Російський вплив на IBBY: чи довіряти «Нобелівці» дитліту?

У соцмережах не затихає обговорення Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY) та журі премії Ганса Християна Андерсена — «Нобелівки» у сфері дитліту, яку відмовилася патронувати королева Данії. Дослідили, як саме шкодять організації росіяни на високих посадах у її структурах.

Залежно від вашого місцеперебування, доступ до посилань, що ведуть на російські сайти, може бути обмеженим, відтак матеріал містить низку знімків екранів, у випадку, якщо матеріали виявляться недоступними для перегляду. Переклад англійською на зображеннях здійснено автоматично, через додаток Google Translate.  — Ред. 

10 січня Виконавчий комітет IBBY збереться, щоби обговорити ситуацію з російською ілюстраторкою Анастасією Архіповою на посаді голови журі премії Андерсена. Виглядає на те, що вона завдає організації дедалі більших репутаційних втрат, проте Архіпова — не єдина проблемна особистість у IBBY.

На цю високу посаду росіянку обрали у вересні. У попередні роки вона вже була у складі цього журі, але його очільницею стала вперше. Натомість її колегу Дєніса Бєзносова у вересні 2022 переобрали на другий термін у Виконавчому комітеті та призначили віцепрезидентом IBBY.

Читайте також: До почесного списку та виконкому IBBY увійшли 6 росіян 

Обоє — росіяни із довгою історією роботи у держструктурах. Бєзносов — заступник директора Державної російської дитячої бібліотеки (рос. РГДБ), Архіпова — доцентка Московської художньо-промислової академії імені Строганова, членкиня російської академії образотворчих мистецтв, Московського союзу художників (МСХ) та Московського відділення Союзу художників росії (МОСХ). 2013 року Архіпова отримала державну нагороду — звання Заслуженого художника росії, 2016-го — подяку міністра зв’язку та масових комунікацій РФ, у 2018 і 2019 роках — срібну медаль та подяку російської академії образотворчих мистецтв.

Офіційна позиція IBBY полягає у тому, що члени її структур представляють самих себе як митців, а не як уряди своїх країн (очевидно, навіть якщо ці члени багато років співпрацюють з російською державою, отримують нагороди від влади тощо; і якщо так, то чому секції все-таки називаються національними?).

Так само IBBY не виключила зі свого складу російську секцію, яка ніяк не відреагувала на повномасштабне вторгнення в Україну бодай публічною заявою, а й висунула на здобуття премії Андерсена-2024 письменника, який відкрито підтримує війну (про це — детальніше далі). 

Зауважимо, що ані Анастасія Архіпова, ані Денис Бєзносов не відмовилися від роботи у державних інституціях країни, що розпочала агресію проти іншої суверенної країни — ані після 2014-го, ані після 24 лютого 2022 року. Вони залишаються на цих посадах у той час, коли від війни продовжують страждати діти, інтереси яких, згідно з філософією IBBY, мають бути в центрі діяльності організації. У цей самий час на Харківщині російська армія вбила українського дитячого письменника Володимира Вакуленка, а також (станом на 5 січня) 452 дітей. За даними порталу «Діти війни» поранених дітей вже понад 877. Із 24 лютого з окупованих територій було примусово депортовано до росії понад 13 876 дітей (за час написання цього матеріалу ці цифри збільшилися – Ред).

Читайте також: У мережі з’явився фільм-розслідування про викрадення письменника Вакуленка 

На наше переконання, навіть без такого зв’язку з російськими державними інституціями Архіпова та Бєзносов не мали б бути обрані на свої посади в IBBY під час повномасштабної війни: вони живуть у росії, репрезентують російську культуру, i такий business as usual легітимізує твердження про те, що ця війна — «війна Путіна», а не росіян, а культура є «поза політикою» (наскільки це твердження абсурдне, можна переконатися, переглянувши дані про те, як систематично росія нищить українські культурні пам’ятки, бібліотеки, книги на окупованих територіях та в населених пунктах, які перебувають під обстрілами). Усе це дискредитує організацію з таким масштабом та довгою історією, як IBBY.

Утім, здається, росіян в цій ситуації сприймають як діячів «противійни» за замовчуванням, хіба що вони доведуть протилежне. Отже, чим увесь цей час займаються Анастасія Архіпова, Дєніс Бєзносов та російська секція IBBY?

«Російські колеги» і «трагічна ситуація»

26 лютого 2022 року IBBY випустила заяву щодо російського вторгнення, яку назвали The Ukraine conflict. У цьому тексті детально описується, як війна шкодить дітям, проте країна, що розв’язала війну, — росія — згадується тільки один раз. IBBY висловлює свою підтримку Україні, проте просить «пам’ятати про наших колег у Москві та Санкт-Петербурзі, які намагаються впоратися з цією трагічною ситуацією» (тут і далі переклад авт.). Підписався під такою контроверсійною заявою Виконавчий комітет IBBY, у якому засідає, серед інших, Дєніс Бєзносов. Аж за 10 місяців, 28 жовтня, комітет випустив ще одну заяву щодо України, в якій війну таки назвали війною, а не конфліктом, і знову запевнили у підтримці.

Коли у соцмережах почали обурюватися призначенням Архіпової та Бєзносова і писати про це IBBY, якийсь час організація офіційно не реагувала. Проте виступати проти росіян почали також окремі національні секції — Швеції, Норвегії, Фінляндії, Литви, Латвії, Естонії, Бельгії, Молдови. Данська секція відкликала своїх номінантів на премію Андерсена, про таке ж заявила українська секція. Королева Данії Марґрете ІІ відмовилася від патронату над премією. 

Основний скандал у соцмережах розгорівся після того, як виявилося, що Московський відділ Союзу художників росії, де Архіпова є серед правління, восени 2022 року проводив пропагандистський конкурс плакатів «Агітфронт». 

Знімки екрану зроблені 8.01.23, 14:18 

В його описі на сайті МОСХ вказані такі теми для робіт: возз’єднання історичних російських земель під назвою «Вместе навсегда» (гасло, яке використовує росія на окупованих українських територіях), мобілізація та відповідальне ставлення до неї, популяризація добровольчого руху, підняття воїнського духу, візуальні меседжі світу, що утверджують «русскій мір» і його цінності, деморалізація противника, протидія демонізації росії, ідейне та ціннісне протистояння світів (росія — НАТО, росія — США) тощо. Стиль і тематика робіт, які також опубліковані на сайті, є відповідними. У них активно використовується символіка російського вторгнення (літери Z, V, візуальні меседжі на кшталт ведмедя, який збирається топтати український герб та прапор, і тому подібне). 

Роботи конкурсантів MOCХ Андрія Саннікова, Боріса Заболоцкого, Євдокії Левіної

На початку січня представники рідного міста Ганса Християна Андерсена — Оденсе — звернулися щодо цієї ситуації до президентки IBBY Сильвії Варделл. У своїй відповіді їм вона чомусь звинувачує у всьому… соцмережі, а не своїх російських колег. «Як ми бачили, дезінформація, яка поширюється через соціальні мережі, є настільки негативною та деструктивною (…) ми повністю усвідомлюємо серйозність ситуації та шкоду, завдану премії та імені Ганса Крістіана Андерсена через картину, створену у соцмережах», — пояснює вона і додає, що користувачі інтернету просто переплутали дві організації, МСХ і МОСХ.

Іноземцеві, який не знає мови, легко загубитися у цих російських абревіатурах, що відрізняються однією літерою. Тому я дозволю собі припустити, що таке твердження пані Варделл спирається на пояснення самої Архіпової. Схоже, що аналогічне пояснення вона запропонувала журналістам данського видання DR, які хотіли взяти у неї коментар. Російська художниця «спершу заперечувала будь-який зв’язок із MOCX і запевняла, що представляє іншу профспілку — ілюстраторів. Однак її ім’я фігурує на вебсайті MOCX, тож Архіпова таки визнала, що чотири роки тому їй пропонували місце в раді директорів», — пишуть журналісти.

З формулювання «пропонувала» не зовсім зрозуміло, яку ж усе-таки функцію виконує зараз Архіпова у МОСХ — таки є, як вказано на сайті, членкинею правління та учасницею творчої комісії з графіки, чи її ім’я туди просто взяли і вписали, а вона вже 4 роки про це ні сном, ні духом?

Знімок екрану зроблений 8.01.23, 13:11 

«Вона утім заперечує свою причетність до конкурсу плакатів, назвала його «огидним» і попросила «не асоціювати її з таким “мистецтвом”». Вона додала, що хоче піти з правління MOCX і уникла відповідей на запитання про війну. Архіпова поскаржилась, що почувається “заздалегідь” підданою цькуванню» — ідеться далі в статті DR. 

«Піти з МОСХ» Анастасії Архіповій буде не надто складно, бо 2023 року якраз закінчується її п’ятирічна каденція у правлінні організації. Хочеться вірити, якщо невдовзі ми почуємо, що Архіпова більше не перебуває на цій посаді, вона не намагатиметься представити це як відважний опір системі. 

«Анастасія відчуває жаль щодо народу України, особливо дітей, але має мало можливостей висловити свої погляди у такій репресивній країні, як росія», — переконує Сильвія Варделл у своєму листі. Що ж, здається, українці мусять повірити Архіповій на слово, бо своїми діями вона доводить якраз протилежне. Проте виникає питання: 

Як людина, настільки обмежена у висловленні своїх поглядів, може об’єктивно оцінювати книги та ілюстрації кандидатів на премію? Яким буде її рішення, коли серед номінантів опиняться автори, що говорять про війну в Україні чи Сирії, напад росії на Грузію тощо? Чи не варто в такому випадку Анастасії спершу подбати про пошук можливостей для вільного вираження власних поглядів?

Гастролер окупованими територіями aka номінант на премію Андерсена

Тим часом «колеги з Москви та Санкт-Петербурга», про яких Виконавчий комітет IBBY просив не забувати у лютому 2022 року, висунули своїх номінантів на здобуття премії Андерсена-2024. Офіційно претенденти від усіх країн будуть оголошені у березні на Болонському книжковому ярмарку, але про кандидатів від росіян вже можна почитати на сторінці російської державної дитячої бібліотеки. 

Знімки екрану зроблені 8.01.23, 17:40 

Один із них — письменник Андрєй Усачьов. Той, хто захоче познайомитися з ним ближче, знайде в мережі багато цікавого. Ось в інтерв’ю від липня 2022 року він висловлюється щодо розвитку дитячої літератури в росії: «Окреме питання — про ідеологізацію: вона завжди була і буде. Природа не терпить порожнечі. Тільки останні 30 років у нас була активною західна ідеологія (скільки “толерантної” європейської фігні встигли надрукувати в країні, де піонерів-героїв на якийсь час змінили блакитні дядьки), а тепер маятник хитнувся у зворотний бік». 

Як ілюстрацію того, що книги Усачьова цікаві не лише дітям, видання підібрало його фото з російським військовим. 

Знімок екрану зроблений 8.01.23, 17:25 

Коли 2014 року росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, Андрєй Усачьов став части візитером окупованих українських територій. У мережі можна знайти згадки про цілий його тур окупованою Луганщиною, під час якого він «підтримував російську мову, російську літературу, нашу культуру», та фото з прапором терористичної організації «ДНР». Усачьов передавав на окуповані українські території свої книги, а у 2018 році там навіть пройшов фестиваль, приурочений до його 60-річчя.

Фото: hunterpress.ru

Як зізнається сам Усачьов, з 2014 року він був на окупованому українському Сході шість разів. В інтерв’ю від травня 2022 року він називає українців «нацистами» та відкрито підтримує війну (яку в росії називають «спеціальною військовою операцією»). 

Більше того — Андрєй Усачьов є членом Опікунської ради російської державної дитячої бібліотеки, у якій Дєніс Бєзносов працює заступником директора. Він частий гість на заходах цієї бібліотеки. 

Сама ж РГДБ на гроші путінського фонду («Президентського фонду культурних ініціатив») проводить зустрічі з дітьми, «евакуйованими» (по факту — примусово вивезеними) до росії з окупованого Донбасу, та навіть возить їх до себе в Москву на екскурсії. На фото з цих зустрічей можна побачити і Дєніса Бєзносова. Згідно з текстом публікації, російські діячі розповідали українським дітям про «багату культурну спадщину росії». 

Знімки екрану зроблені 8.01.23, 17:25 

Здається, через десятиліття після ІІ Світової війни та осмислення поняття індивідуальної та колективної відповідальності ми знову повертаємося до того, з чого починали. Зрозуміло, що під час комунікації всередині IBBY Анастасія Архіпова та Дєніс Бєзносов переконують, що не підтримують війну росії проти України, і тому в IBBY вважають, що ми мусимо дати їм benefit of a doubt.

Але чому IBBY не цікавиться, якими своїми діями вони це довели? Чи справді можна не працювати на війну, залишаючись у російських державних інституціях? Де пролягає межа відповідальності і як вона співвідноситься з мовчазною участю в пропаганді чи пасивним спостеріганням, з легітимізацією інституцій, які утверджують російську владу на окупованих нею територіях через насаджування російської культури, але також — через убивства та депортацію дітей? Як може залишатися у складі IBBY російська секція, яка не те що не виступила проти вторгнення, а висунула номінантом на премію Андерсена письменника, який відкрито це вторгнення підтримує? 

«Важко бути активним на міжнародному рівні без схвалення російського уряду. Тому вона (Архіпова — авт.) стає символом незалежно від того, що вона думає про війну», — вважає очільниця шведської секції IBBY Марґарета Ульстрьом.

Здається, керівництву IBBY варто вчергове замислитися над цим, пригадавши контекст, у якому створювалася організація після ІІ Світової війни, та основні її принципи. Інакше центр її уваги ризикує переміститися із захисту інтересів дітей на захист російського статус-кво.