У Швеції вийшла поетична збірка «Тут були ми» Артура Дроня

19 грудня у Видавництві Старого Лева вийде друком книжка поета і військовослужбовця Артура Дроня «Тут були ми», водночас її переклад уже вийшов у шведських видавництвах “Ariel förlag” і “Ellerströms förlag”. Про це повідомили Артур Дронь і Юлія Мусаковська, редакторка перекладів шведською вибраних віршів із неї.

«Вірші цієї поетичної збірки написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять», — ідеться в анотації до збірки.

Артур Дронь розповів Читомо, що «Тут були ми» — книжка про людей на війні, але не лише солдатів.

«За кожним військовим стоять близькі люди, в яких інший, але теж надзвичайно складний і болючий досвід. Батьки, кохані, діти, найближчі друзі. Тексти від імені інших — це справді монологи різних людей, в які я мінімально втручався, аби з розрізнених фраз зробити поезію», — розповів він.

Більшість віршів написана у період із серпня 2022 року по кінець червня 2023-го.

Найбільше у збірці текстів, в основі яких лежить досвід військових, але й не винятково. «Це “не лише” мені є важливим. Тут були ми, і в нас різні досвіди війни. Але література часами може поєднати їх в якесь таке спільне говоріння. Одним із найголовніших голосів у цій спільності для мене є голос дітей. І досвід їхній по-особливому важкий та болючий. Мені дуже хотілося, щоб ця книжка діяла, щоб об‘єднувала навколо конкретної важливої справи», — наголосив Артур Дронь.

Видання проілюстроване роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей. За словами автора збірки, перше обговорення візуального обговорення відбулося наживо, під час його відпустки.  Надалі робота тривала дистанційно. «Це була приємна і зручна співпраця. В деяких колажах художниця використала елементи з моїх фронтових фотографій. Також ми вирішили провести такою червоною ниткою крізь усю книжку дитячі малюнки й уривки листів. Зараз мені здається, що ця книжка просто не могла виглядати якось по-іншому. Мої тексти, Катеринині колажі та дитячі листи й малюнки», — розповів Дронь.

Дронь розповів, що надіслав рукопис Видавництву Старого Лева наприкінці липня і видавництво відразу почало над ним працювати: «Ця робота ця така, як і вся моя історія стосунків з видавництвом,— дуже сімейна, чуйна. Книжка постійно оточена увагою і переживаннями. У мене стовідсоткова довіра до нашої команди».

Як розповів автор віршів, він думав про книжку значно більше, ніж писав її, бо провів дуже багато годин в різних місцях та ситуаціях, обдумуючи майбутню книжку, плануючи ідеї в контексті неї, уявляючи, сперечаючись із собою. «Цього було так багато, що тепер я не можу чесно відповісти, коли саме придумав назву», — зазначив Артур Дронь.

Збірка «Тут були ми» присвячена побратимам Артура Дроня. «Щодо читань віршів, то хіба пару разів. Частіше вони вже в соцмережах їх бачать. Але я часто читав хлопцям вголос книжки інших авторів. Інколи на позиціях, коли довго без зв’язку, інколи в селах, де ми квартирувались. “Світлий шлях” Станіслава Асєєва читали, щоденники Сенцова, вірші Стуса, та багато всякого. Минулої осені, коли ми вже половиною хати були контужені, читав “Зачаровану Десну”. Це треба було аж на фронт поїхати і знайти в будинку єдину україномовну книжку, щоб згадати, наскільки це чудовий текст! Це було в Торському Донецької області. Рускі насипали по селу, ми сиділи в хаті на уколах і таблетках, я читав вголос Довженка, і ми сміялись як малі діти. Стараюсь на війні триматися літератури трохи міцніше», — розповів він.

Увесь прибуток від продажу українського видання перерахують у благодійний фонд «Голоси дітей». Кошти використають для надання психологічної підтримки постраждалих на війні дітей.

«У контексті книжки як завершеного цілісного продукту мені найважливішою є ця благочинність. Мені потрібна зараз література, яка діє більше, ніж ми звикли. Я хочу книжку, яка робить більше, ніж зазвичай робить книжка», — наголосив Дронь.

Допоки книжкою українською мовою можна передзамовити, шведські видавництва “Ariel förlag” і “Ellerströms förlag” уже пропонують її до читання. «Це сталося банально через різну швидкість друку. Шведи придбали права на видання у той самий день, коли ми анонсували, що здали книгу в друк. Минув місяць, і шведською збірка уже є в продажу, а на українське видання нам потрібно ще трішки почекати. Але для мене це також історія про те, що не лише в нас є потреба говорити, а й в інших є сильна потреба слухати. Почути нас і наш досвід. Це важливо особливо тепер, коли ми все частіше говоримо, що інтерес до нашої війни у світі падає», — зазначив автор поезій.

Перекладач збірки шведською — видавець Мікаель Нюдаль, запропонувала видати книжку у Швеції й обрала поезії для перекладу, а також була редакторкою й консультанткою поетка Юлія Мусаковська.

Вона розповіла Читомо, що історія перекладу збірки почалася з того, що вона вирішувала, як летіти на свою письменницьку резиденцію на шведському острові Ґотланд — через Стокгольм чи Гетеборг, але врешті зупинилася на останньому, адже в кінці вересня там відбувався Гетеборзький книжковий ярмарок, де можна було зустрітися з колегами зі Швеції та Литви, зокрема з Мікаелем Нюдалем, який переклав вірші Мусаковської шведською мовою для антології «Просто неба України» (видавництво “Ariel” за підтримки шведського ПЕНу), а також збірку «Каміння і цвяхи».

«Мікаель питав мене, чи допомагала б я йому з перекладами інших українських авторів для перекладної поетичної серії, яку він собі задумав, і я погодилась. Українська культура надто довго була невидимою для світу і в часі російської агресії потребує максимальної присутності на всіх майданчиках. А поезія, яка є потужним засобом швидкого реагування і спроможна сягати значно глибше, аніж новинні сюжети, також може відносно швидко перекладатися. Перекладачів шведської мови в Україні мало, тим паче тих, які працюють з поезією, тому я відчувала, що мушу долучитися», — зазначила поетка.

Юлія Мусаковська розповіла, що за вечерею після чергового дня ярмарку в Гетеборзі зайшла розмова про авторів, чиї голоси повинні бути почутими за кордоном, і вона наголошувала на тому важливо донести досвіди наших письменників-військових. Згодом після розмови надіслала Мікаелеві кілька добірок, а серед них і поезію Артура Дроня, яка його надзвичайно вразила. Артур поділився повним рукописом книжки, і Мікаель попросив поетку обрати тридцять віршів для перекладу на власний розсуд. «Мікаель Нюдаль — дуже майстерний, відповідальний та уважний перекладач, який прагне якнайточніше віднайти певний текст та його емоцію у шведській мові, дбайливо відтворивши кожен дрібний нюанс. Найбільше мені імпонує його допитливість. Згодом виявилося, що цей перекладний проєкт необхідно закінчити за два тижні, отож він несподівано став для мене одним із ключових на резиденції у Балтійському центрі для письменників і перекладачів на Ґотланді цього жовтня. Я досі не можу повірити, що ми встигли завершити збірку в такі стислі терміни — все завдяки неймовірній мотивації Мікаеля як перекладача, а ще відкритості та довірі Артура як автора», — сказала вона.

«Зізнаюся, я плакала щоразу, як читала і оригінали, і потім уже переклади. Це тексти межевої честності, в яких немає ані крихти пафосу, надзвичайно людяні свідчення з самої лінії фронту — власний складний досвід і випробування захисника, історії побратимів та цивільних, яких автор зустрічає на своєму шляху війни. Поезія, яка, я певна, справить сильне враження на читачів у перекладі будь-якою мовою. Мікаель дуже швидко зробив перші варіанти перекладів, а я працювала в новій для себе ролі редакторки та консультантки — і в царині тонкощів перекладу української мови, і щодо цьогочасних українських реалій», — поділилася Мусаковська.

«”Тут були ми” — це тексти, які ніколи не побажав би пережити і написати ні собі, ні комусь іншому. Перша книжка “Гуртожиток №6″ була про молодість, пошуки себе, заблуклих в житті молодих людей, щось таке юнацьке, словом. А друга книга віршів — це вже тексти після болючого перевинайдення особистої мови, це про межовий досвід. Я не мріяв про ці вірші, я радше не міг їх не написати. Знаю, це може якось пафосно звучить, але воно так і є. Та хоч ці книжки написані різними мовами, я чітко відчуваю, що обидві мої. Бо в обидвох випадках найбільше мені хотілося писати про людей, це було найважливішим, це захоплювало і в мої сімнадцять біля нетверезих друзів-студентів, і в двадцять два поряд з перевтомленими друзями-фронтовиками. В якомусь сенсі я щасливий автор, бо вдалося зберегти це відчуття всередині. Це бажання зробити трохи літератури, щоб розповісти про когось. Ше раз нагадати, як це дивовижно — бути людиною. Часто боляче і майже нестерпно. Але дивовижно», — підсумував Артур Дронь.

Замовити книжку шведською можна — тут, українською  — тут.

Нагадаємо, 2022 року у Швеції видали літературну антологію «Просто неба України».

Читайте також: Молода українська поезія – які імена треба знати

Чільне зображення: колаж Читомо

Зображення: ВСЛ