Переклад як культурний міст між Україною та Сербією – розмова з Зоряною Гук

Творча професія перекладача вдало може поєднуватися з науковою діяльністю. Прикладом такої успішної взаємодії є Зоряни Гук – перекладачки сербської мови та викладача кафедри слов’янської філології Львівського університету Франка.

Читомо спілкується із пані Гук про складнощі перекладу з сербської й хорватської мов, співпрацю з видавництвами та редакторами, а також про те, яким має бути якісний переклад.

З чого все починалось

Оскільки я хотіла працювати з іноземними мовами, вирішила вступати до університету Івана Франка на кафедру слов’янської філології. Щороку там змінювали спеціальності, тож групу цілком випадково поділили на три підгрупи. Мені обрали сербську мову та літературу. Після закінчення четвертого курсу університету, я поїхала на літню школу в Белградський університет і зрозуміла, що досить добре знаю сербську. Згодом залишилася працювати асистентом кафедри слов’янської філології у своєму університеті. Обрала тему для дисертаційного дослідження, а вже наприкінці року, завдяки науковому керівнику Аллі Татаренко, долучилася до підготовки спільного проєкту, а саме «Антології сербської постмодерної фантастики». Тож я починала перекладати з малої прози та оповідань, що раджу, до речі, робити всім.

Мовне середовище – ключ до вдосконалення

З 2007-го по 2010-й я три роки працювала в Белградському університеті лекторкою української мови. Тоді я і вивчила реалії сербської, оскільки знаходилася у мовному середовищі. Реалії – це поняття, які мусить освоїти перекладач. Часто треба перекладати описово, до прикладу, національні страви, їжу та напої, елементи національного одягу, політичні поняття і терміни, назви політичних партій, жаргонізми. Самому пізнати такі речі складно. Після цього стажування я стала усною перекладачкою, адже послідовний та синхронний переклади з навушниками давалися значно легше.

Сербська мова та її специфіка

Оскільки я працюю на кафедрі, де викладають майже усі слов’янські мови, можу сказати, що для українців дещо складніше засвоїти південнослов’янські мови (сербську та хорватську), аніж західнослов’янські, зокрема польську, чеську, словацьку, які ближчі до української. До прикладу, у сербській мові є чималий словник турцизмів, які треба знати кожному перекладачеві. У перекладі останньої комедії, над якою я працювала, головного героя сербською кличуть «професор», що може означати як «вчитель» у школі, так і «викладач» університету, тобто не обов’язково мати звання професора. І лише під кінець другої дії, читаючи текст, я дізналася ким він був.

В Україні, на жаль, немає великого сербсько-українського чи хорватсько-українського словника. Тому під час пошуку слів перекладачі використовують «Сербо-хорватско-русский словарь».

Він старий, проте добре зроблений та оцифрований. Ми можемо будь-яке слово вписати у пошук й дістати цілу словникову статтю, а це значно легше, ніж шукати в книжці.

Дуже часто перекладач знає основне значення слова, а потрібні його відтінки. Коли ти багато працюєш, то у тебе з’являється внутрішній словник. У мене, до прикладу, є слова, які я перекладаю саме так, а не інакше. Це сербські слова, до яких я маю свої власні відповідники. Є і неологізми, є такі, що сама переклала і обирала найкращий варіант з цілої низки значень. Але і до сьогодні я зазираю у словники, зокрема й тлумачний словник сербської мови.

Редактор завжди допоможе

Редактори – це люди, які завжди мені допомагали. Вони виправляють мої огріхи, інколи міняють послідовність слів у реченні, або ж переставляють їх, мовчу вже про синтаксис і пунктуацію. Текст виходить стрункішим і логічнішим. Я з тих перекладачів, які хочуть якомога точніше передати оригінал. Тому, якщо я можу знайти відповідні слова в українській мові, щоб передати значення, то зазвичай використовую їх. Повинен бути певний рівень художності тексту, та попри це я звертаюся до найбільшої точності. Коли хтось читає текст після тебе, то бачить винятково український переклад, тому може його покращити. 

Інколи виникають конфлікти, але я раджу прислухатися і переглядати правки. Часто редактор і сам може зробити помилки, і треба на це звернути його увагу, а після того – не шкодувати часу, а зібратися і виправляти переклад. 

Впевнена, що завжди можна дійти спільної думки й погодити кожне питання. Зрештою, у редактора постійно є певні застереження. Адже у перекладача в голові лише оригінал. Інколи перекладачам радять відкласти текст для того, щоб заспокоїтися, а потім, охолонувши, повернутися з новим поглядом. Також варто повторно переглядати уніфікації власних назв та інші деталі, бо дуже часто перекладач розсіює увагу на інше. 

Читайте також: Переклад як психоаналіз, комунікація та територія постійного сумніву

Перекладати те, що цікаво

У мене був досвід, коли я перекладала твори, які мені не подобалися. Та я люблю перекладати, тому прийняла некомерційне рішення відмовлятися від перекладу чи співпраці з авторами, які мені не дуже близькі.

Для перекладів потрібен замовник. Хоча, звісно, деякі класичні твори ми маємо і так перекласти для українського читача. Міністерство культури Сербії щороку фінансує понад 50 перекладів. Перекладачу треба просто подати заявку, і якщо її схвалять, то на ваш проєкт виділять кошти.

Я працювала з декількома видавництвами. Це «Піраміда», «Фоліо», «Комора», «Кальварія» та видавнича група «Основа». Але вважаю, що найпліднішою працею став переклад великого роману «Три картини перемоги» Звонко Карановича, що вийшов у «Коморі». Працювати з цим твором було дуже цікаво й трішки лячно, бо це найбільший за обсягом художній текст, який я перекладала. Каранович такий перфекціоніст, що вирішив написати нову версію твору, тож я перекладала найновіший, рукописний варіант роману: він частинами надсилав мені відредагований текст. 

Якісні професіонали для якісного перекладу

Якісний переклад роблять якісні перекладачі. Це перекладач, який не боїться і не лінується зазирати у словники, усі найбільші та можливі. Буває таке, що коли я не можу знайти необхідне слово у сербських словниках, то починаю шукати у хорватських. Часом бувають випадки, коли для того, щоб з’ясувати значення слова, треба витратити годину. Було й таке, що заради одного слова з хорватського оповідання доводилося пригадувати історичну граматику.

 

Якщо ретельно ставитися до кожного перекладу – будь-який наступний буде перекладатися швидше. Адже щоразу, крок за кроком, ви будуєте свою перекладацьку основу. Тобто, якщо ви від самого початку все ретельно та уважно перекладаєте, то ці слова запам’ятовуються, а в голові формуються готові відповідники. І нехай такий шлях складніший, але це буде якісний переклад. 

Зараз рівень українських перекладів цілком можна порівнювати з рівнем перекладів інших європейських країн. Завдяки новим законам, які були ухвалені стосовно розвитку української мови й книги, маємо чималу кількість якісних перекладів з усіх мов. Велика радість у тому, що є люди, які займаються виключно перекладом літератури українською.

Переклади потребують оновлення

Переклади необхідно оновлювати. З Радянського Союзу у нас залишилося багато карикатурних, порізаних, цензурованих перекладів. Не знаю, чи потрібно змушувати сучасних дітей читати їх. Можливо, вони вже просто не будуть сприйматися їх так, як треба. Важливо надолужити світову класику і перекласти те, що не зробили в радянський час в українській мові. Треба повернути читачеві справжні переклади. 

Наприклад, після того, як я надіслала остаточний переклад комедії «Об’єднання емансипованих жінок» Бранислава Нушича, у нас з режисерами виникли непорозуміння через те, що в російському перекладі, як виявилось, було більше дійових осіб. Уявляєте, там дописані дійові особи з вигаданими діалогами. Режисери вже визначили, кого з акторів будуть залучати, які будуть шити сукні, аж раптом з’ясовується, що там менше дійових осіб. Тоді ми шукали афіші цієї вистави у сербських театрах і переконалися, що все це правда.

Поєднання перекладу та науки

Між перекладом та науковою діяльністю я намагаюся тримати рівновагу. Останні роки більше займалася розвитком наукової діяльності й погоджувалася на переклад лише невеликих проєктів, де могла долучатися з мінімальною витратою часу і зусиль. Але комедія «Об’єднання емансипованих жінок» знову повернула мене в перекладацьке русло, і я згадала про те, що люблю це робити. Одразу уявила собі, як текст втілюватимуть на сцені: наскільки його змінять, як запам’ятають, які слова вигадають актори. Це дуже цікавий досвід, оскільки ти не почуєш одразу відгуків читачів, зате точно побачиш реакцію театральних відвідувачів.

Але проєктом, яким я пишаюся, мабуть, найбільше, став навчальний посібник «Сербський іменник та прикметник: словозміна». Я вперше стала авторкою навчального посібника, який допоможе студентам вивчати сербську мову. Для мене було принципово важливим, щоб студенти вивчали її з українського навчального посібника, адже останній такий видали ще у 1979-му році, і називався він «Учебник сербско-хорватского языка».

Якщо ви вирішили підніматися вгору – перед вами відкриються нові можливості. Я цілком усвідомлюю, що не можу працювати 24 години на добу, не можу весь час присвячувати перекладацькій діяльності, тому вирішила особливо не шукати перекладів. Але вони самі мене знаходять. Для всього є відповідний час і мить.

Читайте також: Перекладачка Анна Хромова: «Коли кажуть «Ізраїль», думають «війна»