Усе почалося з пампухів і портвейну — як у Франківську працює мистецька бібліотека post impreza

Улітку в Івано-Франківську з’явилося медіа про місцеве культурне життя та мистецтво — post impreza. Назва походить від бієнале Impreza — події, що відбулась у місті 1989 року. Медіа розповідає про мистецьку сцену Франківщини з того часу і до сьогодні. Крім знайомства з маловідомими і новими діячами, редакція прагне розвивати культурну журналістику в регіоні.

Відразу із запуском медіаплатформи, команда взялася за створення онлайн- та офлайн-бібліотек. В обох архівах зібрані мистецькі твори й документація — відео, тексти, подкасти. Чимало виданих раніше книжок, каталогів та альманахів про локальне мистецтво можна знайти у фізичній бібліотеці.

Чому не обмежились цифровим архівом та з якими викликами стикається команда — з Читомо поділилася Альона Каравай, співзасновниця видання post impreza та галереї «Асортиментна кімната».

Як виникла ідея з бібліотекою

Пару років тому на базі «Асортиментної» ми почали частіше зустрічатися з культурними менеджерами, кураторами, галеристами. Це були неформальні посиденьки, за пампухами і портвейном. У нас навіть була однойменна група у фейсбуці. Обговорювати спільні проблеми, виклики, з якими стикаємося в роботі. Якраз тоді так сталося, що три незалежні інституції візуального мистецтва у Франківську або закрилися, або стали на паузу. Власне, через це я й ініціювала ці зустрічі. Зовсім не хотілося працювати в місті, де ти (тобто наша галерея) — майже єдина інституція, яка опікується сучасним мистецтвом. Бо це унеможливлює його розвиток. Ми всі зацікавлені в тому, щоб нас було багато, щоб ми могли створювати різноманітні мистецькі, культурні продукти цікаві і для закордонного ринку. Саме під час цих зустрічей ми виявили, що в місті не вистачає, по-перше, культурної журналістики, по-друге — культурної критики, аби розширювати аудиторію сучасного мистецтва і рухатися далі у своїх проєктах, робити їх більш сміливими, складними. Так виникла post impreza.

Ми відразу мислили себе не як виключно медійний продукт, а як майданчик, який розвивав би культурну журналістику. Хотілося мати місце для анонсів, репортажів, платформу, яка заохочувала б людей частіше ходити на культурні події. І водночас ми прагли розвивати, якщо не культурну критику (бо до цього ще далеко), то хоча б дослідницький, більш ґрунтовний підхід до того, як ми пишемо про культуру та мистецтво.

З самого початку на базі post impreza ми запустили дослідницькі резиденції для митців та мисткинь. Абсолютно нестандартний продукт, якби ми мислили себе суто як медіа.

І вже тоді стало зрозуміло, що працюватимемо над онлайн- офлайн-бібліотекою. Тобто збиратимемо книжки, каталоги, відеоарт, відеодокументації з відкриття виставок і будемо намагатися їх збирати в одному місці. І тоді журналісти, які для нас пишуть, та дослідники локального культурного процесу, матимуть більше матеріалу, базу, на яку спиратимуться у своїх роботах.

Фізичний архів про культуру і мистецтво Франківщини — навіщо це нам?

Насправді відповідь дуже прагматична. Коли ми почали формувати онлайн-архів, то досить швидко зрозуміли: ми не можемо викласти величезну кількість важливих для дослідників книжок просто так онлайн, у вільне користування. Тут маємо справу з авторськими правами, правами видавництв. Зараз у медіатеці post impreza у PDF-форматі в основному каталоги, зіни та мистецька періодика тих авторів і редакторів, які надали право на те, щоб ми виклали повністю відскановані екземпляри. А те, що в нас в офлайн-бібліотеці, це ще десь 95% інших книжок, які неможливо викласти у відкритий доступ.

Так само є й онлайнова література, яку складно перемістити в офлайн. Бо і сам жанр цього не передбачає. Я би рекомендувала користувачам нашої медіатеки зануритися в ці матеріали, зокрема, у відеоархів. Ви знайдете там багато відеоарту та інтерв’ю з місцевими митцями. Ще є такий цікавий формат, як документації. Здебільшого це аматорські зйомки з відкриття виставок чи з концертів. І вони суперцікаві з дослідницької точки зору.

Також є супровідні тексти, подкасти. Вони не є культурним обʼєктом, але дозволяють глядачам глибше зрозуміти контекст, з яким працює митець. Так, клік за кліком, можна надовго зависнути в цій медіатеці. А от в офлайн-бібліотеку варто йти за традиційними книжками.

Як ми знаходимо книжки

Тут працюємо у кілька напрямків. Перший — залучаємо профільних спеціалістів, кураторів, які допомагають нам шукати книги, відео тощо. Зокрема, кілька місяців з нами співпрацював Дмитро Чепурний, куратор міждисциплінарних освітніх, мистецьких та дослідницьких проєктів. Він допоміг сформувати перший «кістяк» архіву, таку собі мастхев-літературу в бібліотеці сучасного мистецтва та культури. Крім цього, у post impreza є свої чотири куратори: Анатолій Свіжинський, Євген Самборський, Вікторія Миронюк та Остап Українець. Кожен з них допомагає побачити, якими матеріалами слід поповнити як онлайнову, так і в офлайнову бібліотеку.

Третій напрям — кооперація з місцевими видавництвами. Франківськ — місто, яке може похвалитися тим, що має декілька локальних видавництв. Досить нестандартно для такого малого міста. Тож співпрацюємо з «Лілеєю-НВ», з видавництвом «П’яний корабель», і відкриті до співпраці з іншими. З одного боку видавництва надають нам свої книжки, з іншого — підказують, що ще можна десь пошукати.

Ще один шлях — взаємодія з художниками-кураторами, які приїжджають в «Асортиментну кімнату». Ми завжди кажемо їм, що в нас є бібліотека і ми з радістю приймаємо літературу в подарунок. Досить багато надсилають зінів, самвидавів з обмеженим накладом.

Часом художники приносять свої каталоги. Хтось може подарувати примірник для бібліотеки, та якщо є лише один екземпляр — автори дають нам дозвіл на сканування. Так було з однією художницею, яка принесла каталог буквально у двох екземплярах. Але ми змогли його відсканувати.

Не обходимось і без букіністів, колекціонерів книжок, ходимо по блошиним ринкам, шукаємо щось, таке, що підходить, на OLX та інших платформах.

Загалом маємо керовану частину бібліотеки — це той список книжок, за якими ми ганяємось. А ще є частина некерована — те, що нам приносять, дарують куратори, художники, інституції. Також є старіші, унікальні книжки, які ми вишуковуємо через букіністів.

Ринок бібліотек в Україні взагалі не розвинений

До прикладу, по Києву спадає на думку тільки бібліотека Botan, яка існувала певний час. Хоча це не якась унікальна практика. Всі великі інституції, які працюють із контекстом, котрий важливо відрефлексувати, часто потребують погляду в минуле, детальнішого дослідження. У PinchukArtCentre є досить велика бібліотека з історії мистецтва. «Ізоляція», можливо, досі збирає бібліотеку з Донбаських студій.

У нашому випадку ми спочатку створюємо пропозицію і вже цією пропозицією намагаємось створювати попит на такі послуги. Для Франківська це означає, що є ще одне місце, куди можна прийти, погортати книжки, попрацювати, пописати, наприклад, дипломну роботу чи статтю. І я дуже сподіваюсь, що на це місце буде попит, що воно й справді допоможе комусь написати кращу дисертацію, диплом, кураторську концепцію чи текст для культурного ЗМІ.

До нас вже звертаються куратори і кураторки, які працюють над певними мистецькими, культурологічними темами. І якщо ця книгозбірня допоможе комусь зробити кращий мистецький продукт, то ми будемо тільки раді, бо для цього вона й існує. Власне, медіатека та фізична бібліотека post impreza існують не задля власного розвитку, а для того, щоб підсилювати інші ланки в екосистемі мистецтва Франківська. У нас також є «Центр міської історії». Як і ми, він створений для того, аби збирати архів про міську історію і бути джерелом вихідних даних для всіх, хто досліджує цей напрям.

Плани на майбутнє

Такого багато. Ті ж правила користування простором, впевнена, будуть змінюватися, коли люди активніше почнуть користуватися бібліотекою. Тоді побачимо, що ми зробили не так, і як краще вчинити, щоб відвідувачам було комфортніше.

Уже обговорюємо в команді питання коректного зберігання книжок. І хоча поки що в нас не так багато старих видань, але в якийсь момент їх точно стане більше, і тоді це питання постане гостріше. Тому ми вже починаємо до цього готуватися.

Великий виклик для нас — розширення бібліотеки. Попри те, що ми переїхали в більший простір («Асортиментна» віддала один зі своїх виставкових залів під архів), ми вже бачимо, що скоро доведеться знову переїжджати, шукати інший простір, аби бібліотека могла працювати. Поки що ми тут поміщаємось, але, звісно, хочеться, зростати. І тут починаєш думати, де б краще все це розмістити… Але це питання на майбутнє. Ось так поступово з нішевого формату далі органічно розвиваємося.

Команда post impreza запрошує завітати у Франківську до бібліотеки видання за адресою вул. Січових Стрільців, 15. Каталог наявної літератури доступний за посиланням.

На сайті можете ознайомитись із матеріалами у відповідних розділах: відеотека, бібліотека та фонотека.