Роман Сергія Степовика «Нащадок теслі»: війна за свободу – справа поколінь

Сергій Степовик.Нащадок теслі. Білка, 2026 – 208 с.

У видавництві «Білка» вийшов історичний роман Сергія Степовика про Троїцьке повстання – сміливу, навіть відчайдушну боротьбу українців з більшовицькою владою. З 8 по 14 червня 1919 року в Нікополі, на Дніпровщині, селяни та містяни обʼєдналися, щоб позбутися тих, хто прийшов грабувати та плюндрувати їхню землю. Це не аж така відома, на жаль, сторінка нашої історії. Хоча в ній – тяглість національної боротьби, що триває й нині. 

Роман «Нащадок теслі» є посмертною публікацією. Сергій Степовик, історик, офіцер ЗСУ, загинув від російської кулі 2022 року у Кліщіївці. Вічна памʼять герою… 

Як народжується повстанець 

Історик, аспірант ЛНУ ім. Івана Франка, Сергій Зайцев (Степовик)  спеціалізувався на вивченні повстансько-партизанської боротьби на Катеринославщині, нині Дніпровщині, періоду Української революції. Тож його роман повністю побудований на реальних подіях. Ба більше. Нікополь – рідне місто автора, а головні герої книжки – його прадіди. Тому «Нащадок теслі» має величезний заряд символізму, але не пафосу. Його письменнику вдалося уникнути, тому книжка вийшла динамічною та захопливою, не без полумʼяних промов, бо яке ж без них повстання. 

Власне, про оповідь.

«Нащадок теслі», крім головної історичної компоненти, має й пригодницьку. Тому, якщо аж так ретельно вдаватися до жанрового визначення твору, то я б зупинилася на пригодницько-історичному романі.

Чому це важливо? Бо якраз визначає вже згаданий динамізм книжки. Сергій Степовик починає оповідь відразу з гачка-інтриги: головний герой книжки, Іван Тесленко, зʼявляється зі снігової хуртовини на вулиці Нікополя, щоб врятувати красуню Параску від лап голодних до жіночої ласки зайд-червоноармійців. Тож наш герой вже з перших сторінок зарекомендовує себе рішучим, сильним і безжальним до ворогів. Вже за кілька місяців, навесні, Параска та Іван любитимуться й пристрасно кохатимуться, поки в передмісті Нікополя, у заможних, вільних ще за царя селах, що не знали кріпацтва, зрітиме спротив. 

Так історія кохання переплітається з суспільно-політичними зрушеннями й навіть пояснює передумови їхнього виникнення. Розмовляючи з Іваном, Параска зізнається, що любить його, але й боїться. «Для тебе людину вбити – немов комара пристукнути, – каже дівчина. – Боюся, що ти не такий насправді, як оце зараз зі мною, а злий і жорстокий». В цьому діалозі автор лаконічно, але змістовно розкриває, як формувався внутрішній світ нащадка теслі з козацького роду. Іван, який колись «обтесував з батьком колоди, робив столи та лави, ставив повітки» й не тримав в руках зброї познайомився з працями Андріяна Кащенка, етнографа, автора прози про Запорізьку Січ, звідки дізнався, що «головним та ще страшнішим за поляків і татар із турками нашим ворогом є москалі, бо саме вони поставили хрест на нашій вольниці, прибравши до своїх загребущих рук наші колись вільні степи». Тому, з 1917 року, Іван чинив опір більшовикам, подружився із сотником січових стрільців, від якого й навчився битися та вправлятися зі зброєю, та головне – перейнявся ідеєю вільної України. 

Читайте також: Революції, повстання та заборонене кохання: 5 нових історичних романів

Як спалахує народний гнів

На початку революції селяни й міщани повірили пропаганді більшовиків. Але доволі швидко стало зрозуміло, що «не бачити ні заводів робітникам, ні нам, селянам, землі». Націоналізація, тавро куркулів, прихід до влади чужинців та місцевих нероб і невдах, антирелігійна політика  –  все це призвело до того, що «більшовиків, що так легко дорвалися до влади, тепер ненавиділо фактичне все свідоме населення». Чашу терпіння переповнила продрозкладка – примусове вилучення державою у селян надлишків зерна та інших продуктів. Тому землероби почали повставати. В селах створювалися озброєні загони, які не давали здійснювати відверту крадіжку. Якраз батько Івана Тесленка, Пантелій, став ідейним натхненником початку спротиву мешканців Лапинки – мальовничого селища, що виросло з козацького хутора, передмістя Нікополя. Тут слід зазначити, що автор роману словами поважного Пантелія часто акцентує на славному козацькому минулому. Для мешканців Лапинки, самого Івана Тесленка, те, що в їхніх жилах тече козацька кров, є фактом, що надихає, дає наснагу й підкреслює тяглість боротьби. 

Читайте також: Марік, глибоко не копай. Рецензія на роман Бориса Артемова

Козаччина в книжці Сергія Степовика є тією славною минувщиною, що намагається протистояти своїми принципами «новому світу» більшовиків. Тому в основу побудови системи персонажів письменник закладає антитезу: селяни, нащадки козаків – мудрі, релігійні, справедливі, для них має значення рішення громади та справедливий суд. І повна противага – більшовики й комуністи, жорстокі, підлі, авторитарні. Зрозуміло, що ці два світи не можуть існувати мирно. Не уникає автор роману й згадки про те, що точилася все ж громадянська війна, братовбивча –  в одному епізоді. І це теж контраст, те неприродне, що принесли із собою більшовики. 

Після кількох вдалих невеликих військових операцій загін Лапинки гуртується з представниками інших сіл, щоб звільнити весь Нікополь. Народний гнів, звісно, праведний, наздожене кривдників. Але сили виявилися нерівні. Придушенням Троїцького повстання займуться досвідчені червоноармійці. Шукачі свободи та справедливості зазнають страшних людських втрат і поразки… 

Ані ворожі кулі, ані багнети не зачеплять Івана Тесленка. Завдяки винахідливості, силі й сміливості, допомозі інших людей він уціліє у битві, в якій, по суті, програли всі, щоб і надалі боротися. «Народ наш уже не такий, яким був іще кілька років тому. – констатує Іван. – Запах волі, що принесла із собою революція, відчули всі, і тепер мало хто хоче від тієї волі відмовлятися». І головне – нащадок теслі вірить у перемогу, бо «ми ж воюємо за себе, за свої сімʼї, за власну свободу», а кодло ворогів-загарбників – за бажання «перекроїти весь установлений століттями світовий лад» чи «відбудувати давно прогнилу імперію». Як чітко сформульовано, ніби про сьогодення, попри те, що книжку Сергій Степовик написав ще 2017 року… 

Отже, «Нащадок теслі» як роман про минувщину наголошує, що боротьба навіть проти сильнішого ворога має сенс, якщо ведеться з вірою у справедливість. Як книжка пригодницька – дарує яскравих персонажів, місцевий колорит, лінію кохання, яка, якщо прочитати післямову, отримала продовження у достойних нащадках. Врешті, як літературний дебют – берегтиме памʼять про талановитого письменника, який зміг розповісти історію своєї родини, краю, України з великою любовʼю і беззаперечним талантом. 

Купити книжку «Нащадок теслі»