10 книжок про мистецтво й не тільки від Юрка Дячишина

Достукатися до творчих особистостей складно. Дехто ігнорує повідомлення, дехто ввічливо відмовляє, а дехто радо погоджується розповісти про свій досвід читання. Чому? Для більшості читання важливе, книжки важливі, ділитися важливо. Читомо є оцим провідником між ними і вами. І надалі буде намагатися поговорити з кожним, хто читає і ділиться. Сьогодні у нас – львівський фотограф, автор фотопроєктів Slavik’s Fashion, «Карпатські пастухи», Terra Galicia та інших Юрко Дячишин. Зазвичай Юрко рідко читає художню літературу, але карантин вніс і в його життя корективи.

«Книжки і читання займають важливе місце у моєму житті і моєї сім’ї також.

Любов до книжок у мене привита з дитинства. Коли я був малим, мені багато читала мама, і це мало гарний вплив на моє життя. Тому тепер я постійно займаюся дитячою бібліотекою доньки, шукаю і купую книжки, які, вважаю, мають бути прочитані. Щоправда, зізнаюся, почесну місію читання дитині поклав на дружину.

Я дуже люблю книгарні: просто заходити і щось шукати, листати книжки, хоча наперед знаю, за чим прийшов. Але маю приємність розглядати обкладинки та графічне оформлення, друк. Для мене часто поганий дизайн є великою перешкодою для отримання задоволення від книжки. Навіть буває так, що довго відмовляюся від важливої книжки через погану обкладинку чи шрифт.

Останні років з десять я майже не читав художню літературу, бо було зовсім нецікаво. Здавалося, що це – як дивитися кіно, тільки довше. І враження вкінці також можуть бути незавжди приємні.

Та цього року, через карантин і загальний настрій від «ковідних подій» зовсім не міг зосередитися на книжках про мистецтво чи філософію – і почав знову читати художню літературу. Із задоволенням прочитав Джорджа Орвела «1984» та «Колгосп тварин», Ернеста Гемінґвея «По кому подзвін» та «Прощавай, зброє», Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот». Також робив декілька спроб подолати «Уліса» Джеймса Джойса.

Протягом певного періоду читав електронні книжки, проте кинув, бо зловив себе на тому, що швидко забуваєш прочитане. А паперова книжка, що стоїть на поличці, є нагадуванням і візуальним імпульсом, щоб пригадати зміст. Також люблю робити позначки олівцем. І ще там можна тримати закладки, квитки з музеїв і ще якісь цікаві артефакти з періоду читання.

Упродовж вже близько 20 років мене і мою творчість супроводжує поезія. Щоправда, у дуже вузькому колі авторів: це «Квіти зла» Шарля Бодлера та «Фауст» Йоганна-Вольфґанґа фон Ґете. Я вивчив напям’ять великі фрагменти і часто подумки цитував собі їх, в залежності від настрою та обставин (і продовжую таку практику постійно). Проте останніми роками моя дружина почала писати вірші і, відповідно, розширила мою малу компанію фаворитів-сучасних авторів. Так до моїх цитувань з Бодлера та Ґете доєдналися Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Юрій Андрухович та Марія Маш.

У нашому світі великим конкурентом читання є соціальні мережі. Я називаю це постійним двобоєм книжок проти Facebook. Короткі пости і легкість скролення конкурують з книжками. Часом мені видається, що я відвик сприймати довгі тексти книжок через постійний паралельний потік різноманітної інформації з інтернету. Хоча дуже цікаво читати книжки про мистецтво і одразу ґуґлити зображення і додаткову інформацію на тему».

Енді Воргол. Філософія Енді Воргола (від А до Б і навпаки)

Це книжка, яку я рекомендую всім своїм знайомим як одну з найкращих. Але майже ніхто не прислуховується до моєї поради. Це «дивна» книжка настрою, різного настрою.

Тут про все найважливіше з погляду вождя попарту: про творчість, кохання, славу, красу, гроші, комплекси, екзистенцію і настрій Нью-Йорка та епохи 60-тих.

Філософію Енді Воргола буде цікаво читати як і його фанатам, так і тим, хто вперше почув це ім’я.

Сара Торнтон. 33 митці у трьох актах (ArtHuss, 2018)

Дуже захопливо напасана книжка розмов із найвизначнішими митцями та учасниками сучасного світу мистецтва.

За кількістю думок кожний розділ – як окрема мала книжка. Але після неї хочеться ще більше довідатися про кожного згаданого митця.

Після прочитання «33 митців» починає здаватися, що краще розумієш сучасне мистецтво, проте цей світ дуже великий та складний і ставить більше запитань, ніж дає відповідей.

Ґрейсон Перрі. Не бійтесь галерей (ArtHuss, 2018)

Не дуже згоден з вдалістю перекладу назви книжки, яка створює певне упередження щодо змісту для людей, які не знають, хто такий Ґрейсон Перрі і про що ця книжка.

Коротко, дуже просто, часом наївно і дуже інформативно та насичено. Після прочитання невеликої книжки на 100 сторінок, здається, що прочитав велику енциклопедію. Хочеться підкреслювати багото фраз та думок, а по завершенні читання їх стирати. Так, ніби сперечаєшся з автором і він тебе в чомусь переконав або ти залишився при своїй думці.

Для мене Ґрейсон Перрі – це вождь і вчитель на ряду з Енді Ворголом та Мауріціо Каттеланом.

Джеральд Даррелл. Моя сім’я та інші звірі (Навчальна книга – Богдан, 2010)

Це одна з небагатьох книжок, які я перечитував багато разів.

Це книжка, через яку можна вигадати безглузду мрію і намагатися її здійснити. Це книжка настрою безтурботності та щастя, про життя мрії, в якому літо та дитинство не закінчуються і нам не хочеться знати, що буде потім, а хочеться перебувати там постійно.

Це видання не тільки для дітей, але діти від неї теж у захваті.

Ешлі Венс. Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє (ТАО, 2018)

Сьогодні Ілон Маск без перерви перебуває на перших шпальтах.

Ми постійно слідкуємо та з інтересом спостерігаємо за новими здобутками компанії Tesla, автомобілі якої навіть на вулицях наших міст вже стали чимось звичним. Ми із захопленням дивимося онлайтрансляції старту ракети SpaceX, і політ на Марс от-от щоразу ближче. Ми вже живемо у час фантастичного майбутнього Tesla, SpaceX та Ілона Маска.

А як все починалося і які труднощі були до моменту тріумфів, які ми зараз спостерігаємо – є у цій книжці. Ну і його особисте життя теж цікаве, бо Ілон – ще той ловелас. Джонні Депп може підтвердити.

Волтер Айзексон. Бенджамін Франклін (Наш Формат, 2019)

Біографію Бенджаміна Франкліна я читав, працючи над моїм проєктом колажів «Saint Franklin». Читав, щоб зануритися і зрозуміти, хто цей пан, портрет якого всі ми так добре знаємо, шануємо і любимо.

Ця біографія – велика подорож у цілий маловідомий світ епохи та життя неоднозначної особистості, з її неоднозначними вчинками.

Усім варто прочитати про людину, образ якої візуально та емоційно так чи інакше постійно в нашому житті. А чудовий стиль написання всіх біографій Айзексона допоможе це зробити захопливо та легко.

Шарль Бодлер. Квіти зла (Мультимедійне видавництво Стрельбицького, 2015)

«Квіти зла» потрапили до мене випадково. Взав почитати в колеги і довго не віддавав. Потім знову позичив. І так, за майже взаємною згодою, залишив собі, мотивуючи тим, що мені вона більше потрібна.

Сонети Шарля Бодлера є актуальні поза часом. «Квіти зла» – це книжка поезії номер один для мене. Зараз вона є рідкістю. Дуже шкода, що її не перевидають українською.

Йоганн-Вольфґанґ фон Ґете. Фауст (Знання, 2019)

Я не можу рекомендувати Фауста усім і в будь-якому віці. Це книжка, яку необов’язково перечитувати, але варто спробувати прочитати.

Хоча, мушу зазначити, що, на жаль, доступний у книгарнях український переклад я не вподобав.

Остін Клеон. Дай жару. 10 кроків до креативної майстерності (Клуб сімейного дозвілля, 2019) та Кради як митець. Креативні «фішки», про які тобі ніхто не розповість (Клуб сімейного дозвілля, 2016)

Дві добрі книжки для натхнення для всіх творчих людей.

Короткі тексти та невелика кількість букв буде файним перехідним етапом до книжок для людей, що звикли до інформації в стилі Facebook-Instagram.

Книжку можна прочитати за один раз. А можна довго зависати на декількох сторінках, дискутуючи з автором щодо його простих повчань.


 

Читайте також про 10 книжок із хорошим ритмом від Надії Парфан