Перепис кураторів 27 BookForum: редукція залученості та синхронне плавання

Фокусною темою цьогорічного BookForum став «Перепис населення: знати, хто ми є». Підсумовуючи проведення фестивалю, який вперше повністю проходив в онлайнрежимі, ми вирішили зробити перепис його кураторів. Хто вони – ми уже й так знаємо, проте як їм давалася організація подій у зовсім новому для всіх форматі – вирішили дізнатися спеціально для Читомо.

Ганна Улюра

Складнощів у зв’язку з переходом фестивалю в онлайн суто для кураторів виявилося менше, ніж радості від набуття нових навичок, така моя думка.

Серед нового, що потребувало нагальної уваги відзначу хіба два пункти. Слід було мобілізувати учасників фестивалю влітку, а не у вересні, як завжди. За два десятки років люди звикли, що BookForum – це вересень і включитися в роботу в серпні було таки складно, бо це той заповітний час, який притримують для втечі з міст та мереж. Другий момент: збільшився час комунікації. Всю інформацію нині ми отримуємо в онлайні, всім доводиться мати справу з шаленою кількістю повідомлень. Отже, якщо раніше, скажімо, на очікування відповіді планували два-три дні, тепер сміливо можна бронювати тиждень і не нервувати зайве через мовчання адресата.

Ну і суто психологічні речі: варто уміти оцінити, чи готова людина працювати в порожній кімнаті перед камерою замість зали, де є живі реакції і миттєві фідбеки. Тим більше, якщо ця людина – ти сама. Але це ті виклики, з якими кожен з нас учиться мати справу щодня.

Ірина Славінська

Викликом став час непевності та сумнівів: як взагалі все це відбуватиметься? Я люблю, коли все впорядковано та прогнозовано, тому для мене це дійсно стало непростим, але коротким періодом. Легкою, натомість, була робота онлайн – здається, за час карантину я вже можу дати раду онлайнподіям.

Лариса Денисенко

Легкість забезпечувало, передовсім, наше з Ірою (Іриною Славінською – Ред.) суголосне партнерство. Працювати разом з однодумицею – це задоволення. Бо ми – як дві синхроністки-плавчині: від осмислення тем, підбору спікерок, модерування подій.

Викликом став онлайнформат, що, між іншим, є й перевагою: немає запізнень, можна включати людей з інших країн, аудиторія явно більша, ніж може вмістити, наприклад, Копальня кави, і явно зацікавлена в темі. Хоча хотілося прямого ефіру.

Володимир Арєнєв

Найбільшим викликом стали зарубіжні гості: через карантин дехто був у відпустці, у когось не працювала камера, виникли певні проблеми з перекладом… Сподіваюся, якщо наступного разу робитимемо блок у такому ж форматі, врахуємо всі ці моменти.

Натомість сам запис у студії проходив легко: спікери були на одній хвилі, добре зналися на тематиці, часом навіть захоплювалися розмовою так, що доводилося нагадувати про таймінг.

Євгенія Подобна

Найбільшим викликом стала сама участь у BookForum не в якості гостя, а в якості куратора.

Найскладніше було обрати спікерів для наших дискусій, адже, говорячи про таку складну тему, як війна, хотілося почути максимально широкий спектр думок: не лише військових та ветеранів, але й волонтерів, мешканців прифронтових територій, воєнних журналістів – усіх, хто пише про війну, яку бачив на власні очі. А це – не одна сотня авторів.

Також наші дискусії було годі уявити без експертів: видавців, літературознавців, ну і, звісно, читачів. Але за карантинними нормами, ми могли запросити для розмови дуже обмежене число гостей. Тож список із 43 прізвищ довелося скоротити втричі, а велику кількість ідей подій в рамках кластеру відкласти до наступного року.

Найлегше пройшли самі дискусії. Адже наш майданчик зібрав надзвичайно різних і надзвичайно цікавих спікерів, а обговорення навіть найболючіших питань були максимально щирими та відвертими.

Сподіваюся, наші глядачі отримали для себе багато корисної, хоча, часом, думаю, й несподіваної інформації.

Оксамитка Блажевська

Найлегше було скласти програму. Це сталося якось дуже швидко. Щойно я почула фокусну тему 27 BookForum, одразу ж мені на думку спала ідея заходу – «Няв-читання: Перепис котів в українській дитячій літературі».

Найбільшим викликом став онлайнформат подій, оскільки дитяча програма завжди інтерактивна – із активним залученням дітей в ігри та майстер-класи. Тож довелося придумувати різні фішки й родзинки кожної події, щоб глядачі – і діти, і батьки – із задоволенням переглядали заходи і їм було це цікаво. Ми навіть влаштували майстерклас із виготовлення ілюстрацій з ниток муліне.

Найважче було починати, адже взагалі перший захід BookForum записувала саме я зі своїми учасниками. І це був вдалий початок для усієї команди.

Олеся Винник

Збирати докупи кластер «Здоров‘я» завжди є своєрідним викликом, бо доводиться змушувати лікарів говорити «людською» мовою про медичні речі.

Хоча промовці цьогоріч значно охочіше погоджувалися до участі онлайн. Концепт теж вималювався доволі легко із недопояснених суспільству тем. Відібралися незвиклі потужні експерти, відсіялись зайві. Все просто.

Наталія Каташинська та Олена Павлова

Робота куратора нагадувала режисерську: від задуму – до втілення. Сценарії, ідеї, концепція. Кастинг експертів. Листування з зірками української інтелектуальної сцени, де кожен лист складався, наче драма: кропітка робота над кожним зворотом.

Довгий кокетливий лист-відмова о 7:45 ранку від Оксани Забужко – про те, що, мовляв, вона нічого не тямить в освіті (Оксано Стефанівно, ми вам не віримо).

Ми випробували на собі стільки ролей: від помічників сцени, які організовують заїзд посадових осіб на територію та проходять перевірки знімальних майданчиків службами безпеки – до акторів цього глибокого та неповторного кіно. Зйомки – професійні та круті. І нарешті – прем’єра. Найбільше щастя – спостерігати, як все закладене – зіграло і рушниця концепції – таки вистрілила.

Гаська Шиян

Для мене цей формат не був надто великим викликом, бо за цей рік звикла до онлайнзустрічей, читань та дискусій.

Звісно, найскладніше у Zoom те, що немає можливості підтримувати динаміку дискусії, вставляючи спонтанні репліки, і часто думка губиться або ж втрачає актуальність.

У мене є налаштована точка для записів, але там освітлення дуже добре вдень, а от увечері так і не зуміла його ідеально налаштувати.

Великою перевагою бачу те, що можна було обирати для кластеру авторів, незважаючи на логістику, візи та вартість перельотів.

Олександр Комаров

Першу філософську програму на Форумі ми влаштували ще 2015 році й щороку процеси все більше оптимізуються. Тому якогось істотного виклику цьогоріч я не відзначу.

Обтяжливим є обсяг завдань, а не їхня складність. Важливо не втрачати  пильність щодо дрібниць. Момент з онлайном, можливо, дещо редукує залученість. Адже філософія діалогічна й найкращим чином відбувається вживу.

Загалом, на мій погляд, все відбулося легко. Важливо також відзначити роботу команди Форуму. Вони постійно ростуть професійно і це вдосконалює робочі процеси.

Андрій Павлишин

Найважчим для мене і для інших учасників програми, далеких від комунікацій та медіальних технологій, було задовільно освоїти Zoom, налаштувати мікрофони і камери, світло на саморобних «домашніх» майданчиках, а відтак виступити в ролі телеведучих, які працюють у порожній студії, не «харчуючись» живою енергією присутніх слухачів, як це буває на звичайних презентаціях.

Зведені до кількох днів «живі» виступи перед читачами заряджають і бадьорять, а розтягнуті на кілька місяців записи розслабляють і розхолоджують. Тож координатор мусив виступати ще й у ролі режисера.

Найлегше було знайти резонанс і взаєморозуміння у спілкуванні з учасниками програми, бо всі ми – однодумці, друзі, колеги, побратими й посестри, для яких справа міжнаціонального порозуміння є покликанням та місією.

Текст підготовлений у межах співпраці із 27 BookForum, який відбувався за підтримки Українського культурного фонду. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Нагадаємо, що онлайнподії цьогорічного Форуму набрали майже 200 тисяч переглядів.

Читайте також про те, які події стали найгучнішими.