Пішов з життя історик Сергій Білокінь

У віці сімдесяти п’яти років пішов з життя історик і джерелознавець Сергій Білокінь. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив видавець Олександр Савчук.

«Ціла епоха. Жодне дослідження з історії українського мистецтва першої половини ХХ століття не можливе без його праць. Та зараз все більше задумуюся про його дружнє ставлення до мене і роль Вчителя, яку він так делікатно зіграв у моєму житті», — написав Савчук.

Сергій Білокінь — історик, джерелознавець; кандидат філологічних наук (1978); доктор історичних наук (2000).

Народився 1 липня 1948 року в родині вчених-ботаніків. Закінчив історичний факультет (кафедра історії України) Київського державного університету ім. Шевченка (1971) та аспірантуру в Московському держуніверситеті ім. Ломоносова (1974).

Автор кількох сотень публікацій з історії України. Досліджував історію української аристократії, культури, музейництва, церкви, большевицьких репресій, втрат культурної спадщини за большевиків. Бібліограф. Мемуарист. Досліджував життя та творчість французького поета українського походження В. Гриценка.

Лавреат Шевченківської премії 2002 року за книжку «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР» (1999).

Упорядник, науковий редактор і автор переднього слова до першого тому другого, уточненого чотиритомного видання Української малої енциклопедії, що вийшов 2016 року у київському Університетському видавництві «Пульсари».

Голова Київського наукового товариства ім. Петра Могили (1990).  Ініціатор серії «Хто є хто в Україні?» (1994). Член-пошукач (член-соревнователь) Російсько-Американської академічної групи у США (2000). Керівник Центру культурологічних студій Інституту історії України НАН України (2002). Член Української Вільної Академії наук (Нью-Йорк, 2006). Почесний академік Академії наук вищої школи України (2007).  Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2012).

Автор видань:

• «Музей України; Збірка П.Потоцького: Доба, середовище, загибель»;
• «На зламах епохи: Спогади історика»;
• «Нові студії з історії большевизму, І-ІІІ»;
• «Музей України: (Збірка П.Потоцького): Дослідження, матеріали»;
• «В обороні української спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст»;
• «Нові студії з історії большевизму, І-VІІІ. Вид. 2 розшир. й доп.»;
• «О. Анатолій Жураковський і київські йосифляни: Документальне дослідження»;
• «Довідкова книга з культурної спадщини України. Робочий зошит»;
• «На шляхах інституціоналізації: До соціальної історії гуманітарних наук в Україні, ХХ ст.» та інших.

Передав 15 тисяч книжок, починаючи з 1611 р., та журналів, а також газети зі своєї книгозбірні до Національного університету «Києво-Могилянська академія». Як пам’ятку епохи передав до Національного музею літератури України особливий примірник антології Юрія Лавріненка «Розстріляне відродження» (Париж, 1959).

Як повідомлялося, у бою з російськими окупантами загинув пам’яткознавець та історик Валерій Романовський.

Читайте також: З’явився список 100 найкращих книжок з історії, які видані в часи незалежності

Чільне фото: armyinform.com.ua