«Зелена хвиля» 2021: курортний настрій, конкурси й читання під дощем 

Цьогоріч фестивалю «Зелена хвиля» в Одесі виповнюється 25 років. З невеликого книжкового ярмарку подія стала кількаденним літературним фестивалем із фаховими дискусіями та міжнародними гостями (у 2021-му цьому посприяла й підтримка УКФ). Але дещо залишилось без змін — боротьба зі зливами, атракції для наймолодших читачів, шум приморського базарчика та курортний настрій відвідувачів. Як редакція Читомо ловила вайб одеського фестивалю з 5-го по 8-е серпня, читайте далі.

Mediterranean mood літньої Одеси

Біля пам’ятника Тарасу Шевченку, де і розпочинається книжковий ярмарок, промоутери пропонують альтернативи — сходити в аквапарк чи на вечірку в Ланжерон. Але одеських читачів цим не віднадиш, тож вже з четвергового пообіддя відвідувачі заповнюють книжкову алею парку. 

«Подобається інтерес людей, біля кожної ятки є покупці, попри курортні настрої, — розповідає про місцеву атмосферу письменниця Тамара Горіха Зерня. — Це нормально, коли люди купують літературу для відпустки, щоб почитати в дорозі, таких, власне, більшість. Я не вважаю, що книга чи процес її вибору повинен напружувати. Ми часто читаємо, щоб зануритись у вигадану реальність, відірватися від своєї. І книжковий фестиваль це добра нагода шукати однодумців у цьому — для читачів і бачити потребу читача — для письменників».

Поруч з книжковою алеєю простягнувся традиційний приморський базарчик, де туристи могли придбати мед чи аксесуари з морськими атрибутами. Також розслабленій атмосфері сприяла музика — окрім фестивальних колонок з місцевими та джазовими гітами, між книжкових рядів було чутно вуличних музикантів, а в окремі дні фестивалю долинала музика із сусіднього Зеленого театру.

«Одеса — це дуже visitors friendly місто. — ділиться враженнями письменник Остап Сливинський. — Я тут вдруге, і відчуваю, що коли приїду втретє, то вирішу тут жити. Я бачу у цьому місті те, чого мені бракує у Львові — розкутості, органічності й моря. Попри те, що це Одеса, вона як і Львів — дуже добре вміє будувати свій міф».

Книжковий ярмарок, дитяча сцена та головна сцена розміщувались у Парку Шевченка, але цією локацією фестиваль не обмежився. Спецподії відбувалися в Національній Одеській бібліотеці та у готелі «Лондонська», де також мешкали гості фестивалю. Так, у тому самому готелі, де свого часу зупинялись Владімір Маяковський, Ісідора Дункан, Роберт Льюїс Стівенсон. 

Залучити більше локацій, а також розширити програму вдалося завдяки підтримці Українського культурного фонду. Це також стало чималим викликом для організаторів. «Підтвердження підтримки від УКФ ми отримали десь 4 липня, договір був підписаний 12 липня, а 5 серпня потрібно було починати фестиваль, бо змінювати дату початку було неможливо. — розповідає координаторка фестивалю Белла Ханамерян. — І ось фактично за один місяць потрібно було підготувати технічну частину, оренду приміщень та обладнання, зробити оформлення, рекламу, друк, інформаційні матеріали, запросити учасників програми, забезпечити їм проїзд та проживання, скласти графіки, розклади, підготувати бухгалтерію тощо. Але учасників книжкового ярмарку ми почали запрошувати ще до підтвердження підтримки від УКФ, тому що мали намір у будь-якому випадку провести фестиваль — звісно, в тому обсязі, на який вистачило б власних коштів».

Книжкова алея: погодні та мовні умови

Парк Шевченка як локація для ярмарку виявився тим місцем, в якому учасники побачили чимало плюсів. «У розпал туристичного сезону всі прямують до моря, тому логічно ловити свою аудиторію саме в таких місцях. — ділиться враженнями від локації ілюстраторка Світлана Вертола. — Парк Шевченка знаходиться на шляху між центром і набережною, тому потік людей тут постійний, за винятком хіба полудня»

«Тут, на алеї, значно краще, ніж було в Зеленому театрі. — говорить директор видавництва «Український пріоритет» Володимир Шовкошитний. — Більше комунікації, краща видимість, а тому й більше продажів».

Водночас видавці, як і минулі роки, вкотре виявились беззахисними перед погодними умовами. Рясні дощі у п’ятницю та суботу вплинули не лише на книжкову продукцію, а й на продажі, як зазначає менеджерка видавництва Ранок Мар’яна Гончарова:

«У нас був один зі степових наметів, він не захищає від дощу з боків і від злив дах теж протікає. Дещо вдалось врятувати, протираючи книжки рушниками, але все ж буде брак — фарба розплилась, обкладинки зіпсуті. Точної кількості не скажу, десь кілька десятків примірників. Під час злив ми припиняли торгівлю, та й людей в книжковій алеї майже не було — фестиваль наче завмирав. На Книжковому Арсеналі було випробування спекою, а тут — дощем». 

Читайте також: Книжковий Арсенал-2021: спекотні дні, дитячі видавці і бестселери 

Інші видавці готувались до подібних умов, тому негоду сприйняли спокійно, як от видавництво «Час майстрів»: «У нас є досвід, як ховати книжки від дощу. Ми запаковували все в ящики й ставили на спеціальні дошки, над рівнем води. Цю конструкцію ми збудували напровсяк у перший день фестивалю. З іншого боку, дощ був тільки в п’ятницю, в другу половину дня і в першу половину дня суботи, тобто сумарно – один день з чотирьох. Це впливає на загальні продажі, але терпимо», — відповідає Наталія Баранович, менеджерка видавництва «Час майстрів».

Всього у ярмарку взяли участь 50 учасників, серед яких як видавництва, так і книгорозповсюджувачі. Це на 30 менше ніж у 2019 році і на 6 – ніж у 2020-ому.

Серед цьогорічних експонентів видавців було 25. Якщо дитяча книжка ще була плюс-мінус представлена видавництвами «Ранок», ВСЛ, «Час майстрів», «Bookchef», то  української художньої прози, як і нонфікшну в українському перекладі, вкрай бракувало. Це відзначають й організатори.

«Хотіли б бачити «Фоліо», «Основи», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Дух і літера», «Наш формат». — стверджує  Белла Ханамерян. — «А ще завжди хочемо бачити малі видавництва інтелектуальної та наукової літератури, такі, наприклад, як «Лаурус», «Вавилонська бібліотека». Чому? Тому, що прагнемо показувати на фестивалі максимум книжкових досягнень українських видавців. Бо ж попит на це в Одесі існує, а пропозицій — недостатньо», — додає програмна директорка фестивалю Лала Алєскєрова. 

З більших книжкових гравців були присутні двомовні «Bookchef», «Ранок» та «НК Богдан», яким уже вдалося сформувати свою аудиторію в Одесі та мати вдячних читачів як серед російськомовних, так й україномовних відвідувачів.

«Приємно, коли зустрічаєш знайомих серед покупців. Ми уже не перший рік тут і впізнаємо наших одеситів і їхніх собак. Ось тут, наприклад, ходив розкішний королівський пудель. Ми запам’ятовуємо місцеві шкільні й дитячі бібліотеки, які активно купують у нас. Чимало покупців переходять на українську, це помітно за тим, як наші серії дитячих детективів, раніше опублікованих російською, чудово продаються в українському перекладі. Так само місцеві батьки часто між собою спілкуються російською, а дітям купують книжки українською», — розповідає менеджерка видавництва Bookchef Катерина Поліщук.

«У нас дуже добре розходяться книжки за шкільною програмою. — ділиться враженнями про читацькі уподобання представниця видавництва НК Богдан. — Добре купують словники, «Кобзаря», фантастику та розважальну літературу для дітей. Окремі сподівання маємо на українську антологію українського міфу у 3-х томах. Рея Бредбері дуже добре купують, молодь цінує хороший переклад з англійської, і їм байдуже, якою мовою читати».

Відвідали фестиваль і нові видавці, які шукають свою аудиторію, як от видавництво СМАКІ. «У нас література про виховання дітей, дуже актуальна тема для багатьох відвідувачів цього фестивалю. — говорить про читачів менеджерка видавництва Гераніна Лариса. — Маємо амбітні плани на майбутнє, тож важливо вивчати читачів з різних регіонів, виходити за межі маршруту Київ-Львів».

Було неможливо не помітити успіх представництв російських і російськомовних книжок (Elite Books, Balka Book). Люди активніше купували нонфікшн «Азбуки» чи МІФ-у, навіть якщо ці позиції були перекладені й представлені на сусідніх стендах видавців. Коментарі щодо своєї роботи представники Balka Books та Elite Books давати відмовилися — через завантаженість, що не стихала і під час злив. Але не втрачав популярності й стенд «Розпродаж» у наметі ВСЛ.

«Тут зовсім інша аудиторія ніж на Книжковому Арсеналі чи Book Forum. На тих фестивалях люди знали, що вони хочуть, і приходили з готовим запитом. Тут більше потрібно радити, проводити аналогії з літературою, до якої вони звикли», — розповідає представник видавництва ВСЛ Анатолій Дідур.

Про баланс української й російської книжки на фестивалі говорять неоднозначно — комусь україномовного відверто мало, інші видавці радіють і тому, що є. «Цьогоріч більше як україномовних, так і двомовних видавництв, зазвичай російськомовного асортименту було значно більше. Україномовна продукція принесла нам 60% виторгу, отже Одеса стає більш звичною до української, — говорить пані Наталія з «Часу майстрів». Тоді як представники «Українського пріоритету» та Літературної агенції OVO здивовані таким малим представництвом української книжки.

Відвідувачі теж неоднозначні у своїх преференціях. «Одні покупці обурюються, якщо бачать, що на стенді лише українська книжка, а інші обурюються через виключно російський контент», — ділиться пані Катерина з «Bookchef».

Очевидно, що збільшення представництва української книжки займе не один рік. Тут головне, щоб керуючись успіхом книготорговців російських видавництв, організатори не применшили потік українських видавців і надалі покращували умови для їх представлення.

Поезія і проза, фахові дискусії й дитячі майстер-класи

Усього на фестивалі було 80 подій, з яких половина стосувалась дитячої сцени — спорідненого із «Зеленою хвилею» Корнійчуковського фестивалю дитячої книги. Місцевий колорит забезпечували виступи духового оркестру та камерного оркестру Одеської філармонії. Не обійшлося без згадки про гумориста Михайла Жванецького (вечір його пам’яті відкривав фестиваль) та поезії про біль Другої світової війни (яку поет Ігор Потоцький за звичкою йменував як Велика Вітчизняна).

Поруч з місцевими авторами чимало людей збирали поетичні читання від журналу «ШО», чому посприяли і рясні зливи. Також активно виступали письменники з літературної агенції OVO.

«На «Зеленій хвилі» ще не сформована ком’юніті, яка б чекала книжкових подій і приходила на них, щоб поспілкуватися, об’єднатися, обмінятися літературною енергетикою. Але в порівняні з регіональними заходами, як от з Книжковою толокою в Запоріжжі, тут ситуація схожа. Ми бачимо велику потребу приїжджати в регіональні міста, розповідати про те, що відбувається, і просити людей розказувати далі, таким чином робити читачів більш обізнаними», — говорить виконавча директорка літературної агенції OVO Вікторія Ма одразу опісля дискусії про стан сучасної української літератури.

Павло Матюша, письменник, представник літературної агенції OVO, говорить про комунікацію з місцевими читачами як про соціальну місію: «Думаю, що цей фестиваль показує різноманітність вподобань в межах України. Ця різноманітність не завжди така, яку б нам хотілося бачити. Тому ми мусимо їздити по всій Україні, аби виробити у читачів той концепт сучасної літератури, який милий нашому серцю. Чи нам вдасться чи ні — побачимо. Нам потрібно бути присутніми».

З міжнародних гостей були віртуально присутні уповноважений представник з культури мера Кракова Роберт Пясковський (Польща), ілюстратор та письменник Андреа Пау (Італія),  президентка Дитячої книжкової ради Австралії Кайрис МакЕвен (Австралія), письменниця Голлі Вебб (Велика Британія). Вони долучились до фахових дискусій.

«До нас цього року готові були приїхати гості з міст літератури ЮНЕСКО, гості з Італії, Великої Британії, але карантинні обмеження (перш за все в їх країнах) не дозволили цього зробити. — ділиться Белла Ханамерян. — Але дехто з них взяв участь онлайн і ще візьмуть участь в подальшій відеопрограмі». 

Події для фахової аудиторії — це зокрема дискусія про свободу слова, розмова про контрафакт і шляхи боротьби з ним, а також дискусія про дитячу літературу.

Попри те, що події налічували нечисельну аудиторію, вони транслювалися на фейсбук фестивалю і наразі доступні до перегляду в записі. Модераторка цих заходів, літературна критикиня Тетяна Трофименко відзначає, що такий формат навіть кращий для рефлексії на професійні події.

«Дуже зручно, що заходи записані й можна показати їх широкому загалу у соціальних мережах. Фізично не може багато людей прийти на інтелектуальну подію в аудиторному форматі. Але якщо аналізувати кількість переглядів пізніше, то помітно, що багатьом це корисно. До того ж значно легше у соцмережах поширити відео і сказати «Я з цим згоден, а з цим ні», аніж писати «я сьогодні був на дискусії й там сказали ось це й ось це», — ділиться Тетяна Трофименко.

Дитячі події, уже традиційно, збирали чи не найбільше відвідувачів  — і в дощ, і в спеку. Територія рясніла перформативними читанками, майстер-класами, зустрічами з письменниками, конкурсами, відкритими мікрофонами та навіть заняттями з йоги.

Приємно вражає технічне оснащення дитячої зони, яке, за словами координаторки дитячих програм Тетяни Данилової, стало важливою перемогою цьогорічного фестивалю: «Майданчик «Територія творчості» був добре обладнаний — невеличка сценка, мікрофони, екран для показу фото та відеоматеріалів. Присутність на майданчику м’яких пуфів та шезлонгів дали змогу зробити приємну та комфортну атмосферу, що сприяло збільшенню кількості відвідувачів. Але ми дійшли висновку, що на багатьох заходах майданчик не міг вмістити всіх охочих. Наступного року плануємо зробити «Територію творчості» більшою за площею».

Не бракувало письменницьких майстер-класів — вчили писати літературу як дітей, так і про дітей. Видавці радіють цим заходам як ресурсу для пошуку талановитих авторів, ілюстраторів. «Ми часто проводимо подібні заходи. — розповідає пані Мар’яна з видавництва «Ранок» про майстер-клас «Продай свій рукопис за 5 хвилин. — Це покращує підкованість авторів, їхнє розуміння ринку і відповідно до нас потрапляють кращі рукописи».

Традиційно відбулось і нагородження преміями «Одеса на книжкових сторінках» і «Мистецтво книги», а також відзначили переможців X ювілейного міжнародного конкурсу цифрового малюнка «iParus» і  IV всеукраїнського конкурсу об’ємного моделювання «IParus 3D pen».

Тетяна Данилова акцентує на важливості подальшої підтримки переможців конкурсу, щоби діти бачили перспективи уже зараз: «В майбутньому буде створений сайт IParus, де буде розміщена інформація про переможців та фіналістів, їх роботи. Плануємо видати альбом з малюнками переможців, який буде презентований восени, додатково презентуємо його на фестивалі наступного року. Шукаємо міжнародних партнерів, плануємо залучати міжнародних учасників».

Можливості змін

Цьогорічна «Зелена хвиля» відбулась за підтримки Українського Культурного фонду, що позитивно вплинуло і на технічне оснащення фестивалю, і на лайн-ап. Проте це лише початок змін. І для виходу на всеукраїнський рівень потрібно докласти ще чимало зусиль. 

Розпочати варто було б з підготовки аудиторії, що неодноразово відзначають учасники, зокрема Вікторія Ма: «Потрібно підігрівати аудиторію заздалегідь, готувати до приїзду авторів, щоби читачі знали, на кого чекати й що можна отримати від події. Така підігріта аудиторія буде вести за собою інших, що тільки відкриватимуть українську літературу».

Цю роботу уже розпочато — адже цьогорічний фестиваль триватиме понад 2 місяці — з 5-го по 8-ге серпня проходила аудиторна програма, а онлайн програма буде з 20 серпня до 10 жовтня. Сподіваємось, що низка спеціальних програм, які будуть транслюватись під час онлайн програми, репрезентує «Зелену хвилю» як платформу, готову до репрезентації різних літературних дискурсів, на рівні з Форумом видавців і Книжковим Арсеналом. 

Другим важливим фактором є передбачення погодних змін. Про це найбільше турбуються видавці, адже сильна спека як і дощі впливають на комунікацію з відвідувачами, а разом з тим і на продажі. «Фестивалі, які проходять на відкритому просторі — це завжди ризик для покупця, видавця й організатора. — зазначає пані Мар’яна з видавництва «Ранок».  — Я спостерігала, як ми рятували книжки від дощу — це було боляче. Якби можна було робити більш надійні тенти чи накриття — це було б приємніше і продажі були б кращими». 

І наостанок — побажаємо фестивалю більше українських письменників та видавництв. «Хочеться більше українських авторів, а також різнопланових заходів з ними — читань, автограф-сесій, дискусій, перформансів, презентацій, публічних інтерв’ю. — ділиться письменник і журналіст Сергій Демчук. — Хочеться і кількісної, і якісної видимості, щоб люди не ставили питання «що таке український літературний процес?», а бачили на нього наочну відповідь».

Читайте також: «Зелена хвиля»: перший книжковий ярмарок офлайн у добу COVID-19

Фото: Вікторія Фещук, Зелена Хвиля