З якого віку краще починати читати: що кажуть науковці й психологи

Поки одні батьки муштрують дітей до читання з 3-4 років, інші дають свободу до формального першого класу. Проте чи впливає це в майбутньому на успішність чи любов до читання дитини? Чи існує «той самий правильний вік» для читання дітей розбиралась дитяча письменниця, журналістка Валентина Вздульська у партнерстві з інтернет-магазином для дітей і батьків panama.ua.

Чи існує «правильний» вік?

Більшість дітей вчиться читати в 6 чи 7 років, пішовши до першого класу. Немало вміє читати ще до школи, а деякі опановують грамоту в дуже ранньому віці — у три чи навіть два з половиною роки. Існує поширена думка серед батьків, що якщо дитина навчилася читати раніше, то буде більш успішною у школі. 

Та чи існує «правильний» вік, щоб навчитися читати, з погляду науки? Експерти кажуть, що ні. «Мозок від природи не налаштований до читання так само як він налаштований до говоріння чи слухання», — зазначає в статті для Today’s Parent Бев Бренна, професор освіти Саскачеванського університету в Канаді. 

Попри формальну «освітянську» позначку в 6 чи 7 років, не існує жодних переконливих доказів того, що діти повинні навчитися читати саме в цьому віці, підтверджує слова колеги Керол Лерой, директорка Центру читання та мовлення в Університеті Альберти. 

Уміння читати — це результат накопичення цілої низки компетенцій, які починають розвиватися буквально з пелюшок. Уже в перші тижні свого життя і навіть до народження немовлята активно сприймають та «аналізують» почуті звуки. Вони налаштовуються на різні тони та зразки мови, розрізняють знайомі голоси, розвивають розуміння звуків, слів і речень. Саме тому, наприклад, 2014 року Американська академія педіатрії закликала батьків читати вголос немовлятам, починаючи з народження, а польська секція IBBY ввела програму поширення дитячих книжок та колискових у пологових будинках.

У середньому з 18 місяців діти вже готові самостійно взаємодіяти з книжками, зазначає професорка Енн Гулдінг зі Школи інформаційного менеджменту Університету Вікторії (Австралія). Вони вчаться сидіти і слухати, гортати сторінки книжок, роздивлятися ілюстрації та навіть читати.

Більшість дітей у Західному світі навчаються читати між 5-ма та 7-ма роками, коли йдуть до школи. Проте задовго до того, як ми «офіційно» починаємо вчити дітей читати, паралельно з фізіологічним дозріванням мозку, діти вже накопичують величезний досвід, потрібний для цього процесу.

 

У дошкільнят з’являється загальна ідея написаного тексту — багато хто вже в 3-4 роки «пише» хвильками (зліва направо, як і в дорослому тексті) і гордо показує це «написане» батькам. Це свідчить про те, що дитина вже засвоїла, що текст слід читати зліва направо. Діти імітують батьків, котрі їм читають, і граючись, «читають» лялькам, при тому поступово навчаючись тримати книжку правильним боком. Ще до того, як почати своє «офіційне навчання», більшість дітей вже розпізнає написане власне ім’я, а деякі — вже й слова, що часто зустрічаються в їхньому середовищі. Тож навчання, власне, вже йде», — розповідає психологиня та філологиня Наталя Куликова.

Готовність дитини вчитися читати й писати визначають за шістьма ключовими навичками, зазначає Гулдінг. Це мотивація (дитина цікавиться книжками та насолоджується історіями, які читають їй батьки), обізнаність (дитина знає, що таке книжка, текст, слова і літери), знання самих літер, достатній словниковий запас, фонологічна обізнаність (розуміння того, як слова структуровані, вміння гратися звуками) та базові навички розповіді.

Якщо дитина не засвоїла цієї «бази», раннє навчання читанню не принесе їй задоволення і навіть може виявитися шкідливим.

Чи є якісь переваги в тому, щоб стимулювати цей процес раніше? Найчастіше, ні. «Норма» 5-7 років з’явилась не випадково. Експерименти показують, що дошкільнята здатні завчити написане слово, але здебільшого покладаються при цьому на інші маркери.

Так, в одному експерименті дітям показували картки з написаними словами і просили запам’ятати, що вони означають. На одній картці був відбиток пальця. Це слово діти запам’ятовували найшвидше. Проте, коли це слово показали їм на іншій картці, без відбитку, більш ніж половина дітей не змогли його розпізнати. Якщо спеціально не вчити дітей розпізнавати текст, до 5 років вони надають перевагу зображенням і не виявляють цікавості до написаних рядків. Проте вже незабаром це змінюється природним чином», — зазначає Наталя Куликова.

Які фактори впливають на читацьку компетентність

Наскільки швидко навчиться читати дитина та чи матиме належні читацькі навички у школі? Це залежить від багатьох факторів: і від рівня забезпеченості сім’ї, і від компетенції вчителя, і навіть від ДНК.

2017 року дослідники з Королівського коледжу Лондона проаналізували, як читацькі навички людини залежать від її генів, і виявили, що ДНК пояснює лише до 5% різниці в читацькій компетенції дітей у віці від 7 до 14 років. На практиці це означає, що дитина з найкращими генетичними передумовами випереджатиме дитину з найгіршими генетичними передумовами у читацькій компетенції приблизно на два роки. Утім це буде справедливо лише в початкових класах, а от у підлітковому віці, приблизно з 14 років, їхні навички можуть зрівнятися, адже генетика поступиться місцем іншим факторам, наприклад, інтенсивності навчання. 

Одним із важливих факторів є соціально-економічне середовище, в якому зростає дитина. Ряд досліджень підтверджує, що матеріальний статус родини безпосередньо пов’язаний з рівнем грамотності дитини у початковій школі. Діти з бідних родин зазвичай мають гіршу дошкільну підготовку, гірші розмовні навички та гірше навчаються грамоті. Суттєву роль у цьому відіграє й «безкнижкове» середовище — бідні родини часто не мають змоги купувати дітям книжки достатньо часто або й узагалі. Однак приблизно з 11 років різниця в питанні читацької компетенції між дітьми із заможних і бідних родин може нівелюватися: тут діє те саме правило, що й із генетикою.

Утім найголовнішим чинником, звісно, є створення сприятливого середовища вдома. Якщо батьки читають своїм дітям вголос із пелюшок, це дає малюкам помітні переваги для розвитку словникового запасу, зазначає Маргарет Мерга, старший викладач кафедри освіти в Університеті Едіт Ковен (Австралія). Діти повинні бути оточені змістовними щоденними практиками, пов’язаними з читанням. Це сімейні сторітайми, активні розмови й обговорення прочитаного, «читання» ілюстрацій, ігри на тему почутих історій та багато іншого. А найголовніше те, що діти не повинні читати з примусу. Завдання батьків і вчителів — закласти в дитині мотивацію до взаємодії з книжками, яка виникає з розуміння, що читання приносить задоволення. 

Як краще навчати читати

В українській педагогіці домінують традиційні методи навчання читанню, а різноманітні альтернативи поширюються не так давно. На Заході ж десятиліттями тривають часом запеклі дискусії про те, яка ж стратегія навчання читанню та письму найкраща. 

У дослідженні 2007 року науковці із Флориди, здається, нарешті поставили крапку в тривалих суперечках. Вони виявили, що жодна стратегія серед загальноприйнятих не може вважатися кращою за інші, адже ефективність будь-якої конкретної навчальної практики залежить від рівня кваліфікації учня. Навчальні стратегії, які допомагають розвинути читацькі навички одному учневі, можуть виявитися неефективними для іншої дитини. 

«Отже, хитрість полягає в тому, щоб точніше визначити рівень навичок читання кожної дитини, а потім знайти спосіб слідувати навчальній програмі відповідно до індивідуальних потреб кожного учня», — зазначають дослідники

«Замість того, щоб розглядати клас як єдиний організм, ми намагаємося змусити вчителів дивитися на учнів як на індивідів», — додають автори дослідження. Вони розробили програмне забезпечення, яке створює індивідуальні алгоритми «розчитування» для кожного учня в класі відповідно до рівня його компетенції.

Очільниця кафедри дошкільної освіти Університету Едж Хілл (Великобританія) Карен Бордман дає 5 порад для батьків, які мають дітей віком до 3 років і хочуть допомогти їм легко «розчитатися» в майбутньому.

1. Створіть «балакуче» середовище

Заохочуйте та підтримуйте постійне спілкування з малюком. Розмови з дітьми на будь-які повсякденні теми, у яких вони виступають активними співрозмовниками, допомагають їм розвивати словниковий запас. А от пасивне слухання чужих розмов дитиною працює не так ефективно.

2. Використовуйте ритм і музику

Грайте з дітьми в римовані ігри, співайте пісеньки, читайте віршики, слухайте ритмічні пісні та оточуйте дітей музикою. Повторення, рима і ритм допомагають дітям запам’ятовувати нові слова та опановувати ритмічність мови.

3. Читайте зображення

Роздивляйтеся з малюками книжки-картинки, сімейні фотоальбоми, картини й листівки. Обговорюйте з ними побачене, вчіть їх озвучувати намальоване, помічати деталі, вербалізувати візуальну сцену чи історію. Вміння читати та інтерпретувати малюнок допоможе дитині розвинути навички розповідача, розуміти структуру тексту.

4. Звертайте увагу на друковані слова довкола себе

Йдучи з дитиною до садочка, зверніть увагу на назви крамниць і рекламу на білбордах. Дозволяючи дитині погратися в гру на смартфоні, разом прочитайте її назву. Постійно акцентуйте увагу на текстовій інформації, яку бачите довкола себе в повсякденному житті. Це допоможе дитині швидко опанувати абетку.

5. Читайте книжки

Користь спільного читання з дитиною переоцінити важко. Це не лише допомагає малюкові розвиватися когнітивно, зняти психологічну напругу, а й неабияк зближує, допомагає будувати довірливі стосунки. Вибір книжок для малюків величезний — це і тактильні книжки, і книжки-картонки, і книжки-іграшки, і поп-ап, і традиційні книжки-картинки (чимало можна знайти на https://panama.ua/ua/). Поєднуйте читання з грою, наприклад, інсценізуйте прочитане за допомогою ляльок. А найкращим періодом для читання експерти вважають час перед сном. 

Досвід батьків

«Мій син знав усі літери вже у 2 роки, а читати почав потроху десь у 5. Не було мети так рано вивчати літери. Просто він погано розмовляв, і лікарі подумали, що це через поганий слух. Тому я вирішила перевірити — показувала й називала йому літери і просила їх повторити. А йому сподобалося». (Олена, Київ)

«Я почала читати рано, а дитину ніяк не можу захопити читанням. Єва (10 р.) дуже рідко читає з власної ініціативи. Інколи це трапляється, якщо якась книжка її захопить, але це справді одиничні випадки. Тому я продовжую читати вголос, пропоную їй різні книжки, розповідаю про своє читання. Втім, торік Єві вручили диплом як одній з найкращих читачок у класі». (Анна Київ)

«Я особисто навчилася читати лише в школі. Але пізній старт не завадив мені читати запоєм усе, що під руку потрапляло». (Орина, Київ)

«Я для старшої доньки в кінці 1 чверті 1 класу казку писала, щоб зв’язати літери у склади. Не допомогло.А потім наче чарівною паличкою хтось махнув. А менша донька напередодні 1 класу читала на такому ж рівні, що й у 4 класі — намагалася встигнути забагато і ковтала слова». (Марія, м. Вараш)

«Мій старший почав читати в 5 (маю на увазі, не бекав по складах, а читав). Зараз йому 7, долає страх «великих» книжок і читає «Матильду», але загалом любить формати поменше. Дочці завтра 6, і вона тільки почала читати по складах».  (Юлія, Чернігів)

Матеріал створений у співпраці з Panama