У мережу виклали акт судово-психіатричної експертизи Василя Стуса

Опублікували дані про неврологічне обстеження Василя Стуса з подальшим заключенням з архівів СБУ в акті судово-психіатричної експертизи на Василя Стуса, документи якого викладені в електронному архіві Українського визвольного руху.

У документі ідеться про те, що 23 травня 1972 року судово-психіатрична експертиза Київської міської клінічної лікарні № 21 ім. академіка Павлова (психоневрологічної) була проведена Стуса Василя Семеновича, 1938 року народження, обвинуваченого за ст. 187-1 КК УРСР. У відділенні судової експертизи лікарні Стус перебував з 6 травня 1972 року. 

«Вважає, що роботи [„Місце в бою чи розправі“, „Відкритий лист“, збірка „Зимові дерева“] не повинні розглядатися як злочин, що він міг у чомусь і помилитися, можливо припустився деякої різкості стилю, але писав, переслідуючи “мету добра, а не зла”. Його практика — “чисто етична”. У зв’язку з цим винним себе ні в чому не вважає», — ідеться в документі.

«По суті звинувачення розповів, що йому інкримінується стаття політичного характеру “місце в бою чи розправі”, яка “нібито опублікована за кордоном” та “відкритий лист” до Президії Спілки письменників України, який “стосувався питань полегшення становища молодих письменників, вносив свої пропозиції щодо цього питання”. Крім того, за кордоном видано збірку його віршів “Зимові дерева”, “напевно і його звинувачують, якщо з приводу його змісту є якісь претензії”», — зазначають в акті.

Стус під час навчання в університеті вважався одним із найздібніших студентів, який багато працював, любив музику, на 4-5 курсі почав писати вірші. Порушень дисципліни у нього не було, хоча характер у нього прямолінійний і різкий, наголошують в акті.

В експертизі зазначають, що Стус порушував норми поведінки працівників наукового закладу Інституту літератури, не захотів стати на комсомольський облік, відмовлявся від громадських доручень, а в 1965 році самовільно намагався організувати літературний вечір на одному із заводів Києва. 

У документі зазначають, що дружина Стуса Валентина Попелюх запевняла, що він переживав, що його не друкують, а збірник віршів надрукували за кордоном, а не на Батьківщині.

У процесі слідства Стус  винним себе не визнавав. «На допитах поводився гордовито, ображаючи свідків та інших учасників процесу, іноді відмовлявся від показань, часом висловлював необґрунтовані підозри, що й стало приводом для призначення справжньої експертизи», — ідеться в документі.

Щодо експертизи психічного стану, то в документі зазначають, що в бесідах Стус наполегливо відстоював свою точку зору з того чи іншого питання, роблячи посилання на літературу, суспільні та соціальні події та факти та визнавав, що підвищено дратівливий, чутливий. «Вважає, що це наслідки “ненормальних умов існування”», — ідеться в акті.

Висновок експертизи: «Пам’ять об’єктивно не ослаблена. Темп сенсомоторних реакцій не уповільнений, рівномірний. Рівень узагальнення та відволікання не знижений, відповідає освіті та життєвому досвіду. Процеси ці не спотворені, мислення логічне, послідовне, цілеспрямоване». Властиві Стусу дратівливість, зайва прямолінійність та різкість, схильність до підозрілості, інтровертивність  є проявами психопатичних рис його характеру, а не будь-якого психічного захворювання. Слід вважати його осудним».

Переглянути документ повністю можна на сайті електронного архіву Українського визвольного руху.

Нагадаємо, у 2020 році у безкоштовному доступі з’явилися матеріали архівно-слідчої справи Василя Стуса.

Читайте також: «Я відмовляюсь від адвоката Медведчука»: що ховає в собі книжка про Стуса