Туринський книжковий салон: натовпи книголюбів, інклюзивність і новітні технології

Розповідати про 32-й Міжнародний Книжковий Салон в Турині (Salone Internazionale del Libro di Torino, 9-13 травня 2019) мені важко, адже безпосередньо серед стендів в трьох залах загальною площею близько 14 тис. кв. м, я провів лише пару годин. Всю свою увагу і час я приділяв Міжнародному Книжковому Форуму (IBF), який був складовою частиною Салону, але мав власну інфраструктуру, закриту для широкої публіки, – від приміщень (3 зали розділені на 5 робочих зон), з окремою охороною та адміністрацією, аж до Coffee Area і навіть туалету.

Але для початку, декілька речей, які мене вразили на Салоні.

Перше – величезна кількість відвідувачів. Черга на вхід вилася стрічкою серед обмежувальних турнікетів на багато сотень метрів, і це в ситуації, коли для організованих дитячих та студентських груп, як і для професіоналів та медіа, виділили окремі входи. І кожного наступного дня кількість відвідувачів лише збільшувалася (вхід платний – 10 євро на день)! Додам, що навіть для професіоналів вхід не був безкоштовним (вони проходили окрему реєстрацію і мали суттєву знижку).

Друге – це стенди оборонного відомства Італії та поліції. Для нас таке — незвична практика, але в Італії безпекова складова досить суттєва в суспільному житті, й це проявляється навіть на книжковому ярмарку. На двох великих стендах люди в формі представляли книжкові та періодичні видання не лише загального спрямування, а й окремо, за родами військ – авіація, флот, спеціальні підрозділи, карабінери, поліцейські тощо (були, наприклад, військові моряки в парадних мундирах, що розповідали про кораблі та життя флоту). Не забуваймо, що сучасна Італія має драматичну історію терористичних атак, тому такої кількості співробітників служб безпеки (поліції, карабінерів, приватних охоронців) зі зброєю та спецтехнікою не побачите на жодній книжковій події світу. Окремо чергували бригади швидкої допомоги та пожежники, а вогнегасники стояли у великій кількості в кожному проході просто біля стін та колон опорних конструкцій.

Читайте також: Література пантрує демократію: що говорили й показували на Лейпцизькому ярмарку

Третє – Bookstock Village. Для тисяч дітей, підлітків та молоді (до 20 років) організатори зробили спеціальне «селище-буксток», яке мало площу понад 4000 кв. метрів. Опікується «селищем» книготорговельна організація та місцевий департамент освіти. Вони розробили щільний графік подій, наповнений зустрічами з видатними гостями, сотнями годин безкоштовних воркшопів (від ілюстрації до прикладної фізики, від цифрового світу до коміксів), ігор та семінарів для підготовки читачів завтрашнього дня. Там є окрема зона спеціальних книжок для дітей з обмеженими можливостями, стенд про програму Premio Nati per leggere (яка пропагує читання в сім’ї вже з колиски, читання в дошкільних групах, в школах і бібліотеках), стенд BookBlog для студентів, стенд ініціативи «Прийняти письменника», яка привозить щороку десятки відомих авторів у середні школи П’ємонту. Звісно, що велика площа в «селищі» виділена книжковій торгівлі, але за зниженою ціною і з цікавими маркетинговими прийомами.

Тепер про головне для мене – Міжнародний книжковий форум (IBF), який є важливим підрозділом Салону, орієнтованим на продаж прав, і в якому взяло участь цього року понад 600 експертів з усього світу. Звісно, що метою організаторів стало максимальне просування італійського контенту, а місцеві видавці та агенти становили майже половину учасників. Акцентом цього року була екранізація книжок, тому багато експертів мали спеціалізацію на аудіовізуальних правах для кіно, телебачення та театру. Схема роботи IBF насправді дуже проста: видавці/агенти (ті, хто володіє авторськими правами або має право представляти правовласників) за декілька місяців до події зголошуються на пропозицію організаторів взяти участь в роботі Форуму, проходять попередній відбір оргкомітету й отримують запрошення (реєстрацію) на участь.

Наскільки я знаю, цього року заявок було 800. На наступному етапі кожен відібраний експерт, вивчаючи список учасників, отримує та відправляє пропозиції іншим експертам про особисті зустрічі та сам визначає свої пріоритети, потреби в спілкуванні. На наступному етапі оргкомітетом визначається статус експерта, рівень його підтримки (оргкомітет частину витрат для 20 відібраних учасників бере на себе, цього року — це проживання в Турині) та формується порядок денний кожного учасника.

Читайте також: Вперше на Болонському книжковому ярмарку: чому не варто бути в тренді

І тут потрібно висловити велику подяку розробникам програмного забезпечення Форуму, оскільки вони зробили не лише інтуїтивно зрозумілий інтерфейс для експертів, а й програму, що оптимізує порядок денний кожного, залежно не лише від оптимізації часу партнерів, а навіть і від відстаней, які потрібно пройти від столика до столика. Для учасників переговорів цього року виділили 180 столиків в достатньо комфортних умовах, додатково з зонами зарядки гаджетів, безкоштовним швидкісним інтернетом та просто робочими місцями для можливості усамітнитися та підготуватися до наступних зустрічей (чим я, наприклад, активно користувався).

Організатори виділили такі основні пріоритети роботи експертів: створення робочої мережі контактів експертів з усього світу для обміну інформацією та високим рівнем особистої довіри; обмін ідеями та знаннями; сприяння і генерація нових креативних бізнесів; налагодження агентських та коагентських стосунків; налагодження співпраці між видавцями, менеджерами з прав, продюсерами, спеціалістами з контенту та IP-компаніями (спеціалістами з інтелектуально власності).

Від України єдиним представником на IBF стало видавництво Нора-Друк. За три дні Форуму його представники провели 20 планових переговорів та велику кількість кулуарних зустрічей, обмінялися думками з колегами з різних питань розвитку книжкового ринку в Україні та загальнополітичного стану. Однозначно можна констатувати, що позитивною новиною для всіх став початок активної роботи Українського Інституту Книги та анонсована на 2020 рік Програма підтримки перекладів. І слід зауважити, що як і на виставці в Абу-Дабі, переговори могли б закінчитися не тільки домовленостями про наміри, а й підписаними контрактами, якби програма підтримки перекладів вже діяла. Адже зниження фінансових ризиків видання перекладу твору невідомого на Заході автора є істотним аргументом для будь-якого видавця.

Після початку роботи фонду підтримки перекладів наступним актуальним питанням стане потреба в розширенні контактів з експертами видавничого ринку з інших країн, і вже зараз потрібно формувати завдання та умови для проведення у нас аналогічного Форуму на базі Книжкового Арсеналу або Форуму Видавців, з активною підтримкою вітчизняних правовласників у просуванні нашого контенту за кордон. Форум в Турині проходить за підтримки регіональних і національних інституцій з просування італійської культури за кордоном, тому й нашим організаторам потрібно шукати фінансування в Українського інституту, міських адміністраціях, Міністерстві культури та Торгово-промисловій Палаті.

Читайте також: Книжковий ярмарок у Турині: Від італійської до світової літератури