Про що новий проєкт «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України»

Музей книги і друкарства України варто відвідати, щоб опинитись у місці, з якого почалася друкована книга в Києві, бо розташований він у будинку колишньої лаврської друкарні. Експонати й інтерактивні програми музею допомагають поринути в історію та мистецтво творення книги: від рукописної до сьогодення. Матеріали, приладдя, обладнання, технології — тут усе це стане ближчим, зрозумілішим та цікавішим. Окрім наукової і виставкової роботи, музей втілює багато сучасних проєктів, одним з яких є «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України». Саме про нього і його художню складову — у цьому матеріалі. 

Назва

«Віртуальний портал Музею книги і друкарства України» — це проєкт, який Музей реалізовує у 2023 році за підтримки УКФ. Назву проєкту частково підказало оформлення стародруків: їхні титульні сторінки оздоблені римськими арками, або порталами. А також — зміст самої роботи, тобто оцифрування рекордної кількості рідкісних артефактів: 4 рукописні книги, 120 стародруків і 1000 одиниць графіки за 3,5 місяці. Завдяки цьому віртуальна частка колекцій рукописної книги і стародруків та графічних творів збільшиться з 8% та 4,5% відповідно (оцифрованих перед початком проєкту) до 26,6% та 12,6% відповідно. 

Портал варто розглядати і як метафору, бо повнотекстові цифрові копії книг і двосторонні цифрові копії графіки роблять їх доступними в інтернеті й на електронних носіях. 

Команда й складові проєкту

Команда проєкту (15 музейних працівників) — це відомі дієвці культури та науковці. Зокрема, лауреат Шевченківської премії Тарас Компаніченко, докторка історичних наук Світлана Кагамлик, дослідники стародруків та музейні куратори — Валентина Бочковська, Людмила Хауха й Дмитро Палій, художниця Олена Поліщук, завідувачка фондами музею Вікторія Белиба.

Проєкт здійснюється у співпраці з компаніями «Скайрон» та «Архівні інформаційні системи». Вони фотографують графіку, оцифровують книги за допомогою планетарних сканерів, а будівлю — за допомогою поєднання лазерного сканування та фотограмметрії. 

Проєкт прагне привернути увагу до того, наскільки великою і різноманітною є колекція музею. Водночас її великий обсяг суттєво ускладнює експонування, бо неможливо «показати все й одразу». Тому проєкт зосереджується на кількох напрямах роботи, щоб допомогти в дослідженнях, зацікавити темою і спонукати фізично відвідати музей.

Водночас кожен із продуктів проєкту виконує свою функцію «порталу»:

• 3D-модель музею. Музей розташований в історичній будівлі друкарні Києво-Печерської Лаври, якій уже понад 300 років і яка перебуває під захистом ЮНЕСКО. 3D-модель допоможе «пройти крізь стіни», помандрувати в часі та просторі й детальніше ознайомитися з архітектурними рішеннями.

• Розділ «Колекція онлайн» на сайті музею. Поповнення цього розділу допоможе отримати публічний доступ до повнотекстових копій унікальних вітчизняних і європейських стародруків, рукописних книг і оригінальних графічних робіт відомих українських художників.   

• Електронна книга В. Бочковської та Л. Хаухи «Каталог рукописних книг і стародруків Музею книги і друкарства України» (далі — Каталог, — ред.). На рівні цього продукту спрацьовує ще одна «обрамлювальна» функція «порталу» — наукові описи до музейних артефактів, оцифрованих під час проєкту. Такі описи фіксують варіативність примірників, щоб убезпечити артефакти від крадіжок, підміни, втрати для наукового обігу чи інсинуацій. Такий Каталог можна буде доповнювати навіть по завершенню проєкту, адже зараз оцифровується п’ята частина музейної колекції стародруків. Водночас видання буде інтерактивним: на сторінках міститимуться лінки на повнотекстові копії стародруків, відео з кураторським супроводом, озвучені давні тексти, зокрема у виконанні відомого реконструктора давньої музики Тараса Компаніченка.

• Віртуальна виставка «Музейна магія чисел». За влучним висловом художниці проєкту, завідувачки відділу науково-виставкової роботи Музею книги і друкарства України Олени Поліщук, така виставка «пропонує ефектний спосіб швидко зацікавити глядача, включно з неофітом, а для давніх прихильників музею привносить елемент своєрідної театральної гри, дозволяє надихнутися, дарує несподівані інсайти».

Художнє оформлення

Різні продукти потребують різного художнього оформлення. Наприклад, в електронному Каталозі дизайн лаконічний, бо тут більше важить саме зміст: головними елементами є тексти й фото експонатів (з лінками на повнотекстові копії). «Але і дизайн, з тією самою темою порталу, теж буде присутнім», — запевняє Олена Поліщук. 

Найбільш яскравим та несподіваним буде художнє вирішення віртуальної виставки «Музейна магія чисел». У 2022 році виповнилося 50 років з дня заснування Музею книги і друкарства України, а відзначити цю дату належним чином не було можливості. Тому 50-річний ювілей музею надихнув на ідею створити віртуальну виставку: вибрати 50 експонатів, які розкрили б найцікавіші аспекти історії творення книги та становлення українства як самобутньої ідентичності. Саме цю ідею і підкреслює постер виставки.

Попри відмінні риси в оформленні електронного видання та віртуальної виставки, вони мають і спільні — тему порталу, запрошення «увійти» в простір книги та книгознавства та колаж як техніку вирішення поставлених завдань. Саме вибір колажної техніки допоміг створити найбільшу цікавинку для відвідувачів віртуальної виставки — своєрідний квест з пошуку експонатів. Усі експонати «включені» на місці тих чи інших елементів гравюр, цифрові копії котрих використано для дизайну стін віртуального простору. 

Чим відрізняється ця віртуальна виставка від 3D-туру, який вже є у музею? У віртуальній виставці музей створює уявний простір, який існує лише в цифровому стані, а не безпосередньо в музеї. Тобто цей простір не дублює, а доповнює наявну в музеї експозицію. Натомість 3D-тур дає можливість відвідати музей дистанційно,  щоб зрозуміти, що дадуть фізичні відвідини музею. 

На відміну від традиційної виставки, яка враховує параметри виставкового простору, простір віртуальної виставки дає змогу краще поєднати та втілити кураторський задум і бачення художника. Тому тут можливі певні рішення, які важко або й неможливо реалізувати матеріально, адже історичне приміщення накладає певні вимоги до візуального вирішення. Наприклад, в історичній будівлі не можна перефарбовувати стіни під ту чи іншу виставку. А от у межах віртуальної виставки кольорове вирішення кожної «зали» не лише можливе, а й бажане — це розширює простір для фантазії художника. Дизайн «приміщень» віртуальної виставки «Музейна магія чисел» створює художниця проєкту Олена Поліщук. А все програмування, розміщення 50 оцифрованих експонатів у відповідні місця «залів» і можливі ракурси огляду — фахівці компанії «Скайрон».  

Як створювався дизайн віртуальної виставки

Кураторкою віртуальної виставки є авторка й керівниця усього проєкту — директорка Музею, кандидатка історичних наук, Валентина Бочковська. Вона відбирає артефакти, які перетворяться на експонати віртуальної виставки та дає завдання художниці створювати дизайн її приміщень. 

Олена Поліщук, художниця проєкту, розповідає про те, як працювала з дизайном: «Коли створюєш таку прикладну річ, як виставка, то йдеш від поставленого куратором завдання. В цьому випадку воно полягало в тому, що має бути 5 «зал». У кожної — своя тема, а тому і свій дизайн, відмінний від сусідніх, і водночас присутнє щось спільне, що підкреслює цілісність». Під час обговорень команда вирішила, що спільною  буде колажна техніка та зоряне небо — теж різне в кожній залі, але завжди на «стелі».

«Крізь тернії до зірок» — це акцент на високих пориваннях духу творців і читачів книги, творців і відвідувачів музею і цієї виставки. До слова, це щоразу стилізація старих гравюр із видань з нашої колекції або фрагментів їх окладів. У контексті теми кожної «зали» кураторка виставки підбирає мені цифрові копії гравюр — і саме ці твори і стають моїм джерелом натхнення. Виникає вибір, що саме я візьму, як вирішу скомпонувати, де будуть розташовані відібрані для виставки експонати»,

— розповідає про натхнення в роботі Олена.  

Виставкові артефакти

«Магія чисел» віртуальної виставки полягає в тому, щоб передати через 50 експонатів дух колекції, яка налічує понад 58 тисяч артефактів. Спершу команда вибрала п’ять тем і вирішила, що кожну з них буде розкривати 10 артефактів. Так, наприклад, найдавнішу історію самого місця, де працює музей, «розказують» в першій «залі». Тут представлений Нестор-літописець (скульптура, створена на замовлення музею скульптором Фуженком 1971 року), рукописний «Служебник» 1648 року і рідкісні видання, які побачили світ саме в друкарні Києво-Печерської Лаври в різні часи. Зокрема, це такі книги, як: «Іоан Златоуст: бесіди на діяння святих апостолів» 1624 року, «Лексикон славенороський» Памви Беринди 1627 року, «Служебник» 1629 року, «Требник» Петра Могили 1646 року, «Ключ розуміння» Іоаникія  Галятовського 1659 року, «Патерик Печерський» 1661 року, «Меч духовний» Лазаря Барановича, 1666 року, «Євангеліє» 1773 року в окладі. 

Інша «зала» віртуальної виставки розповідає про діяльність усіх найдавніших і найпотужніших українських друкарень. Наступна — знайомить із цінними європейськими стародруками та українськими виданнями європейських авторів, які пов’язані між собою за змістом чи художнім оформленням. До прикладу, «Філософія Арістотелева» — видання друкарні Львівського ставропігійного братства 1745 року та венеційське видання твору Арістотеля 1560 року. Присутність таких авторів свідчить про тісні міжкультурні зв’язки тогочасних українців. Ще одна зала розкриває творчість найяскравіших художників-графіків України. А остання — розповідає про внесок книги у творення українського національного проєкту й української державності на межі ХІХ та ХХ століть. 

Ця публікація є частиною проєкту “Chytomo spotlights:Ukrainian culture on and after frontline”. Фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de