Жінки у книговиданні: чому читачок і видавчинь більше, ніж читачів і видавців

08.03.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Жінки читають значно частіше за чоловіків. Серед тих, хто кожного дня приділяє час книжкам – 7% чоловіків та 9% жінок. Про це йдеться у звіті всеукраїнського соціологічного дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструюваня», що було проведене у серпні-вересні 2020 року. У Міжнародний день боротьби за права жінок розповідаємо про ймовірні причини відсутності балансу, а також про іншу цікаву статистику щодо гендерного розподілу серед працівників/працівниць видавничої галузі та читачів/читачок в Україні. 

Хто більше читає?

Жінки більше за чоловіків призвичаєні до практики щоденного читання. Окрім того, частка чоловіків, котрі ніколи не розглядали читання як бажаний спосіб проведення дозвілля, перевищує кількістю жінок, що належать до тієї ж категорії. 

 

«Жінки значно частіше читають, ніж чоловіки: ніколи не читає 38% чоловіків і 28% жінок, при цьому, щодня читають 7% чоловіків і 9% жінок», – зазначається у звіті дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструюваня». 

Вагомою причиною подібної незбалансованості виступає різниця у вихованні. За статистикою, батьки більш схильні привчати до читання саме доньок: «77% жінок стверджують, що батьки привчали їх до читання, тоді як серед чоловіків таких 70%». Дуже схожа ситуація прослідковується і серед опитаних дітей: «Хлопці дещо частіше кажуть, що батьки їх не привчають читати, ніж дівчата: 21% проти 18%».

Тут бачимо, що зміна поколінь майже не вплинула на основні тенденції культури читання в Україні. На додаток, якщо хлопці у поведінці більше орієнтуються саме на тата, то звичка менше читати передається синам у спадок. 

 

«Серед мам дітей до 6 років 88% хоч іноді читають дітям, а серед тат таких 66%. 81% мам і лише 44% тат читають дітям щодня або кілька разів на тиждень», – йдеться у звіті. 

Іншою, не менш важливою причиною нерівномірності гендерного розподілу серед читачів, виступає більша схильність чоловіків до проведення активного дозвілля – вони частіше згадують про ігрові види спорту. Водночас свій вплив має рівень інтересу до культурних практик – читання, походи у театр, галереї та музеї – є прерогативою жінок. Дані звички та вподобання так само формуються з дитинства. За статистичними даними звіту: «Серед хлопчиків частка тих, хто не любить читати, більша, ніж серед дівчаток: 66% проти 48%. Відповідно, 33% хлопчиків та 49% дівчат читати люблять». 

 

Відповіді на питання «Чи привчають тебе батьки до читання? Обери фразу, яка краще за всіх описує тебе», % всіх респондентів

Директори чи директорки у видавничій сфері?

Поглянемо на ситуацію із гендерною збалансованістю у видавничій сфері України. Висновки базуються на дослідженні, проведеному Британською Радою у партнерстві з Українським інститутом книги. 

 

На питання, що стосувалися гендерного балансу, а також ставлення до жінок-працівниць у видавничій галузі, була помічена одностайність у відповідях про відсутність будь-яких гендерних проблем. Є певні сфери, 

 

де працює більше чоловіків (переважно логістика та книгорозповсюдження), але є і галузеві напрямки, де частка жінок відчутно переважає – тут ідеться про більшість жінок-редакторок. Помітно, що фізична праця все ще вважається прерогативою чоловіків. Керівні ж посади у великих компаніях розподілені рівномірно між чоловіками та жінками. 

Для порівняння, поглянемо на ситуацію із гендерним балансом у Північній Америці за 2020 рік. Там частка жінок, залучених у видавничій сфері складає 74%, чоловіків – 23%. Решта – небінарні особи, транс-чоловіки, транс-жінки, інтерсекс-люди та інші. Менше жінок займають виконавчі посади – всього 60%, більше – працюють літературними агентками – 84%. Схожа ситуація спостерігається і на теренах Об’єднаного Королівства – до видавничої справи залучено понад 70% жінок, в той час, як частка чоловіків складає 36%. Як бачимо,  превалювання жінок-редакторок, маркетологинь, критикинь, літературних агенток, тощо – є спільним місцем видавничих галузей багатьох країн світу. 

Цікаво звернути увагу на ще одну професію, в якій частка жінок становить майже абсолютну більшість. Ідеться про працівниць бібліотек. 

 

У звіті дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання», ця посада, починаючи від першої згадки, позначається фемінітивом: «Окрему роль у бібліотеках відіграють саме бібліотекарки. Респонденти відзначають високий професійний рівень і начитаність працівниць бібліотек. А порада бібліотекарки щодо вибору книжки високо цінується». 

 

«Мені, наприклад, завжди подобалося, що жінки чи дівчата, які там працюють, що вони знають, де що лежить. Що б у них не запитав, вони відразу – ось там, там або там. Тобто це їх робота, зрозуміло. Але вони настільки розумні, що можуть тобі і зміст книги розповісти. Я завжди цьому дивувалася, насправді», – зазначає респондентка з Києва.  

А що з зарплатами? 

Станом на 2020 рік, за загальними підрахунками, середня зарплата українських жінок була меншою за чоловічу на 18,6%. Про це свідчать дані Держстату

 

Середньомісячна заробітна плата жінок у сфері інформації та телекомунікації становила 17.332 грн, у той час, як чоловіки отримували в середньому 22.105 грн. Виходить, що частка жіночої зарплати від чоловічої становить приблизно 78%.

Не більш втішною ситуація виглядає й у сфері творчості, мистецтва та розваг. Середньомісячна заробітна плата жінок, котрі залучені до вказаного виду діяльності, становить 8071 грн, у чоловіків цифра вища – 9545 грн. Частка жіночої заробітної плати від розміру чоловічої склала близько 85%. 

 

Проблема гендерного розриву в оплаті праці не є виключно українською проблемою. У звіті PricewaterhouseCoopers – щорічний Індекс жінок, що працюють, де досліджуються 33 країни, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку – йдеться про збільшення ризику втрати роботи у секторах, де превалює жіночий персонал, серед яких знаходиться і видавнича галузь. Зрушення на шляху до досягнення гендерного балансу та рівної оплати праці не почнеться мінімум до 2022 року, що великою мірою пов’язано із пандемією коронавірусу та зростанням рівня безробіття в цілому. 

 

Читайте також: Інтелект напоказ: чому в соцмережах люди пишуть неправду про читання книжок