Гаррі Поттер

Війна в Україні vs Війна у світі Гаррі Поттера

30.07.2022

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

31 липня 1980 року – 42 роки тому – народився Гаррі Джеймс Поттер. Придумала його Джоан Кетлін Роулінг дещо пізніше – у 1990 році. Історія про магію захопила цілі покоління: на лист, принесений совою, чекали не лише 11-річки. 

Та світ поттеріани – це не лише про квіддич, чарівні палички й маслопиво рікою, а й про війни всередині магічного світу. Джоан Роулінг взяла за основу викладу подій Першої магічної війни Другу світову, співвіднісши падіння Гріндельвальда із поразкою нацистської Німеччини й тріумфом союзників. У Другій магічній війні, символами якої стали Гаррі Поттер і Волдеморт, можна знайти подібне із війною Росії проти України. Однак замість зелених спалахів «Авади Кедаври» – жовтогарячі спалахи ракетних систем залпового вогню, замість «Протеґо максіма» – системи протиповітряної оборони, а замість мадам Помфрі – парамедичні підрозділи. Подібність магічного двобою зла з добром сягає й інших площин, про які йтиметься детальніше нижче. 

Деалбанізація-деукраїнізація-демагловізація

«Його маленькі нечупарні друзі розповіли, що далеко в Албанських горах є місце, яке всі обминають…»

 

Очевидно, для своєї ненависті до маглородців та ідеї вищості магічної крові Волдеморт знайшов багато нових засад і формулювань за час свого перебування в Албанії з 1981 по 1991 рік. Так, безтілесний, але охочий до інформації злий чаклун цілком міг навіть у подобі змії ознайомитися із «Меморандумом Сербської академії наук і мистецтв», який закликав до «деалбанізації» Косова, аби запозичити їх для себе. 

 

І, хоч зв’язок Югославських воєн з Другою магічною вкрай опосередкований, проте запозичені тези «деалбанізації-демагловізації» з великою охотою спожила, перетравила й видала на-гора російська воєнно-пропагандистська машина. Російські війська увійшли до України з метою «денацифікації» та «демілітаризації», водночас заявляючи про геноцид «русскаґаварящіх» з однієї голови двоголової курки, а іншою проголошуючи вже не вигаданий геноцид українців, наприклад, у статті пропагандиста Тимофія Сєргєйцева «Що ми маємо зробити з Україною». 

 

Але росіяни у своїй ненависті перевершили й Волдеморта, адже той принаймні визнавав за маґлами право на існування, а роспропаганда, плюючись отрутою, намагається своїм гнилим словом заперечити 30 років історії Незалежності України як держави, існування багатостолітньої культури й мови: «…глибинний українізм, підживлюваний антиросійською отрутою і всепоглинаючою брехнею про свою ідентичність, є одним великим фейком. Такого явища ніколи не було в історії. І тепер немає…Змінити криваву і повну помилкових міфів свідомість деяких сьогоднішніх українців – найважливіша мета». На щастя, потужність ЗСУ є ефективним та вкрай промовистим запереченням для подібних тез, а українська культура – надійною вакциною від зараження «русскім мірам».

Горокракси й санкції

 

Пошук і знищення трійцею поттеріани горокраксів Волдеморта подібні до санкцій світової спільноти проти росії: поки ти не ослабиш злодія, поки не відріжеш йому шляхи для втечі, він вперто повертатиметься, ще зліший і грізніший. 

 

Як Волдеморт не відчував втрати своїх горокраксів, так і росіяни вперто не помічають впливу санкцій на їхнє життя. Вони, як і Том Реддл, глибоко переконані у власній невразливості, непереможності й нездоланності. Однак сумна правда у тому, що, коли гостре лезо меча Ґрифіндора переріже горлянку Наджіні, відступати буде нікуди.

Хлопчик, який вижив vs Президент, який не втік

 

Гаррі Поттер – архетиповий Герой з казки – на певному етапі свого шляху потрапляє з маґлівського світу пригноблення у світ магів, де він є найбільшою знаменитістю. Несподівана слава гнітить Гаррі, і з нею він бореться упродовж усієї історії, то перетерплюючи, то приймаючи, то противлячись їй. Слава Гаррі змінна – від героя до злочинця і знову героя у очах суспільства Гаррі Поттер трансформується магією пропаганди.

 

У час не надто прихованої атаки Волдеморта на Міністерство магії та чарівну Британію широкі маси читають про «Небажаного №1», водночас для вузького кола посвячених Гаррі є символом надії, приводом для боротьби та її втіленням.

 

Президент України Володимир Зеленський здобув і собі епітет, що у свідомості громадськості майже дорівнює «Хлопчикові, який вижив»: президент, який не втік. Політика, як і література, складається з міфів: так, просто на наших очах твориться постать Героя, якому дуже пасує перебування на обкладинках кожного національного варіанту «Щоденного віщуна». Однак, як і боротьба проти Волдеморта, війна за незалежність та цілісність України – це внесок сотень тисяч людей. 

Чорна мітка vs «Z», «V», «O»

 

Як і смертежери, росіяни за допомогою символіки поляризують світ на «своїх» і «чужих» (хоча в умовах бойових дій це не дуже захищає від «френдлі фаєр»). Але якщо Чорна мітка була знаком особливої належності до вузького кола, яку могли отримати обрані, то росіяни штампують вкрадені з латинки літери буквально на всьому, що підвертається під руку: танки, ракети, автівки, діти, собаки, стовпи тощо. Однак базову функцію ідентифікації та позначення належності «Z», «V» і «О» виконують: перекодування символів призвело до того, що від літер алфавіту змушені відмовлятися митці, політики та бізнеси, аби тільки не асоціюватися із чумою рашизму. 

Олаф Фадж, Корнеліус Шольц

«Однак зараз цей низенький, сердитий чарівник безглуздо заперечував загрозу, яка нависла над його зручним і впорядкованим світом, ба навіть відмовлявся повірити, що Волдеморт міг відродитися».

 

Імпотентні політики – не унікальна прикмета магічного світу. І якби, скажімо, Олаф Шольц, Антоніу Гутерріш чи Рафаель Гроссі проходили кастинг на роль міністра магії Фаджа, цілком ймовірно, що ми би мали ідеальне екранне втілення.

 

Фадж, як і багато хто з цілком реального – маґлівського – політикуму, виявляє неабияку здатність як до заперечення незручних для нього фактів, так і до висловлювання фірмового занепокоєння. Він легко споживає відверто маніпулятивні публікації Ріти Скітер, вірячи в них з однієї простої причини: для його вразливої картини світу ці побрехеньки зручні. Завжди можна сказати, що Гаррі Поттер бреше, мета Дамблдора – захопити крісло міністра, а все, що суперечить думкам Фаджа, є відвертою спробою дискредитації авторитету Міністерства.

 

Коли ж Корнеліус Фадж нарешті усвідомлює загрозу Волдеморта та зазирає на гостину до маґлівського прем’єра, отримує дуже знайому йому й українцям відповідь: «Мені зараз вистачає турбот і без…». Прозріння дається Фаджеві дорогою ціною – руйнуванням його кар’єри й світогляду та смертями чарівників і маґлів. 

 

Можливо, слід передати Олафу Шольцу кілька книг поттеріани із виділеними заздалегідь цитатами-засторогами, доки ще є шанс?

 

Читайте також: Нейронаука «Гаррі Поттера»

Стиль бою: заборонені чари проти захисних заклять

«Гаррі почув, як верескнув високий голос, і теж заволав, покладаючи всі надії на небеса і цілячись Драковою чарівною паличкою:

— Авада Кедавра!

— Експеліармус!»

 

Цивілізація сліпа у своїй вірі у подібність до неї усіх поза нею. Насильство лякає цивілізацію, видаючись їй загрозою для її існування. Саме тому вона до останнього заперечує потребу насильства, заходячи у небажанні вдаватися до “нецивілізованої” грубої сили аж до силових методів всередині спільноти: Міністерство магії всіляко протистоїть тому, щоб визнати повернення зла, навіть вдаючись до терору щодо дітей та розколюючи суспільство магів ізсередини, а Гаррі Поттер до останнього відбиває захисними закляттями Волдемортову «Аваду Кедавру».

 

Водночас прості рішення закінчуються щодалі, що більше часу займає просте усвідомлення: із тими, хто обрав шлях геноциду, не може бути перемовин та точок порозуміння. І це усвідомлення приходить страшною ціною: так, у битві за Гоґвортс, коли і Гаррі як символ віри суспільства, і Моллі Візлі як частина того-таки суспільства вдаються до використання непрощенних заклять, адже у запалі горя і втрат світ стає чорно-білим та зводиться до істини — поки Белатриса і Волдеморт живі, світ цивілізації під загрозою. Тільки смерть загрози, її фактичне зникнення дає шанс на майбутнє.

Жінки у війні: гендерна рівність у світі Поттера vs ЗСУ

«Але Рон дивився на Герміону так, ніби раптом побачив її у геть іншому світлі.

— Герміоно, знаєш, а Невіл має рацію! Ти ж таки дівчина!

— Влучне спостереження, — промовила вона крижаним голосом».

 

Цікавий факт: кількість жінок у першому й другому складі Ордену Фенікса – 25% і 30% відповідно – близька до кількості жінок в українському війську: 22% від загальної кількості військовослужбовців. 

 

У світі Гаррі Поттера стать не визначає твоєї здатності до боротьби: чарівна паличка добре вичакловує бойові заклинання як у чоловічій, так і в жіночій руці. Саме тому за Гоґвортс і цивілізований світ воює кожен і кожна, хто прагне протистояти смертежерській навалі: Моллі Візлі, Мінерва Макґонеґел, Герміона Грейнджер, Німфадора Тонкс, Джині Візлі, Луна Лавґуд, Марія Берлінська, Оксана Якубова, Олена Герасим’юк, «Пташка», «Тайра», Яна Зінкевич, Іванка Чобанюк, Ярина Чорногуз, Юлія Шевчук, Людмила Білека…

Дементори – ІПсО

«Я їх відчула. Стало дуже холодно, а це, прошу запам’ятати, був дуже теплий літній вечір. І я відчула… ніби цілий світ позбувся радості… і ще я пригадала… таке жахіття…»

 

Якби з’ясувалося, що на службі у чорнокнижників ворога перебувають дементори, навряд чи це когось би здивувало. Надто ж що відчуття безнадії, страху і паніки, які ширяться різними каналами інформації, мало чим відрізняються від згубного впливу цих почвар.

 

Але замість дементорів росіяни використовують іншу, не менш небезпечну почвару: ІПсО, або ж інформаційно-психологічні операції. Цілі хвилі «зради» несуться телеграм-каналами і вайбер-групами, маючи на меті налякати, змістити фокус емоцій суспільства та змусити його впливати на владу в інтересах ворога.

 

Однак, як і у випадку з чарівною нечистю, протистояти занепадницьким настроям можливо за допомогою підказок професора Люпина щодо вичакловування «Експекто патронум»: найкращі спогади, надійні джерела інформації, віра в ЗСУ і трохи шоколаду. Посилюємо згадані вище інструменти відмежуванням від російського контенту – і облудлива брехня не буде здатна пробити цей надійний щит.

«Імперіус» і Нюрнберзький процес

 

Після падіння Волдеморта кожен, хто підтримував його, опинився перед вибором: визнати відповідальність за злочини й бути покараним або ж викрутитися. Четвертий принцип Нюрнберзького процесу «Той факт, що особа діяла за наказом свого уряду чи керівника, не звільняє її від відповідальності за міжнародним правом, якщо для неї свідомий вибір фактично був можливий» у магічному світі не спрацював: багато хто з колишніх смертежерів та прихильників ідеології Волдеморта стверджував, що був заклятий «Імперіусом», відтак діяв не з власної волі та не мав простору для свідомого вибору. І що вже казати про чарівницьку спільноту, яка повірила у жалісливе каяття Мелфоїв, якщо у реальному житті Нюрнберг виправдав пропагандиста Фріче?

 

Українцям сьогодні й надалі слід засвоїти урок та не слідувати прикладу Гаррі Поттера: наскільки би нудними не були уроки історії магії, без висновків на чужих помилках ми ходитимемо тим самим колом граблів, щоразу, як вперше, дивуючись тому, що держак боляче б’є по лобі. 

 

Відтак пам’ятаймо: язики рашизму невіддільні від голови. Інакше плетиво їхньої брехні виростить нових убивць, які, як і ті, хто колись уважно слухав радіо Фріче, повірять, що вони мусять напасти, аби запобігти нападу. 

 

Читайте також: Культура скасування та «Гаррі Поттер»: у чому звинувачують Джоан Ролінґ