дебютантки

Проза дебютанток: кохання, еміграція та суперечки з богом 

13.12.2022

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Після матеріалу «З першої спроби: дебютна українська проза», до якого увійшли твори письменників, вирішили зберегти гендерну рівновагу й створити добірку, присвячену романам авторок-дебютанток. 

Протягом 2022 року жіночий голос в українській прозі, здається, не став слабшим. Навіть навпаки. Якщо подивитись на перелік фіналістів премії «Книга року ВВС», то з п’яти книжок, що увійшли до короткого списку, три написали саме прозаїкині. 

Нові художні твори представили Ірен Роздобудько, Ірена Карпа, Ксенія Фукс, Таня П’янкова, Поліна Кулакова, Анастасія Нікуліна. Та й дебюти письменниць не обмежуються книжками, які розглядаються у нашому матеріалі. Згадаймо хоча б «Кульбабу» Квітки Налади чи «Стилет волі» Ольги Лавриченко. Різножанрові, такі, що порушують широке коло тем, – прозові твори українських авторок продовжують давати читачу великий вибір, що само по собі прекрасно.   

Гіркі апельсини

Марина Манченко. Гіркі апельсини. – Київ.: Темпора, 2022

Перша книжка Марини Манченко, яка, здається, до того не мала літературного досвіду, – це роман в оповіданнях. Твір про складне життя українців за кордоном, зокрема на Сицилії, побудований так, що певні персонажі мандрують з однієї частини книжки до іншої. Іноді у такий спосіб зшити оповідання у цілісне тло авторці вдається, іноді – не дуже. Та й вибір персонажів, яких читач несподівано зустрічатиме у текстах вже в інших містах і за інших обставин, теж не завжди зрозумілий і виправданий. Згадане вище дещо шкодить сприйняттю твору як, власне, роману, але не применшує якості оповідань. Вони у Марини Манченко вийшли захопливими, емоційно напруженими, такими, що викликають емпатію до персонажів. 

 

Книжка має п’ять частин і починається з історії про Марка, який приїхав на Сицилію на навчання-практику з виноробства. Чоловік мешкає у колоритної італійки сеньйори Феррари й зближується з нею, аж настільки, що покірливо їсть варені прісні овочі, які старенька готує для пожильця, турбуючись про його здоров’я. У Марка є друзі, з якими разом він п’є вино та відпочиває: угорець Нестор та італієць Паоло.

 

Якось на пляжі містечка Портамаре наш герой знайомиться з українкою – привабливою й трохи загадковою Алісою. Разом вони переживуть дивовижну пригоду й матимуть швидкоплинний роман, після чого Аліса зникне. Наступного разу читач зустріне цю героїню через два оповідання. Аліса стане гостею підлітка Франческо та його бабусі, у яких винайме житло у містечку Ізола. Українка допоможе хлопцю розібратись з його ставленням до світу та людей, дасть надію на дружбу, але знову втече. І вже в останньому оповіданні дізнаємось, що Аліса свого часу стала жертвою візових шахраїв, потрапила у небезпечну пригоду з чиновником-корупціонером, а тому змушена постійно змінювати місце проживання. Та навіть не це бентежить її найбільше. Знайти та прийняти себе, припинити підлаштовуватись під обставини та інших людей – ось чого прагнутиме героїня книжки. 

 

Ще у двох оповіданнях з’являються персонажі так чи інакше пов’язані з Алісою: студентські подруги чи угорець Нестор з найпершої історії книжки. У цих частинах твору авторка розповідає про спроби українок знайти своє місце на чужині. Хтось тяжко працює і вчиться, хтось знаходить чоловіка, але жоден шлях не є легким. 

Купити книжку.

Її порожні місця

Анна Грувер. Її порожні місця. – Львів.: Видавництво Старого Лева. 2022  

На нашу думку, один з найяскравіших літературних дебютів 2022 року. Роман виважений в плані форми й сюжету та вистражданий у сенсі тематики, яка для авторки у дечому є автобіографічною. Будь-який поважний критик скаже, що не годиться у 21 сторіччі ототожнювати когось із героїв художнього твору з його автором чи авторкою. Але у випадку книжки «Її порожні місця» важливо хоч трохи знати про Анну Грувер, щоб розуміти, звідки у її книжці стільки душевного болю й прагнення його затамувати. Поетка, перекладачка, Анна народилась у Донецьку. Через російське вторгнення 2014 року була змушена покинути рідне місто. З вирваним корінням важко «прийнятись» на новому місці, як і певний час складно було пробитись з власною мистецькою рефлексією цієї проблеми  крізь нав’язливі намагання інших «зрозуміти Донбас». Вихід роману Анни Грувер під час вже повномасштабної війни показав, як питання регіональне може перерости в національне й навіть у загальнолюдське.    

 

Якщо переходити до конкретики, то роман «Її порожні місця» – історія про майже п’ятнадцятирічну Анну Дерман. Підліткою разом із дідусем, який виховував дівчину змалечку, Анна залишає Донецьк. Тепер це місто живе у її спогадах – теплих, бо там вона мала чи не єдиного доброго друга, болісних, адже зазнала психологічного та сексуального насилля від вчителя музики.

 

Що можна забрати із собою, коли тікаєш? Крім тривоги та валізки. Образ вигаданої подруги, який оживатиме на сторінках її щоденника – дівчини, яка жила під час Другої світової війни – Сари Берг. Вже в іншому місті, покинувши школу й остаточно зіпсувавши стосунки із дідусем, Анна шукатиме сліди Сари, щоб з’ясувати лише одне – де ж знаходиться її сховок, той загадковий Човен, який допомагає долати життєві труднощі. 

 

Поступово роман-дорослішання набуватиме рис пригодницьких і ледь не детективних. Анні вдасться дізнатись правду про Сару, переживши чимало зустрічей з неординарними людьми, навчившись відпускати минуле, щоб мати змогу побачити майбутнє. 

Купити книжку.

Перед очима

Міла Смолярова. Перед очима. – Київ.: Темпора, 2022

Збірка новел «Перед очима» Міли Смолярової, донедавна студентки програми Litosvita з письменницької майстерності, – дебют, який було цікаво читати, але важко рецензувати. Чому? Бо не хочеться злякати магію, що є у тексті. Кожна новела збірки – це химерне плетиво реальності та сновидінь, буденності й марень, які може викликати її задушливість, або самотність, або депресія, або біль втрати… Але магія творів Смолярової полягає в іншому, а саме у майже відчутній на дотик кропіткій роботі над текстом.

 

Ось у неї в руках чарівна паличка, але патронус не вичаровується. Ще помах, ще, аж поки заклинання не починає працювати, а літери – складатись в оповіді, що за естетикою й стилістикою ближчі до американського постмодернізму 1990-х років, ніж до світу Гаррі Поттера. 

 

Отже, вісім новел. «Білі плями» – про нікчемне життя і втечу від нього у сни, про умовність поняття «реальність» та жорстоку іронію долі, з якою вона може справджувати наші мрії. «де я все загубив» – про русалок, які здатні повернути померлих, але насправді показують лиш невідворотність смерті. «Таксист» – про маски, які люди носять щодня й Харона, який у кожного свій. Потім «АРАБАТКА», що є справжнім кривавим горором про людожерів. За нею йде новела «Сусіди» про горе, що засліплює. «У святому колі», героїня якого має мало років, але багато страждань, письменниця досягає емоційного піка ледь не всієї збірки. «Єва все виправить» – про розчарування від життя, яке не прикрасиш за допомогою комп’ютерної програми. І нарешті – «КРАСУНЯ МОЯ, або Вони кохались», оповідання про любов, за ідилічністю якого теж ховаються рани. Втім, не виключно, що для наступного читача теми новел Міли Смолярової будуть іншими. І це ще один плюс збірки «Перед очима», бо багатозначність тексту, його потенціал до різних трактувань – ознака талановито написаного твору.   

Купити книжку.

Вілла Анемона

Галина Петросаняк. Вілла Анемона. – Чернівці.: Книги – XXI, 2021

Як це було в нашому попередньому матеріалі, додаємо до добірки книжку, що вийшла наприкінці 2021 року. Тим більше Галина Петросаняк є відомою поетесою та авторкою оповідань. «Віллою Анемона», що за жанром більше нагадує повість, ніж роман, письменниця вправляється у великій прозі. Твір Петросаняк вийшов дуже контроверсійним. Проста за формою – лінійна оповідь з вкрапленням листів матері головної героїні, з невигадливим сюжетом, що розвивається навколо трудової емігрантки Рути Маковій, яка працює у Швейцарії, книжка порушує питання свободи вибору людини. «Думаю, що коли ми занадто наполягаємо на своїй свободі, відкидаючи всі обтяжливі обмеження, то увесь світ і життя в нім повністю втрачають сенс», – міркує Рута. Ця думка могла б знайти у читача підтримку, якби не причина її виникнення.

 

За сюжетом Рута опиняється на роботі в приватному центрі, що надає послугу з асистованого суїциду, офіційно дозволеного у Швейцарії. Спочатку жінка не розуміє, що відбувається на тихій віллі, а коли здогадується, то різко засуджує можливість вибору, до якого часто вдаються смертельно хворі люди, які не бажають мучити ані себе, ані своїх близьких.

 

Рута, на яку в Україні чекає донька, несподівано зустрічає на роботі кохання. 52-річний Томас має рак на вже невиліковній стадії. Він самотній і втомлений безрезультатною боротьбою з недугою. Тому вирішує піти з життя. Кохання стає несподіванкою для них обох. Рут вмовляє Томаса відмовитись від суїциду. Разом вони проводять ще кілька місяців до смерті Томаса. 

 

Людині не релігійній, яка не може прийняти вислів на кшталт «без страждань неможливе очищення», ба більше – на власні очі бачила смерть і розуміє, що рішення піти із життя потребує неабиякої сили духу, важко пристати на романтизацію мук й захоплення коханням як всепереможним дивом. Власне, якоїсь миті в тексті, що має цікаві лінії, наприклад, у листах матері Рути, і які б можна було розвинути більше й глибше, стає забагато інфантильності. Що ж до фіналу твору, то він аж ніяк не свідчить про переконливість поглядів Рути, скоріше про те, що героїнею керував самообман, породжений прагненням щастя. А воно часто буває доволі егоїстичним. 

Купити книжку.

 

Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «MC2C (Media City to City): Creating city-to-city media connections for local and Ukrainian diaspora audience needs». Його реалізує Львівський медіафорум у партнерстві з Thomson Media та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

 

Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

що більше читаєш – то ширші можливості