипи навкололітературні ігри «Перефарбованого Лиса» адресовані, перш за все, дорослим.

Загалом, грати в них можуть і підлітки з 12-13 років. Більшість людей, які приходять на зустрічі студії — дорослі, і саме вони є головною аудиторією «Перефарбованого Лиса», зокрема це молодь, яка активно цікавиться українською культурою і цінує нестандартні підходи занурення в неї, а також й старші люди, які свого часу мали травматичний досвід знайомства з вітчизняною класикою або й не мали його зовсім. Часто до проєкту долучаються вчителі, які шукають нових форм зацікавлення учнів. 

За гральним столом зустрічаються люди різних поколінь і соціальних прошарків, що додає грі яскравості. Вони взаємодіють на рівних, що рідко трапляється в реальному житті. Це дозволяє розвіяти деякі упередження учасників стосовно представників інших поколінь і створює поле для цікавих відкриттів.

Для того, щоб взяти участь в грі, не обов’язково читати сам текст. Гра завжди починається зі створення особливої атмосфери та знайомства учасників один з одним. Після цього майстрині вводять в курс сюжету, освіжають в пам’яті присутніх враження від тексту та сюжетні повороти. Далі гравців вводять в курс правил і механіки конкретної гри. Вперед! — тепер можна і пограти. У фіналі кожної гри — обов’язкова рефлексія. 

«Це дуже важливий етап навкололітературної гри. Йдеться про фасилітоване обговорення, де знаходиться місце усвідомленням і враженням, де в спільній розмові народжуються нові думки. Думаючи “один об одного”, гравці можуть краще зрозуміти й осмислити весь процес і досвід гри», — пояснює Марія Діденко.

Ігри це своєрідний мікс психології, розваг та літератури. Кожна складова тут важлива, а їх синергія забезпечує яскраві результати. Головне — бажання прочитати чи перечитати книгу вже з багажем нового досвіду, зануритися в текст і відрефлексувати його на інших глибинах.

«Лис»-мандрівник

Протягом найближчих трьох місяців «Перефарбований Лис» мандруватиме країною і запрошує долучатися до навкололітературних ігор усіх охочих. Завдяки підтримці промоції читання Українським Інститутом Книги усі зустрічі в межах туру безоплатні. Для того, щоб долучитися потрібне лише бажання. 

Зареєструватися на гру

13 липня — Ужгород

27 липня — Одеса

10 серпня — Кривий Ріг

11 серпня — Дніпро

31 серпня — Запоріжжя 

14 вересня — Луцьк

21 вересня — Рівне

Власне, це не перший «лисячий» тур. Минулої осені Валентина і Марія об’їхали сім міст — від Харкова до Львова. І побачили, наскільки єднальними та підживлювальними для українців є такі проєкти. Спілкування під час навкололітературних ігор допомагає знаходити нові знайомства, що дуже цінно в суспільстві, де розпалось чимало соціальних зв’язків. А також, шукати джерела своєї ідентичності  —  через українську класику, через саморефлексію.

Амбасадорство: заглибитись і поширити

До речі, авторки «Перефарбованого Лиса» зацікавлені у розбудові спільноти, у створенні простору для обміну ідеями та натхненням, тому вони активно запрошують до співтворчості тих, хто готовий стати амбасадором студії навкололітературних ігор у своєму місті.  

«Ми хочемо, щоб більше людей отримали можливість грати в ці ігри та знайомитися таким чином з класикою. Але звісно ж, маємо обмежений часовий і фізичний ресурс. Потрібні люди, які можуть підхопити й проводити ігри в різних містах і країнах», — розповідає Валентина Мержиєвська. 

Від авторок подкасту «Перефарбований лис» амбасадори отримують фаховий супровід. Їм підказують, як провести знайомство та правильно побудувати рефлексію, які можуть виникати нюанси у взаємодії з гравцями, які цікаві лекції послухати. 

Засновниці проєкту мріють створити школу амбасадорів, проводити тривалі семінари-занурення і таким чином ділитися з охочими інструментами для самостійного проведення ігор. 

Слідкувати за анонсами подій та бути в курсі новин студії та подкасту можна у соцмережі інстаграм «Перефарбований лис».

Читайте також: «Лампочка вдалині»: Translatorium створили відеопоезію на вірш Миколи Бажана