Блог із вами: дискусія про книжковий блогінг

У дискусії, яку організувала бібліотека BOTAN та книжковий магазин Yakaboo на Книжковому Арсеналі, намагалися визначити впливовість книжкових блогерів та їхнє місце в сучасній книжковій індрустрії. Із гостей була Надія Потоцька – SMM-менеджерка Yakaboo, співзасновниця видавництва #книголав Світлана Павелецька, директорка бібліотеки BOTAN Альона Іванова та авторка Telegram-каналу Book Bug Ольга Пахолок. Модерувала подію адміністраторка бібліотеки BOTAN Неоніла Антонова.

Ольга Пахолок: У мене історія з блогінгом почалася випадково. Коли я починала писати про книжки, узагалі не бачила, як це можна монетизувати чи зібрати мільйон людей у каналі. Нещодавно було більш ніж 1000 – і це ого! Усе це – чиста органіка. Книжковий блогінг відрізняється від б’юті-блогінгу, де треба намазати щось на обличчя й похіхікати в кадр. Треба зробити зусилля, щоби прочитати книжку, а потім – ще й відрефлексувати. Не всі навіть на рівень “прочитати” доходять.

Ольга Пахолок

Я не хочу казати, що всі ми котимося в безодню й ніхто не читає. Я в цьому плані оптиміст. Для блогів забагато тем: від здорового харчування до проблем фемінізму в країнах третього світу.

Якщо я пощу щось трохи складніше, ніж мемчик у Twitter, від мене відписуються п’ять людей, підписуються – двоє. Люди реагують на ускладнення.

Читайте також: Успішність у Facebook: прості правила SMM, які має знати кожен

Моєму каналу півтора року. Я не збирала підписників, вони самі приходили. Зараз бачу, що чим більше людей підписується, ти більше є незадоволених. Коли почала вставляти фідбеки – можливість клацнути на сердечко чи “фу”. І до мене заходили якісь випадкові люди, скролили, скільки могли й ставили друге.

Альона Іванова: У соцмережах міряються підписниками й охопленням. А коли ви працюєте з блогерами як видавчиня, яке охоплення для вас є прийнятним, щоби запросити блогера до співпраці?

Світлана Павелецька: Ми для себе розглядаємо сторінки від 3000. Чим більше підписників, тим більше вони продають. У нас був крутий експеримент із Дмитром Комаровим (журналіст, ведучий програми «Світ навиворіт» – Читомо), у якого понад мільйон підписників. Він по дружбі розмістив «Атлас пригод» і ми того дня продали 500 книжок вартістю 450 гривень. Якщо це не по дружбі, а за гроші – це вже нецікава історія, враховуючи, скільки в нього коштує розміщення поста – ми не відбиваємо вартості.

Світлана Павелецька

Окремо є категорія мам-блогерок, які активно пишуть про дітей і постять книжки. Вони нам дають хорошу конверсію. Ліпше, якщо це пост, непогано – якщо сторіз.

Є крута книжка, яку видали Yakaboo Publishing, «Хітмейкери». Там сказано, що щось стає хітовим, якщо в людини на певному рівні це резонує з якимось минулим досвідом. Це все про те, що робить Потап. Усі його хіти схожі на інші хіти. Із книжками важко, тому що історії про книжки в людей ні з чим не резонують.

У «Сніданку з 1+1» ми ввели рубрику про читання для дітей, і вона була на середньому рівні. Усе через те, що оце покоління неприємних молодих людей не читає.

Надія Потоцька: У нас зараз трішки новий досвід. Ми почали працювати з мікроінфлюенсерами. Ми беремо блоги, де півтори-дві тисячі підписників і даємо їм книжки й промокоди. Люди, які закохані в книжки й так добре розуміються на темі, вони розповідають особливі деталі про книжки. Якщо аудиторія приходить від книжкових блогерів, вона з нами залишається, вона закохується в книжки й із нею можна працювати далі. А люди, які прийшли від великих блогерів, рідко повертаються.

Надія Потоцька

Ольга Пахолок: Зараз книжковий блогінг – це один із видів комунікації, якому досі можна вірити. Якщо бачиш мільйон підписників і кремчик, розумієш, що тобі його впарюють. Книжковим блогерам не треба нічого продавати.

Щодо кількості підписників, усе працює так: якщо ти Білл Гейтс і ведеш книжковий блог, у тебе буде багато підписників. Але не через те, що ти пишеш про книжки. Окремий жанр книжкового блогінгу – які книжки вплинули на успішних людей.

Читайте також: Музика та література: 5 книжок від головного редактора LiRoom

Неоніла Антонова: У нас уже була закрита дискусія на цю тему. Ми обговорювали явище книжкового блогерства як таке. Почали згадувати українських культурних оглядачів і згадали не так багато людей. Чим відрізняється блогер від журналіста? Блог – це професія чи аматорство?

Неоніла Антонова

Світлана Павелецька: Залежить від того, як цим займатися. Можна з цього робити хобі, а можна гроші заробляти. Блогінг зараз – один із видів журналістики. Усі ми стаємо міні-журналістами, міні-блогерами. Люди зараз чуйно реагують на якість контенту. Книжковий блогінг – це радше поклик душі. Якщо ти це робиш з ціллю отримати гроші чи велику кількість лайків, це приведе тебе в нікуди. Бо ти пишеш-пишеш, а потім – 70 лайків. Це треба робити для себе.

Альона Іванова: Звісно, хочеться, коли ти пишеш в Instagram, вважати себе літературною критикинею або журналісткою. Але мені здається, що різниця в тому, що все ж блогерка пише про те, що цікаво. І редакційний план чи політика видання мені до одного місця. Я обмежена тільки власною мораллю, смаком і правилами соцмережі. Критикам усе ж доводиться читати багато різноманітного непотребу. Хоча в мене також є повинність BOTAN`у – писати про якісь книжки, які завезли до бібліотеки. От різниця в цій дисципліні.

Альона Іванова

Ольга Пахолок: Це починається як хобі. Якщо в тебе мотивація – тільки мати мільйон підписників, нічого не злетить, навіть якщо залити туди купу грошей. Перестаєш лити гроші – і все повертається до початкової точки.

У мене синдром компульсивного перечитування. Якщо я день не читаю, мені здається, що я тупію – це токсична думка. Я відкрила для себе аудіокнижки й це все перетворилося на те, що я їх просто ставила на швидкість у півтора-два рази вищу. Коли читаю аудіокнижки, виписую собі те, що я би підкреслила, якби це був паперовий примірник. За рік такого читання, я відкриваю Evernote (додаток, для створення нотаток – Читомо) і бачу там 44 нотатки з 44 прочитаних аудіокнижок. Я сиджу і думаю: «Що я, Гобсек? Роздрукую і буду чахнути над ними?». Мій хороший друг тобі сказав, що кількість і якість книжок, які ти прочитала, корелює з тим, зі скількома людьми ти їх обговорив. Тому для мене Book Bug став мікромісією. Зараз друкується так багато книжок: 100 книжок на одну одиницю населення. Тобі життя не вистачить прочитати все.

Я читаю те, що мені хочеться читати. У мене є обов’язкові пункти. Я беру книжку й знаю, що вона кепська, але для того, щоби компетентно розповісти, чому цього не треба читати. У мене є книжка, із якою я сварюся матом на полях. І червоною ручкою я пишу: «Серйозно, чувак?».

Неоніла Антонова: Як книжкові магазини співпрацюють із блогерами й наскільки блогери для вас мають вагу?

Надія Потоцька: Вони для нас дуже важливі. Сподіваюсь, ми також їм потрібні й цікаві. Я людина, яка складає контент-план і працює з блогерами кожен день. У мене є окремий акаунт, де я підписана на всіх книжкових блогерів. Я заходжу туди раз на день і дивлюся, про що вони пишуть, що їх цікавить. І вже коли складаю план, у мене є список новинок, що нам цікаво як магазину, що потрібно людям. Великий вплив на цей план мають блогери. Те, що читають вони, іде на маси. Ми робимо багато різних акцій, конкурсів, книжкові сюрпризи, Yakaboo Bingo. Коли книжку в бінго тегає блогер, упродовж дня потім приходять 4-5 сповіщень, що цю книжку хочуть купити. У Facebook ми слідкуємо, які відгуки пишуть люди про Yakaboo. Якщо хтось пише, що в нас мало англійської літератури, ми закуповуємо по світу англійську літературу. Якщо людям цікаво читати щось про бізнес, ми створили телеграм, де ми розповідаємо про актуальні україномовні книжки.

Альона Іванова: У BOTAN`і є безпосередня залежність між тим, які книжки я пощу і тими книжками, які крадуть у бібліотеці. Сильно хвалю.

Одного разу на якомусь бізнес-форумі в Києві Євген Чичваркін (російський мільйонер, співзасновник мережі «Євросєть» – Читомо) порекомендував книжки про сервіс та «Атлант розправив плечі». Ці книжки зникли з прилавків у той самий день. Звісно, на них чекали в BOTAN`і. Я поїхала на Петрівку, підходжу й запитую про них, а на мене кидаються: «Ні, і не буде ще три тижні!».

Чи впливають блогери на вибір книжок, які ви будете друкувати?

Світлана Павелецька: Звісно, ні. У мене ж своє видавництво. Книжок так багато, що часом ти можеш чогось не помітити. Іноді ті блогери, на яких я підписана, акцентують увагу на окремих книжках. Я орієнтуюся на рейтинги. Блогери – це ще одна суб’єктивна думка.

Ми щороку в межах «Сніданку з 1+1» перед Книжковим арсеналом і львівським Book Forum робимо пряме включення, де розповідаємо про новинки. І в себе в #книголав’і бачимо прямий зв’язок із продажами. Якщо зранку сказали: «Ось вийшла дуже крута книжка «Татуювальник з Аушвіцу» або «Політика для початківців»,» – до нас приходять і кажуть: «Мені потрібна оця книжка, про яку казали в «Сніданок з 1+1»». Ще є хороший вплив новин. Учора ми випадково подарували президентові книжку «Політика для початківців», її достатньо швидко змели – усі хочуть у політику. Вплив лідерів думок і преси великий. Але це через те, що в людей масово відсутнє критичне мислення та відповідальність за свій вибір.

Надія Потоцька: У нас часто приходять люди, яким порадили попсові кижки. Але після того вона починає читати. Щойно Андрій Федорів (підприємець, засновник компанії FEDORIV – Читомо) робить пост, у нас пекельні продажі книжок, які він згадує. Випадкові читачі цього поста купують книжку, а потім втягуються в читання. Книжкові блогери захоплюють усіх у книжкову секту.

Світлана Павелецька: А книжкові блогери орієнтуються на інших? Як ви обираєте книжки?

Ольга Пахолок: У мене є ціла схема, яку я свідомо намагаюся час від часу ламати. Є премії, шорт-ліст Букера, Нобелівський лауреат – усі ці відомі маркери, які показують важливі книжки. Це один шматок літератури, яку я читаю. Інший – це список нкижок, які ми ніколи за життя не прочитаємо. Обов’язкові Гомери, Еліади, Одісеї. Якщо відчуваєте, що вмираєте, треба терміново читати їх. Окрема категорія – книжки, які мені просто впали в око, особливо візуально. Я фанатка обкладинки, яка робиться не просто так. Те, що роблять деякі видавництва з книжками – це злочин над текстом. Іноді я купую книжки тільки за обкладинку. Також я читаю книжки для дітей і підлітків. Це взагалі інший рівень тексту, де на яблучках і котиках розповідають, як дружити й любити. У мене в блог втрапляє Михайла Зигаря «Імперія має померти», а наступна – «Вінні Пух». Мені подобається така каша. Я не розділяю фікшн і нон-фікшн, але багато нон-фікшену в місяць не прочитаєш.

Для мене рекомендації діляться на два типи. Ті, яким я довіряю: Галина Юзефович, Євгеній Стасіневич, Альона Іванова. Мені автоматично стає цікаво те, що вони прочитали. Є «ещёнепознер», до якого я через нехочу прийшла. У нього такі гості трапляються, які говорять у кінці п’ять улюблених книжок. Другі рекомендації – це ті, хто кажуть, що мені обов’язково треба щось там прочитати. Такі книжки мені в кінець списку втрапляють.

Альона Іванова: У мене схожа структура. Я готую список. Тому що без нього в мене починається панічна атака, коли треба обрати нову книжку. У цьому списку до книжки є коментар, чому вона тут та джерело, звідки я про неї дізналася. Там блогери й літературні критики – це третина.

Читайте також: 5 книжок, які рекомендує засновниця бібліотеки Botan Альона Іванова