Традиція за межами етнографії — книжка про історію української весільної сукні

Марина Васильєва, Анна Лодигіна. Українське весільне диво – punkt publishing, 2026 – 220 с.

Які асоціації спадають вам на думку, коли йдеться про історію української весільної сукні? Автентичне весілля? Символізм плетіння вінка? Елементи традиційного весільного вбрання? Українські весільні сукні давно продаються по всьому світу, проте історія індустрії, яка їх створює, досі залишається маловідомою, а розмови про історію весільного вбрання рідко виходять за межі етнографічного контексту.

«Українське весільне диво» намагається заповнити цю лакуну, простежуючи трансформації весільної моди впродовж ХХ століття. Це книжка про перипетії, яких зазнавала весільна сукня протягом понад ста років, а також про зародження підприємницьких династій і традицій, з яких виросли сучасні українські бренди. Це дослідницьке й естетичне видання, у якому індустрія весільної моди береться за осмислення власної історії.

Видання з’явилося за ініціативи Марини Васильєвої, засновниці бренду весільної сукні YEDYNA та співзасновниці White Wedding Platform — міжнародної платформи для професіоналів весільної індустрії. Авторкою текстів стала дослідниця й журналістка Анна Лодигіна. Цей проєкт складно назвати традиційним дослідженням, проте він є цікавим прикладом виходу бізнесу за межі комерційної діяльності та осмислення себе як частини культурного процесу. Видання досліджує походження індустрії весільної моди, простежує її історичну тяглість і намагається визначити її місце в українській культурі.

Весілля без етно

Сьогодні весілля як тема нонфікшн-книжок представлене на ринку переважно в етнографічній площині. Це записування обрядів, збирання старих світлин, пояснення структури й символізму весільних ритуалів. Особливого шарму темі додає пов’язаний із нею сороміцький фольклор, тож весілля виринає як тематичний блок, зокрема, у популярних етнологічних книжках Ірини Ігнатенко, яка оприявнює тілесність у традиційній культурі. Натомість культура міського простору залишається менш проговореною.

Усього цього звичного для розмови про весілля пласту майже немає в «Українському весільному диві» — книжка максимально обходить етнографізм стороною. Це радше дослідження міської культури, яке майже не виходить за межі модерності. Книжка починається наприкінці ХІХ століття з міського простору Кам’янця-Подільського, кравці якого створювали одяг на замовлення і продавали його далеко за межами Поділля. Тож індустрія, що сьогодні працює з міжнародним ринком, спирається на довгу традицію: український одяг був і лишається затребуваним у світі.

Видання прагне вибудувати інший тип тяглості, ніж просте поєднання сучасності з традиційним весіллям. Воно показує, що впливало на весільну моду містянок, як залізничні маршрути позначалися на роботі ательє весільного одягу і як виробництво білих суконь переживало кризи ХХ століття,

Зокрема це стосується і перепрофілювання швейних підприємств під потреби воєнного часу. Тож це передусім книжка про історичну тяглість міської весільної моди та її здатність адаптуватися до суспільних і економічних змін.

Читайте також: Українська ідентичність у графічному дизайні: розшифровуємо коди

Диво креативності в СРСР

Особливе місце в «Українському весільному диві» посідає радянський період, а саме час від початку 1960-х років. У ці десятиліття весільні сукні створювали у вкрай несприятливих обставинах, тож загалом білі сукні на весільних фотографіях наших мам — це справжнє диво.

У 1960-х роках виникає специфічна ситуація: попит на весільне вбрання є, натомість придбати готову сукню чи навіть відповідну білу тканину складно. Дефіцит стає передумовою для появи приватного виробництва, яке в радянський час не могло існувати легально.

Жінки знаходять матеріали, експериментують із фасонами, а їхні сукні на ринках Кам’янця-Подільського та Хмельницького розбирають як гарячі пиріжки. Поступово формується окремий сегмент виробництва весільного одягу.

З часом, вже за незалежності, із цього не надто легального за радянських часів бізнесу виростатимуть українські бренди весільного вбрання. Тож перед нами історія про креативність у несприятливих умовах і зародження бізнесів із пошиття весільних суконь, які започатковуватимуть Клавдія Сікорська, Вікторія Глущенко, Натлія Силантьєва, Ніна Васильєва.

Героїні книжки — не випадкові жінки, які в певний момент почали шити весільні сукні. Це засновниці підприємницьких династій, із яких виросли сучасні українські бренди весільного одягу. Можна тільки уявити, скільки жінок залишилися за лаштунками цієї історії, спробувавши себе в цій справі й згодом відмовившись від неї. Цікаво, що часто йшлося не просто про пошиття сукні на конкретну фігуру. В умовах, коли одяг виготовляли для продажу, потрібно було придумати модель, яка підійде жінкам різної комплекції. Звісно, у відповідь на виклик знаходились досить винахідливі рішення: як-от пришити з боків сукні стрічки, завдяки яким можна було регулювати розмір і підлаштовувати її під різні фігури.

Читайте також: Чому ми знецінюємо дизайн 90-х? 30 років у книжкових обкладинках

Формат фешн-дослідження

Як і огляди нової літератури у Vogue, «Українське весільне диво» не могло б собі дозволити піти ані в академізм, ані в складну термінологію, ані в багатослів’я. Тож коли у фешн-медіа книжку позиціонують як дослідження, варто дещо скоригувати свої очікування. Це справді дослідження, але без звичної атрибутики цього типу видань — списків використаної літератури, довгих екскурсів у минуле, посилань і цитат.

За обсягом тексту ця книжка радше нагадує велику двомовну статтю для «Локальної історії» чи Reporters, щедро доповнену ілюстративним матеріалом. Локальність, до слова, тут теж присутня — книжка зосереджується на Буковині й Поділлі: її географія охоплює Хмельницький, Чернівці та Кам’янець-Подільський.

Це видання задає цікавий напрям для подальших досліджень і розмов. Зрештою, книжка розповідає і про сучасний стан весільної індустрії, коли сукні українських брендів шиють і продають по всьому світу. І тут історія закільцьовується: понад сто років тому підприємства з пошиття весільного одягу також орієнтувалися не лише на локальний, а й на ширший європейський ринок. Тож сьогоднішній міжнародний успіх українських брендів постає не стільки початком нової сторінки історії, але продовженням традиції, про яку ми досі знали напрочуд мало.

Купити книжку «Українське весільне диво»