«Витязь і Вірлиця» Наталії Довгопол: фентезі про звитягу та справжнє кохання 

Наталія Довгопол. Витязь і Вірлиця – Харків. Видавництво «Жорж», 2023 –  324 с. 

У вересні видавництво «Жорж» представить нову книжку Наталії Довгопол «Витязь і Вірлиця» – фентезійний роман, заснований на українській історії та міфології.

Письменниця почала працювати над книжкою п’ять років тому, надихнувшись «Українськими билинами» Валерія Шевчука, «Українською міфологією» Володимира Галайчука та прагненням зробити все можливе, аби києворуські богатирі належали нашій культурі й не були привласнені росіянами.

Читомо вже прочитало роман, який переносить у 1242 рік до Коростеня – столиці древлян. Розповідаємо, якою була ця подорож у дуже далеке минуле.

Місце, де розвіюються чари

З подорожі далекої, із подорожі славної повертався відважний добрий молодець, купецький син Андрій Гостенко… Таким міг би бути початок роману Наталії Довгопол, якби йшлося про ерзац, що задовольняється примітивним копіюванням. Але «Витязь і Вірлиця» не прагне наслідувати стиль оповідь билин чи з хірургічною точністю, яка є мало імовірною, зважаючи на час подій книжки, відтворювати побут древлян XIII століття. Авторці й без того вдається створити атмосферу минувщини – красивої, цікавої й сповненої пригод. 

Отже, щоб познайомитись із головними персонажами книжки, рушаймо до села Дубовий Гай. Мальовниче, оточено лісом, це спокійне місце, як виявиться згодом, приховує чимало таємниць.

У різний час, різними стежками до Дубового Гаю прийдуть, щоб знайти спокій і прихисток, колишній київський богатир-воєвода і навіть князівна з Коростеня. Спершу ж бачимо купецького сина Андрія Гостенка, який два роки подорожував з варягами, щоб подивитися світ. До своєї мандрівки славився він на все село як серцеїд – симпатичний, але легковажний. У Андрія таємно закохана Лялька Богатирівна – молодша донька Іллі, «який двадцять років верховодив княжим військом, стояв при київськім престолі». З дитинства чарам її навчала рідна мати, яка загинула під час облоги Києва військом хана Батия. Те, що Лялька вважала дитячими забавками, насправді є її даром, який розкриється, щойно дівчина залишить Дубовий Гай, бо в цьому місці жодні чари не працюють. 

Любовний трикутник

Поки Лялька Богатирівна сохне за Андрієм, той носить в серці кохання до гордовитої й дуже гарної Млади, дружини Вернидуба – найкращого Андрієвого друга. Саме від цього почуття парубок тікає світ за очі, запиває його пивом і вином й намагається витравити обіймами з іншими жінками. Так і цього разу. Повернувшись до Дубового Гаю, зустрівшись із коханою, Андрій напивається й підпалює леваду. На горе вогонь помічають монголи й приїжджають до селища по данину зерном, хутром, городиною, та найгірше – воїнами. На службу до намісника Коростеня, якого називають Підсокольником, забирають Вернидуба. Андрій відчуває страшну провину, а тому вирішує звільнити друга. Збирає гроші для викупу і йде до богатиря Іллі з проханням про супровід, бо часи страшні, небезпека чаїться за кожним кущем. Отримавши облизня, ще й стикнувшись з дивною поведінкою Ляльки, Андрій вирушає сам.

Звісно, на шляху йому зустрічаються злидні, які грабують і присипляють парубка. Босий і ледь не голий він дістається найближчого села, щоб розробити новий план. І на цей раз вирішує просити допомоги у Данила Галицького. Так станеться, що Андрій порятує Ляльку й деякий час подорожувати разом із нею та її батьком, які мандрують до новозведеного міста Лева, бо там на дівчину чекає майбутній чоловік – побратим Іллі, теж богатир – Бориня. Під час спільної подорожі компанія постійно наштовхуватиметься на нечисть: мавок, водяника, чорта, літавицю… Все тому, що той монгольський Підсокольник є могутнім чарівником, до сили якого тягнуться почвари різного ґатунку. Намісника Коростеня навряд переможе людське військо, тому вся надія на появу гідного супротивника чи, скоріше, супротивниці.  

Нехай панує інтрига

Далі не будемо переказувати сюжет, щоб не псувати задоволення. Зазначимо лише, що на читачів «Витязя і Вірлиці» чекатимуть цікаві міфічні істоти, підступи та інтриги, моральні дилеми героїв – пристрасті, завдяки яким роман читається на одному подиху.  

Наталія Довгопол уважно працює з героями книжки. Центральні – Андрій, Лялька, а також другорядні – Млада, Ілля – подаються у розвитку, змінах, сумнівах і пориваннях, завдяки чому за ними цікаво спостерігати. Дякувати Перуну, обійшлося без примітивного поділу на хороших і поганих, а тому деякі герої викликають щиру симпатію, деякі – співчуття. 

Загалом роман «Витязь і Вірлиця» – це легке, приємне читання, історія, що затягує, якщо любити фентезі й адекватно ставитись до того, що його персонажами можуть бути богатирі й навіть пухнастий годованець, а не ельфи й чужоземні маги.

Імпонує й те, що долю головної, красивої як не крути, битви книжки вирішує саме Лялька – такий ось ненав’язливий фемінізм й віра у силу українського відьомства.      

Фінал роману заслуговує на окрему згадку. Він вийшов дуже кінематографічним, трохи пафосним, але цілком у дусі жанру. Та головне – позитивним і оптимістичним. У «Витязі і Вірлиці» перемагає добро й кохання. Тож нехай «купець, що одного разу став витязем, і чарівниця, що якось літала вірлицею» програмують чи начакловують наступу перемогу, чи просто дарують приємні емоції, які ніколи не зайві. 

Передзамовити книжку