«Темна академія»: нова субкультура, що естетизує читання

«Ти б краще книжку почитав», – знайома фраза для більшості підлітків, котрі, обираючи спосіб проведення дозвілля, надають перевагу комп’ютерним іграм, прогулянкам із друзями чи переглядові блогів на YouTube. Нині важко уявити світ, у якому читання таке є популярне у молоді, як зйомка танцювальних відеороликів. Проте ще минулого десятиліття серед англомовних користувачів інтернету зародилася естетична течія, що поєднала любов до класичної літератури з основними трендами соціальних мереж та інтернет-сервісів – «Темна академія» (Dark academia). Компонування мудбордів, складання списків «to be read» («tbr»), зйомка тематичних відео на YouTube та атмосферних скетчів для TikTok – все це стало на службу популяризації читання та романтизації навчального процесу. Розповідаємо про те, що це за «естетика» та яким чином вона може закохати вас у літературу.

Що таке «Темна академія»?

На сайті Aesthetics Wiki, що присвячений збиранню та опису усіх наразі відомих естетичних течій (яких там зібрано вже близько сотні), пропонується визначення поняттю «естетика» («aesthetic»). За версією авторів сайту – це набір зображень, кольорів, предметів, музичних та літературних творів, що створюють особливий настрій, формують ідею і, власне, спільноту.

Субкультура «Темної академії» почала зароджуватися в середині минулого десятиліття. Спочатку це були просто колекції тематичних зображень у Tumblr – мудборди з фотографіями старих книжок, готичної архітектури, бібліотечних полиць та інших довкола академічних атрибутів. Згодом кількість прихильників «Темної академії» почало невпинно зростати. За останні кілька років, а особливо під час пандемії, ця естетична течія стала справжньою інтернет-субкультурою, своєрідною формою ескапізму для підлітків у часи карантину.

Назва «Темна академія» відсилає нас до неофіційного найменування жанру художніх творів, сюжет яких обертається навколо подій, що відбуваються у стінах університетів. «Таємна історія» Донни Тартт, «Моріс» Едварда Моргана Форстера, «Повернення в Брайдсхед» Івліна Во, «Щоденник метелика» Рейчел Кляйн – це лише невелика частина книжок, які відповідають естетиці «Темної академії».

Але ця субкультура не обмежується любов’ю до творчості певних авторів, літератури конкретних епох чи жанрів. Розквітнувши, вона набула нових значень, зібрала в собі низку різноманітних активностей, випрацювала певні поведінкові патерни, тобто із візуального джерела натхнення переросла у справжній лайфстайл.

За своєю суттю «Темна академія» – це ностальгія за віддаленим минулим, а точніше за його образом, оскільки, не побачивши та не відчувши омріяну епоху на власному досвіді, адепти відтворюють її характер за допомогою інтерпретацій, відображених у літературі та кіно. Більшість членів спільноти «Темної академії» відштовхуються від власних уявлень про те, яким було життя студентів Кембриджа, Оксфорда чи університетів Ліги Плюща у XIX – XX століттях.

Найчастіше цю субкультуру описують набором характерних образів. Наприклад: навчання пізньої ночі, класична музика, палкі дискусії, довгі години у бібліотеках, забруднені чорнилом пальці, цитування поезії напам’ять,, читання давньогрецької літератури, ведення особистого щоденника, використання архаїзмів, вивчення латини.

Створення подібних асоціативних рядів як у формі зображень, так і простих списків,  стало трендом серед адептів субкультури, оскільки це допомагає зануритися в особливу атмосферу.

Поціновувача цієї естетичної течії не завжди просто виокремити візуально. Ми звикли, що адепти субкультур у першу чергу виражають себе стилем одягу, зачіскою, макіяжем, поведінкою, тобто зовнішніми атрибутами. Так було з гіпі, емо, готами та іншими представниками молодіжних рухів, популярних у минулому. Говорячи про «Темну академію», а також інші трендові течії сьогодення, варто розуміти, що зовнішній вигляд грає тут другорядне значення. Хтось дійсно може виявляти себе, одягаючись на манір університетського професора 40-х років XX століття (у твідовий піджак і довге пальто, класичного крою штани, білу сорочку з картатою краваткою та оксфордські черевики шоколадного кольору), але загалом зовнішній образ приналежності до субкультури опціональний. Оскільки субкультура «Темної академії» народилася на просторах інтернету, а отже, основною платформою для самовираження стали соціальні мережі, – те, що раніше демонструвалося в реальному житті, зараз розміщується на сторінці в Instagram.

Загалом ця субкультура дуже гнучка, відкрита до змін та нововведень. Існує безліч різноманітних варіацій, які виражаються у таких відгалуженнях як «Легка/світла академія» («Light academia») або «Хаотична академія» («Chaotic academia»). Хоча спільнотою висувається ряд ключових художніх творів для ознайомлення (наприклад, роман «Таємна історія» Донни Тартт чи кінофільм «Спілка мертвих поетів»), все ж це не матеріал не для обов’язкового ознайомлення.

Прихильники інтернет-субкультури закликають не робити щось лише в ім’я естетики, особливо якщо вам не до душі класична література, вивчення мов чи задушливі краватки, адже в основі «Темної академії», під всією важливою, проте не обов’язковою естетичною лузгою, лежить жага до знань.

І не важливо, йдеться тут про гуманітарні чи технічні науки.

Як пише в своєму інстаграмі Лаура Пішчатовска, студентка з Норвегії, чий акаунт geminnorum, що присвячений естетиці «Темної академії», вже набрав 30 тисяч підписників: «Спраглі, допитливі, відкриті, неідеальні, не завжди продуктивні і постійно зачудовані люди – саме ті, хто найкраще пасують темній академії. Не наймодніші, а чесні люди, які діляться своєю пристрастю до знань. Ніколи не робіть нічого для естетики. Знайдіть речі, котрі вже роблять вас частиною цієї спільноти».

Загалом за даними The New York Times, пости з тегами «Dark academia» ще минулого літа набрали більш ніж 18 мільйонів переглядів у TikTok. В Instagram кількість тегів сягла вже близько 1 мільйона. 

Читайте також: Вийти за межі книжкової полиці: як заохотити дітей до читання

Я – студент Оксфорда

Популяризація читання класичної літератури у межах субкультури відбувається шляхом трансляції духу академізму. Під словом «популяризація» мається на увазі не примушення до вивчення давньогрецької міфології чи до читання романів вікторіанської епохи, а саме пробудження зацікавлення до даних сфер, заохочення до пізнання. Аби відчути себе студентом Оксфордського університету – не обов’язково їхати в Англію, бути дитиною заможних батьків чи витрачати статки на одяг. Можна жити у сільській місцевості, відвідувати безкоштовні онлайн курси, а твідовий піджак купити у благодійному магазині («thrift shopping» – ще один сучасний тренд). Основне – це самоідентифікація, внутрішні відчуття та орієнтація на конкретні життєві цінності.

Окрім того, «Темна академія» забезпечує відчуття приналежності до спільноти, сприяє пошуку співрозмовників за інтересами, надає можливість знайти комунікаційні канали для обговорення прочитаного, стає базисом для створення літературних гуртків та клубів. Це важливо, оскільки саме наявність рекомендаційних ресурсів та каналів комунікації якісно впливають на розвиток читання як домінантної дозвіллєвої практики.

«Як прекрасно бути пов’язаним із кимось через літературу. Ти ділишся своїми враженнями про книжки, а потім пізнаєш бачення співрозмовника. Теорії, концепції, інтерпретації, презумпції та визначення. Ви обидва створюєте нову, вашу власну версію історії», – пише прихильниця «Темної академії», користувачка Othesun на своїй сторінці у Тumblr.

Одним із яскравих прикладів вибудовування комунікаційних каналів є поширення тегу на YouTube – The Dark Academia Book Tag. У рамках теми, книжкові блогери з різних точок світу відповідають на питання про улюблену книжку, цитату, персонажа, міфологію, тощо. Обговорення мають місце не лише у середовищі буктьюберів – активні дискусії також ведуться у блоці з коментарями. Але для того, щоби долучитися, потрібно все ж розпочати з читання книжок.

З яких книжок почати

• Тартт Донна. Таємна історія. – Х.: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017

Квінтесенція «Темної академії» як в естетичному, так і в смисловому сенсі. Група розумних і ексцентричних студентів елітарного коледжу у Новій Англії, під впливом харизматичного викладача грецької мови Джуліана Морроу, переживають трансцендентний досвід та виходять за межі законів світобудови. Фанатична любов до античної культури призводить до трагічних наслідків.

• Петросян Маріам. Дім, в якому… – К.: Книголав, 2019

Прикутідо інвалідних крісел учні інтернату опиняються в повній ізоляції у стінах Дому – старовинній споруді, оповитій численними легендами. Від довгих коридорів до класних кімнат, Дім із власними традиціями, законами та ієрархією, стає для вихованців цілим Всесвітом.

• Ішіґуро Кадзуо. Не відпускай мене. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016

Гейлшем – на перший погляд, звичайна англійська привілейована школа-інтернат, де студенти вивчають мистецтво та літературу. Кеті, головна героїня роману, проводить тут все своє дитинство та юність, але лише покинувши стіни рідної школи, вона усвідомлює істинне призначення навчального закладу. 

• Бардуґо Лі. Дев’ятий дім. – Х.: Vivat, 2021

Вихована у глибинці Лос-Анджелеса мамою-хіпі, Алекс Стерн рано покинула школу і потрапила у компанію хлопців-наркодиллерів. Життя дівчини складається не найкращим чином – вінцем всьому стає жахлива бійня, з якої Алекс ледве виходить живою. Несподівано дівчина отримує пропозицію вступити до одного з найпрестижніших університетів світу – Єля. Завдяки її унікальним здібностям, дівчині доручають контролювати діяльність таємних товариств.

• Гессе Герман. Деміан. – Х.: Фоліо, 2017

Якщо в попередніх книжках із різних точок зору розкривалася тема «академії» (через жанр детективу, фантастики та навіть антиутопії), то в цьому творі увага концентрується саме на одній з інтерпретацій поняття «темного». Головний герой Еміль Сінклер потрапляє під вплив однокласника, місцевого хулігана Франца Кромера, який штовхає його на обман та крадіжку, і наближає до «темного світу», який Сінклер протиставляє «світлому світу». У цей важкий період життя підтримкою для Еміля стає новий друг – Макс Деміан, який, здається, живе поза часом. Макс направляє Еміля до пізнання надзвичайно складної й таємничої концепції буття.

Критична критика

Окрім схвальних відгуків, «Темна академія» також отримує вагому порцію критики як із боку поціновувачів, так і з боку відвертих противників цієї інтернет-субкультури. Основними причинами для засудження виступають елітарність та європоцентризм течії, а також романтизація нею шкідливих звичок та ненормованих навантажень під час навчання.

Закиди з приводу елітарності пояснюються позиціюванням європейської освіти як більш «інтелектуальної». Проблема межує також із питанням європоцентризму. За словами критиків, це відображається у загальному фокусі субкультури на історії Стародавньої Греції та Риму, а також на латинській мові. Окрім того, у частини суспільства виникає невдоволення через превалювання білошкірих персонажів у літературних творах та кінофільмах, що шануються представниками «Темної академії».

Незгодні з вищевказаними зауваженнями переважно скеровують увагу на місце та культурний бекграунд зародження цієї естетичної течії і такого світогляду, чим великою мірою і пояснюється зміст та ідеали субкультури. На додаток, робиться акцент на гнучкості та лояльності представників «Темної академії», відкритості її спільноти. Також існує безліч тематичних аккаунтів, які ведуть темношкірі автори, а також представники спільноти ЛГБТК+. 

Раціональне зерно

Попри всі згадані вище мінуси, інтернет-субкультура «Темної академії» володіє більшістю необхідних важелів для популяризації, промоції читання серед молоді. Вона має потужний рекомендаційний механізм – набір жанрів, епох, авторів та творів, якими постійно обмінюються прихильники естетичної течії. Візуальна та смислова привабливість «Темної академії» сприяє романтизації процесу читання та навчання, а отже мотивує підлітків включати ці заняття до своїх щоденних активностей. Не менш важливою перевагою субкультури виступає і наявність каналів для комунікації – на сторінках блогів, у коментарях під відео і в приватних повідомленнях постійно циркулюють ідеї, проводяться обговорення, влаштовуються тематичні дискусії.

Все це сприяє глибинному залученню молоді не лише до читання, але і до процесу обговорення прочитаного, що своєю чергою допомагає ефективнішому засвоєнню інформації, випрацюванню критичного мислення та розвитку фантазії. Не варто забувати також про вплив авторитетів, який тут також присутній. Це саме та сфера, де кумирами підлітків стають не лише блогери, актори й співаки, але і режисери та письменники.

Читайте також: Інтелект напоказ: чому в соцмережах люди пишуть неправду про читання книжок