Стартував інклюзивний проєкт відеопоезії для людей з вадами слуху

В Україні стартував мистецький інклюзивний проєкт відеопоезії «Поміж нас». Про це Читомо повідомили організатори проєкту.

Інклюзивний мистецький проєкт відеопоезії «Поміж нас» – це сім відеоновел на вірші українських поетів, що пронизані ідеями людяності та гуманізму. Головними героями є актори і акторки, які погано чують або не чують взагалі. Вірші перекладені та продекламовані жестовою мовою, мають субтитри та озвучення українською мовою. У відеоновелах «Поміж нас» поєднали театр анімації, драматичний театр, комп’ютерну та онлайн-анімацію і електронну музику.

Для відеопоезій обрали твори українських поетів ХХ століття: 

• «Між іншим» Ліни Костенко;
• «Біля метро Хрещатик…» Василя Стуса;
• «Будьмо ніжними» Тараса Мельничука;
• «Балада розплющених дитячих очей» Івана Драча;
• «Ти знаєш, що ти – людина?» Василя Симоненка;
• «Шукачам щастя» Михайля Семенка;
• «Велика подорож» Богдана-Ігоря Антонича.

Усі відеоновели різножанрові, з різними художніми рішеннями, унікальною стилістикою, декораціями. Їх оприлюднюватимуть в Інтернеті раз на тиждень. Відеоновели можна буде переглядати на ютуб-сторінці «Театру Анімаційного Мистецтва» і на фейсбук-сторінці проєкту. Першою оприлюднили відеоновелу на вірш Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?».

«У ній головний герой (Віталій Науменко) виконує дві ролі — Людину, що живе у своєму уявному замкненому просторі, знецінює себе та життя та її альтер его (відображення у дзеркалі) – внутрішній голос, здоровий глузд, що спонукає Людину до дії», – пояснили організатори проєкту відеопоезій «Поміж нас».

«Для мене проєкт «Поміж нас» — це частина особистої історії, оскільки мої рідні тітка й дядько не чують. В дитинстві я проводила багато часу із двоюрідною сестрою, бачила несправедливе ставлення інших дітей до неї. Мене це дуже засмучувало, ображало. Тема дозвілля, особливо культурного, для таких людей була теж складним питанням. Пам’ятаю, ми полюбляли дивитися з сестричкою відеокліпи по МTV, її приваблював віжуал – швидкий, яскравий, модний. Якось сестрі сподобалося одне відео і вона попросила мене описати мелодію, темпоритм, текст, настрій музики, їй так кортіло почути все самій. Всередині мене щось перевернулося. У мене була давня мрія зробити якийсь мистецький проєкт саме за участі людей з вадами слуху, щоб зруйнувати стереотипи, які досі є у суспільстві», – розповіла режисерка-постановниця та співавторка проєкту Катерина Тушдер.

«Інклюзія, на мою думку, це про спільність різного. Наше суспільство поки що живе в умовному Середньовіччі, де панують машини і заводи, стереотипи краси, поведінки, небажання побачити, прийняти і допомогти іншим. Мені хотілося б, щоб поняття інклюзії потроху ставало нормою, тому починаємо з себе», — додала художниця-постановниця та співавторка проєкту Ольга Пінаєва.

Авторки проєкту — учасниці «Театру Анімаційного Мистецтва» Ольга Пінаєва та Катерина Тушдер. ТАМ досліджує площину театру анімації, поєднуючи театр ляльок, тіней, декорації із сучасними мультимедійними технологіями. Проєкт реалізовують у партнерстві з громадською організацією «Відчуй» за підтримки Українського культурного фонду.

Нагадаємо, минулого тижня оголосили переможців конкурсу відеопоезії «До слова: Витіснене покоління».

Читайте також: «Витіснене покоління», фіксація станів та візуальна мова: чим живе українська відеопоезія сьогодні