Що треба знати авторам про сучасні літературні тренди Європи

У межах Книжкового Арсеналу відбулась дискусія «Європейські літературні тренди: що мають знати автори?», організована за підтримки програми «Креативна Європа» в Україні. У дискусії взяли участь експертки з трьох країн, Діана Арменто (Італія), Ренате Пунка (Латвія), Мар’яна Савка (Україна), які поділилися своїми спостереженнями про виклики літературному ринку у 2020-му році, тренди й преференції читачів. 

Виклики літературним гравцям в часи пандемії 2020-го року

«Попередній рік для нас був дуже складний, оскільки Італія була з-поміж перших країн, що відчула на собі жорсткий локдаун, жорсткі карантинні обмеження. Починаючи з кінця лютого до майже кінця травня 2020 року всі книжкові крамниці в Італії було зачинено. І цілком зрозуміло, що ми як видавництво видаємо книжки, але ми також маємо продавати їх. А коли книгарні зачинені, ми не можемо цього робити.

Умови локдауну змусили нас дещо переглянути видавничі плани. Скажімо, ми вирішили відкласти видання деяких нових книжок. Пізніше ми вирішили повністю зупинити процес видання на час жорсткого локдауну і відновили публікацію наприкінці літа 2020-го. Але водночас ми вирішили відмовитись від публікації нових авторів, ми вирішили на цей момент публікувати більше класичних творів або видавати наступні книжки знайоміших для наших читачів авторів. Це був цілком логічний крок, якого дотримувались більшість видавництв в Італії – дещо відкласти видання нових книг і продовжувати працювати з класичною літературою. Для нас це був вимушений крок, адже ми видавництво, яке здебільшого спеціалізується на виданні перекладної літератури, міжнародних авторів, і під час локдауну вони не могли приїхати до Італії, промотувати свою книгу, створити хорошу рекламну кампанію для підтримки свої книг, а отже, не змогли б забезпечити собі хороших продажів на той момент в Італії. Тож ми вирішили працювати дещо інакше. 

Якщо говорити про тренди, які ми помітили під час пандемії 2020 року, то перше, що ми побачили – зростання онлайн-продажів, попиту на електронні книги та аудіокниги.

А другий тренд – відродження читацьких клубів, відродження спільнот і сторінок, які обговорюють книги й діляться своїми думками про прочитане. Так би мовити, старі гравці, які знову вийшли на сцену під час пандемії. Це дало зрозуміти, що нам треба поширювати свою присутність у нових майданчиках для продажів, поширювати свою присутність у соцмережах і шукати нові підходи до читачів».

«Насправді Латвія була дещо підготовлена до викликів пандемії, оскільки перед тим у 2009 році ми пережили зміну законодавства, пов’язану з оподаткуванням книжкового бізнесу. Тому видавці в Латвії вже були підготовлені до різноманітних складних ситуацій. Ми не зупиняли видання, і загалом видавництво книг зупинити неможливо, тому що наше суспільство вже звикло до пошуку новинок, воно постійно шукає щось нове, що допоможе відволіктися. Коли люди отримують так багато поганих новин, вони хочуть прочитати щось, що може їх заспокоїти. По-друге, Латвія так само зіткнулася із закриттям книжкових магазинів, оскільки ми пережили подібний локдаун двічі. Востаннє це робилося напередодні Різдва, а як ви розумієте, різдвяний період є дуже важливим для продажу книжок.

Міністерство культури Латвії виділило певну кількість коштів, щоб підтримати книговидання. Тому я знаю, що деякі мої колеги не відчули значних грошових втрат під час пандемії, оскільки було залучені додаткові гроші й для підтримки книговидання, і для закупівель у державні бібліотеки.

Проте, якщо змін у грошовому еквіваленті не відбулося, то у 2020 році було все одно продано набагато менше книг. 

Протягом цього року нам дуже бракувало живого контакту з колегами, з читачами. Оскільки я вже починаю брати участь у конференціях, до яких, цілком можливо, мене не запросили б бути доповідачкою, якби мені довелося приїжджати фізично, проте все ж таки мені здається, що протягом 2020 року ми дещо втратили зв’язок з читачами. Ми втратили можливість впливати на нашу аудиторію через живі зустрічі, живі презентації. Це зараз трошки починає відновлюватися. І я сподіваюся, що скоро цей процес набере більших обертів».

«2020 рік був для нас дуже складним, оскільки ми були змушені швидко реагувати й намагатися практично в ручному режимі давати чи не давати книги до друку, розуміючи, що зараз такий час, коли ми не маємо права на ризик. Впродовж року ми на 30% скоротили кількість наших видань, які готувались до друку. Але в якийсь момент ми зрозуміли, що читацька аудиторія навпаки дуже хоче нових книг. І ми помітили такий загальний тренд – в період пандемії топи продажів були в тих книжок, на які справді чекали. Тобто в тих авторів, яких ми раніше промотувати, і читачі вже мали очікування на ці книжки.

Це був перший період пандемії, коли в людей був великий читацький голод і, можливо, вони навіть заїдали стрес. Вони сиділи вдома і потребували книжок.

Але ми розуміємо, що цей читацький голод рано чи пізно насичується. І ми побачили таку ситуацію перенасичення в перший період пандемії. Зараз ми маємо ситуацію, коли відчуваємо серйозний спад інтересу до книжок загалом. 

Але це не означає, що ми не можемо робити нових книжок. І для нас пандемія стала періодом, коли ми всі нашим видавничим колективом набагато краще зрозуміли, що ми хочемо видавати наступного року. І, можливо, ми створили найкращий видавничий план на наступний рік».

Читайте також: Прискорення логістики, перевидання та нові читачі для незалежних книгарень – тренди часів пандемії

Тренди й преференції читачів

Діана Арменто:

«Для нашого видавництва важливо давати можливість читачам знайомитися з максимально широким спектром літератури Східної Європи, тому мені приємно сказати що цього року ми видаємо перший переклад з хорватської й перший грузинський роман. 

Якщо говорити про теми, то зараз дуже популярна тема кордонів, тема мов, способу спілкування між людьми, мовної взаємодії. Мені так само здається, що цікавою є тема міграції, особливо долі другого покоління мігрантів. Також є великий інтерес до жіночого письма, до жінок-авторок. І, звичайно, є цікавість до віддалених від нашої країни культур, це частково пов’язано з пандемією, бо коли люди вже мають обмеження на подорожі, то вони намагаються доторкнутися до іншої культури хоча б через книги».

Ренате Пунка:

«Історія в України й Латвії часом була спільною, та якісь моменти сприймалися мешканця як України, так і Латвії по-різному. Але якщо говорити про теми, які можуть домінувати й в одній, і в іншій літературі, можливо, у зв’язку зі спільним радянським минулим, йдеться про осмислення ролі ідеології, яким чином ідеологія може змінювати людей, впивати на мислення і світосприйняття. Я не експертка з української літератури й можу сказати лише про ті книги, які потрапляли мені до рук, але мені здається, цей момент переосмислення спільної пам’яті, відшукування окремих елементів, що приховувалися від досвіду людей, від їхньої історичної пам’яті, це те, що може бути актуальним і для Латвії, і для України.

Звичайно, щоб книга могла далі подорожувати й потрапляти до різних культур, важливо, щоб вона була гарно перекладена, тож роль хороших перекладачів надзвичайно важлива. Мені здається, що це завдання, яке стоїть і перед Латвією, і перед Україною – підтримувати й розвивати свій перекладацький ринок, допомагати розвиватися перекладачам, щоб вони могли промотувати нашу культуру у світі, щоб більше людей могли дізнатися, ким ми є і якими ми хочемо далі бути». 

Мар’яна Савка:

«Ми працюємо з багатьма європейськими авторами, і якщо говорити про тих, яких найбільш читають в Україні, то це насамперед британські автори. Ми мали дуже позитивний досвід співпраці з британськими авторами, книги яких стали бестселерами, це Зої Заґґ, Саллі Руні. А ще ми дуже тісно співпрацюємо з норвезькими письменниками, і для нас важливий цей спектр комунікації. Ми перекладаємо дуже багато дитячої норвезької літератури в Україні, і там є саме ті теми, які хвилюються наших дітей. Це булінг, тема інакшості, як бути собою і відстоювати свої межі. Загалом, українські читачі дуже добре реагують на закордонні бестселери, вони їх читають, чекають, мають багато відгуків.

Серед українських читачів є чимало книжкових блогерів, це теж велика допомога, оскільки вони дуже активні читачі, які постійно промотують книжки. Також можу підтвердити, що багато читають саме жінки, і, відповідно, жіночий голос в літературі для читацького середовища є дуже важливим. У нас є чимало авторок-жінок і іноземних, і українських, тому я думаю, що жіночі голоси в літературі – це досить сильний тренд». 

Читайте також: Книжковий маркетинг у постковідну добу: досвіди України та Німеччини

Фото: Ната Коваль