5 дитячих книжок про вгамування емоцій і зцілення стосунків

Скандинавська дитяча література є прекрасним взірцем того, як проговорювати непрості теми й складні емоції – щиро і з гумором, без зайвого драматизму й пафосу, але й не занадто згладжуючи гострі кути. У цих книжках діти не є «правильними», чемними чи «зручними», а дорослі не завжди поводяться відповідально і мудро – як і в реальному житті, зрештою. Але саме завдяки цьому, читаючи їх, як діти, так і батьки можуть проговорити непрості ситуації та складні емоції, які їм доводиться проживати, поміркувати про описані й власні сценарії поведінки і, зрештою, знайти порозуміння там, де його бракувало, та зцілити тріщинки власних стосунків.

До нашої добірки ввійшли п’ять книжок ісландських, норвезьких, шведських авторів, які в українському перекладі вийшли у видавництві «Крокус» за фінансової підтримки Євросоюзу.

Веста-Ліннея і мама-монстр

Туве Аппельґрен ; пер зі швед. Г. Мамчур. Веста-Ліннея і мама-монстр. — «Крокус», 2024. — 32 с.

3+

Мами трирічок у цій книжці побачать до болю знайому картинку, адже в головної героїні, Вести-Ліннеї, очевидна криза трьох років. Типова для такого віку істерика «не хочу, щоб ти мені допомагала, і сама не хочу, і взагалі терпіти це все не можу» починається вже з самого ранку через ненависні колготки – і з цього весь день іде шкереберть. Зазвичай терпляча і спокійна мама стає «така ж привітна, як голодний білий ведмідь, який вмерз у сніг», і Веста-Ліннея розуміє, що терпець у мами от-от урветься, тому годилось би вибачитися й помиритися, та замість перепрошення в неї з язика зриваються звинувачення. Слово за слово – і от мама перетворюється на розгніваного монстра, який кричить, сердиться і взагалі не хоче слухати доньку.

Звісно, закінчиться все добре, мама з донькою порозуміються і помиряться. Та й конфлікт їхній описаний не надто драматично, з теплом і нотками доброго гумору. Туве Аппельґрен лагідно, але переконливо пояснює як дорослим читачам, так і маленьким слухачам, що іноді так буває: мами не завжди можуть стримати важкі емоції і перетворюються на монстрів, а діти не завжди можуть підібрати саме ті слова та вчинки, які б відобразили складні почуття, які вони переживають, і зі сторони може здатися, начебто вони тільки погіршують ситуацію. Та хоч ні дорослим, ні малим не під силу завжди мати гарний настрій і бути чемними, усе можна виправити, перепросивши одне в одного і нагадавши: «Мені не завжди подобається те, що ти робиш. Але я люблю тебе завжди».

Ця книжка не просто призначена для читання дорослими дітям, але й адресована цим обом читацьким аудиторіям. Тому її варто читати вдумливо, обговорювати, і перечитувати час від часу, коли подібні ситуації повторюються в житті.

Купити книжку

Вісім, скоро дев’ять

Рус Лаґеркранц ; пер зі швед. Г. Кирпи. Вісім, скоро дев’ять. — «Крокус», 2024. — 152 с.

8+

Доволі проста з погляду сюжету, але надзвичайно багата розмаїттям емоцій та життєвих ситуацій, ця книжка знайомить із життям майже-дев’ятирічної Ольги. Вона – звичайна дівчинка, доволі на свій вік самостійна, а ще талановита й чутлива. Вона мріє писати пісні і, за підтримки вчительки музики, їй це непогано вдається. От тільки обставини, у яких опиняється Ольга, скажімо так, дещо незвичні. Мама, яка виховує її самостійно (а про тата, якого дівчинка ніколи не бачила, розповідає якісь небилиці) і от-от має народити другу дитину, потрапляє в лікарню. Тож Ользі доводиться жити в тітки, яка про її маму говорить вкрай осудливо, та знаходити спільну мову з кузинкою, яка постійно дражниться, під’юджує й підставляє її.

Дівчинка почувається покинутою і самотньою. Вона сумує за мамою. Не відчуває тепла й підтримки від інших. Намагається бути сильною й обіцяє собі, що нізащо не буде плакати, коли їй виповниться дев’ять. Утікає з тітчиної оселі, щоб прокрастися до лікарні. Зрештою з’ясовує, що мама не завжди була з нею щирою і не розповідала про деякі важливі речі. І лише наприкінці знаходить відповіді на питання, що бентежили її.

Це історія про взаємини між найріднішими – батьками й дітьми, кревними родичами, друзями. Про довіру й «рятівну брехню», яка аж ніяк не рятує. Про відчуття безпеки й повагу до чужого вибору. Про підтримку та право на те, щоб проявляти емоції. Словом, про всі ці тендітні й крихкі матерії, з яких зрештою формуються найміцніші стосунки і які варто – потрібно! – обговорювати з дітьми.

Купити книжку

Снігопад

Ганна Гаґеруп, Гільда Гаґеруп ; пер з норв. Г. Кирпи. Снігопад. — «Крокус», 2023. — 152 с. 

9+

Формально це різдвяна книжка, але не поспішайте відкладати її як «несезонну». Казкове місто Снігопад, підготовка до Різдва, халепа з дитячими листами – це лише обрамлення (безумовно, важливе) до історії, що лежить в осерді. Історії про дівчинку-сироту Сельму, яка втратила батьків і мріє якщо й не про цілу родину, то бодай про одну рідну людина. Єдиною близькою їй істотою є пес, якого, утім їй не дозволять забрати до нових опікунів. Між тим стосунки з тимчасовою опікункою, сусідкою Рут, у Сельми складається не надто добре.

Але в Сельминому житті з’являється друг – хлопчик Гокон, який своєю безпосередньою поведінкою знаходить підхід і до однолітків, і до дорослих. Саме він надихає її вірою в дива, завдяки якій Сельма потрапляє в Снігопад – казковий край, де живуть гноми, що опікуються Різдвом. Там на неї, звісно, чекає чимало халеп і пригод, але також і важливі відкриття та віднайдення рідні. І поки в Снігопаді Сельма допомагатиме виправити ситуацію, яку заварив один не дуже мудрий гном, у «неказковій» реальності дорослі й діти прийматимуть власні, у певному сенсі доленосні рішення.

Норвезькі авторки Ганна та Гільда Гаґеруп у своїй книжці порушують тему сирітства, самотності, відчуття загубленості, а також віри в диво і відкритості до тих див, які іноді пропонує світ. Таких, наприклад, як дружба. Але також ця книжка стане чудовою нагодою поговорити про те, куди заводять немудрі рішення і чи можливо вчасно зупинитися, ставши на цю непевну стежину, та виправити заподіяну шкоду. Загалом тут є про що подумати і що в себе запитати як дітям, так і дорослим. Головне – читати її без поспіху і в чесній розмові з собою.

Купити книжку

Читайте також: Відомий повний список номінатів на премію Андерсена-2026

Скриня часу

Андрі Снайр Маґнасон; пер з ісл. В. Кривоноса. Скриня часу. — «Крокус», 2024. — 296 с.

12+

«Заснути і прокинутися, коли це все скінчиться», – бажання, знайоме, мабуть кожному. І байдуже про що йдеться – гидка погода, нудний день, очікування важливого результату, тиждень контрольних, обстріл або війна – перебути емоційно складний або ж просто нецікавий період у безпечному місці, не проживаючи його, виглядає спокусливим варіантом. Але що буде, якщо життя на паузу поставлять буквально всі? Якщо ніхто не захоче бути відповідальним за те, що відбувається навколо, воліючи прокинутися, коли все знову стане ок? І чи зможуть люди у такий спосіб підкорити час, а чи перетворяться на його в’язнів?

Про це йдеться в пригодницькій історії відомого ісландського письменника Андрі Снайра Маґнасона. У країні, де складається важка економічна ситуація (з опису дорослі можуть впізнати натяки на фінансову кризу 2008 року, що боляче вдарила по Ісландії), дедалі популярнішими стають «скрині часу» – такі собі ящики, у які можна лягти і провести там довільний проміжок часу, зберігаючи при цьому свої тіло та свідомість неушкодженими. Дедалі більше людей, часто цілими родинами, вкладаються в «скрині часу», щоб прокинутися, коли економічна ситуація налагодиться. Але першими прокидаються діти – Сігрун, Маркус та інші, і вони бачать, що поки всі спали, країна занепала, а природа практично поглинула міста. Дивна жінка, яка називається Ластівкою, каже, що їм треба знайти спосіб виправити ситуацію, а заразом розповідає історію, більше схожу на казку, про те, звідки взялися скрині часу.

А в цій історій йдеться про короля Обсидіана, який прагнув завоювати світ та підкорити час. І про його улюблену доньку, вроду якої він також мріяв зберегти – аж так сильно, що замкнув її в чарівній скрині. І про те, як через його жорстокість чари перетворилися на прокляття, що обернулися супроти його країни і його доньки.

Повість Андрі Снайра Маґнасона поєднує в собі й пригодницькі, і казкові елементи, і філософські міркування про природу та важливість часу. Вона і захоплива, й водночас глибока, тому стане чудовим підґрунтям для проговорення минущості життя й проживання різних його аспектів, хороших і не дуже, про любов, яка може стати пасткою, а може і звільнити, про жагу до влади й те, чим вона може обернутися, і про відповідальність за все, що відбувається довкола.

Купити книжку

Фільми, яких ніде не показують

Йорік  Голдевайк; пер. з нідерл. Ірини Коваль. Фільми, яких ніде не показують. – Крокус, 2025. – 200 с.

12+

Історія дванадцятирічної Като відбувається в реальному світі, та містить фантастичний елемент – подорожі в часі. Вони – ці «фільми, які ніде не показують», спогади, що прокручуються в закинутому кінотеатрі, стають саме тим інструментом, який допомагає головній героїні збагнути поведінку найближчих людей і закрити власні емоційні потреби, що досі їй болять.

Річ у тім, що Като ніколи не бачила свою маму – вона померла, народжуючи доньку. А тато про неї не розповідає, та й узагалі майже не говорить – нипає по дому з відсутнім виглядом, а в селі про нього кажуть як про найбільшого небораку, кидаючи на Като співчутливі погляди. Сама ж дівчинка подумки називає його йолопом і дратується через його пасивність. Вона як особистість – дуже яскрава й незалежна, навіть попри те, що інші називають її дивною. Обожнює фотографувати і сміливо може дати відкоша кривдникам. Однак є речі, які лякають і її: наприклад, помандрувати в минуле, щоб побачити маму. Або нагадати татові, яким він був.

Ця книжка цінна і для юних, і для дорослих читачів. Першим вона допоможе побачити у своїх батьках тих дітей, якими вони колись були, а другим – пригадати час свого дитинства, а отже, стати ближчими до власних доньок чи синів. Це історія про подолання страху, прощання з минулим, налагодження стосунків, а також про спогади, які іноді варто пережити знову, але в яких нізащо не можна застрягати назавжди.

Купити книжку

Читайте також: Які бувають інтерактивні книжки та як допомагають розвиватися дітям?