7 найцікавіших фільмів про письменників та письменниць 2023 року

Кілька Едгарів По — один ще не став повноцінним авторам, а інший — вже й не стане. По дрібці Роальда Дала у кількох коротких фільмах, але зібралося на поважного британського класика. Іван Дзюба з Григорієм Сковородою і Григорієм Чубаєм — в одному пункті, щоб дати місце й іншим. І дві авторки, які мають бути ще уважнішими до слів, бо ж залучені у судові процеси. Ми зібрали для вас найцікавіші фільми про письменників і письменниць 2023 року.

Щоразу, коли збираєш якусь вибірку (навіть, якщо це лише фільми про представників певної професії) — з’являється нав’язлива спокуса помітити певні тенденції та інтерпретувати їх.

Серед стрічок про письменників і письменниць цього року — більше, ніж зазвичай, фільмів жахів. Більшість із них малоцікаві й не варті уваги, але їхню кількість можна розглянути як симптом.

У світі коїться щось страшне, і не звичні підлітки, а письменники, як ті, хто мають осмислювати реальність, закликані зіткнутися з земним і потойбічним злом на екрані.

В одному з фільмів, іспанському «Книжковому клубі убивць», письменниками є буквально всі герої: і жертви, і маніяк, який описує свої злодіяння у блозі. Мотиви злочинів, а часом і знаряддя теж пов’язані з літературою.

Інша тенденція — автори у творчій кризі, які зіткнулися з письменницьким блоком, або як у фільмі «Привиди у Венеції» про детектива Еркюля Пуаро — з комерційним провалом останніх книг. Таких героїв завжди вистачає, але цього року це ледь не кожен другий.

До мотиву зіткнення зі злом, додаємо кризу інструментів його розуміння, а відтак — подолання. Світ останнім часом і справді зіткнувся з викликами, на які не завжди знає, як реагувати.

Але ті, хто потрапили в нашу добірку, докопуються до суті, знаходять потрібні слова й наважуються на необхідні вчинки.

Блідо-блакитне око \ The Pale Blue Eye

• США
• Режисер Скотт Купер

Вже у перші дні року Netflix розважив глядачів історією про детектива у виконанні Крістіана Бейла, який розслідує ритуальні вбивства у військовому коледжі разом з добровільним напарником — юним кадетом Едгаром Алланом По.

Детектив, може, і впорався би сам, але занадто переймається спогадами про власну втрату. Та й хто може відмовитися від послуг особи, що виголошує: «Вранці після таємничої смерті, ще до того, як я дізнався про це — я прокинувся і почав говорити віршами», — і наполягає, що вирізане серце — лише символ.

Історія химерна й похмура, режисер Скотт Купер послідовний у цьому: не лише його попередній горор «Ненаситний» про древнє зло, а й гангстерська драма «Чорна меса» з Джонні Деппом та вестерн «Вороги» з Крістіаном Бейлом змушують мурашок бігати по шкірі. А поява Едгара По в сюжеті й зовсім скерувала автора в готику.

Едгар По у фільмі — душа поетична, смерть притягує його, він не може залишитися осторонь розслідування. Лише кохання до таємничої і сумної красуні переймає його більше. Але й тут не розібрати: чи її блідість зачаровує його, чи потенційна можливість бути принесеним у жертву коханню, буквально.

Особлива згадка

Падіння дому Ашерів \ The Fall of the House of Usher

• США
• Режисери Майк Фланаґан та Майкл Фімоґнарі

Дещо в іншому образі Едгар По постає у серіалі, який ґрунтується на його творчому доробку. Навряд автор колись припускав, що якщо з нього не вдасться поет, він стане головою фармацевтичної імперії. Але автори серіалу вирішили це за нього і змусили героя відкласти поезію на користь вдалого бізнесу. Смерть у виконанні Карли Ґуґіно навіть сумує з цього приводу, мовляв, хороший був би поет — «зламаний, але хіба бувають інші?».

Герой серіалу встигає написати лише вірш «Аннабель Лі», а посилання на всі інші твори Едгара По, як і біографічні дрібниці, ретельно вплетені в сюжет, — справжня втіха для шанувальників майстра.

А якщо вам і цього Едгара По мало, можете подивитися виступ австрійського дуету на цьогорічному Євробаченні з піснею «Хто такий, в дідька, Едгар?».

Чудова історія Генрі Шугара \ The Wonderful Story of Henry Sugar

• США, Велика Британія
• Режисер Вес Андерсон

Роальд Дал відомий своїми дитячими історіями. У грудні в українських кінотеатрах якраз вийшов новий «Вонка» з Тімоті Шаламе. Хоча, звісно, для багатьох справжнім Віллі Вонкою залишиться Джонні Депп, який втілив роль майже на 20 років раніше у фільмі Тіма Бартона. Рівно як і для попереднього покоління справжнішим Вонкою продовжує бути Джин Вайлдер у попередній версії, яка була зроблена ще на 30 років раніше.

Але Дал, як і Едгар По, написав низку моторошних коротких історій для дорослих. І якщо деякі з його оповідань були екранізовані, зокрема в серіалі «Альфред Гічкок представляє», то інші є досить незвичним матеріалом для голлівудських фільмів.

Вес Андерсон, який у 2009 році екранізував дитячу книгу Дала «Фантастичний містер Фокс», цього разу взяв чотири оповідання автора для дорослих і деякі з них — саме ті, що здатні поставити глядача у глухий кут. Фільми були зроблені для Netflix, а «Чудова історія Генрі Шугара» демонструвалася на Венеційському кінофестивалі.

У всіх чотирьох фільмах герой Роальда Дала, якого грає Ральф Файнс, присутній як оповідач, який незмінно представляє історію зі свого улюбленого крісла, де він звик писати оповідання.

У «Чудовій історії…», крім того, що письменника тут дещо більше, ніж в інших, особливо концентрованою є стилістика фільму. Тут театралізовані декорації змінюють одна одну, герой заходить в історію про себе через вікно, історія розкривається глибше з кожним новим оповідачем, а найцікавіше починається, коли герой Камбербетча знаходить у бібліотеці непримітний рукопис, де індійський йог розповідає, як навчився бачити з закритими очима.

Окрім того, Вес Андерсон вирішив цього року потішити своїх шанувальників ще й повнометражним фільмом «Астероїд-Сіті», де у невеликих епізодах теж присутній драматург.

Безмежний басейн \ Infinity Pool

• Канада, Хорватія, Угорщина
• Режисер Брендон Кроненберг

Прізвище Кроненберг — давно шановане в колах любителів горорів. Але якщо ще кілька років тому воно асоціювалося лише з іменем Девіда, автора «Відеодрому» та сюрреалістичного «Голого ланчу» за Вільямом Берроузом, то віднедавна його син Брендон здобуває власну репутацію послідовного дослідника потворності людської душі.

Красень-письменник, якого зіграв Александр Скарсґард, — невдаха, який написав єдину книгу шість років тому. Книга не мала успіху, але дала можливість автору вдало одружитися. Заможний видавець вимагав від своєї доньки лише одного: щоб та уникала стосунків з письменниками, от вона і вийшла за першого, хто нагодився.

На приватному курорті, куди подружжя приїхало в пошуках натхнення, герой таки зустрічає свій «фан-клуб» у виконанні Мії Гот, яка нещодавно утвердилась у топі актрис жанру жахів. Нічого хорошого з її запрошення на пікнік поза територією готелю статися не могло.

Герой стає учасником фатального нещасного випадку у країні, яка славиться своїми суворими законами, і йому загрожує смертна кара. Але бідна країна також шанує своїх туристів: засудженого на смерть можуть клонувати і замість нього стратити двійника.

Поява двійника за давнього традицією, зокрема того ж Едгара По, є шляхом самопізнання — от письменник і починає пізнавати найтемніші куточки своєї особистості.

Полум’яне небо \ Roter Himmel

• Німеччина
• Режисер Крістіан Петцольд

Історія ще одного письменника, який на відпочинку шукає спокою і натхнення для написання книги. Він теж зустрічає харизматичну дівчину, а за нею — глобальні катаклізми. Але на цьому спільність із «Безмежним басейном» закінчується.

Герої опиняються затиснутими між мальовничим морським узбережжям і лісовою пожежею, яка вирує неподалік — саме час розібратись у стосунках і творчих амбіціях.

Письменникам у фільмах частіше доводиться долати критику й невіру оточення, щоб досягти успіху, але герой цієї стрічки сам сумнівається у талановитості свого письма. Перед ним — важкий шлях визнання невдачі, щоби рухатися далі — і в творчості, і в особистому житті.

Стрічка здобула «Срібного ведмедя» на цьогорічному Берлінале та спеціальну відзнаку на Одеському кінофестивалі.

Сент-Омер \ Saint Omer

• Франція
• Режисерка Еліс Діоп

— Чому ви вбили свою п’ятнадцятимісячну доньку?

— Я не знаю, це суд має дати мені відповідь.

Колись Трумен Капоте намагався докопатися до причин невиправданої жорстокості у своєму романі «З холодним серцем». Щоб зрозуміти й описати психологію вбивці, він провів багато годин у розмовах з підсудним, чия історія стала основою його твору.

«Сент-Омер» можна розглядати як продовження тем, над якими працював Капоте. Історія теж базується на реальному убивстві, але цього разу мати вбиває власну дитину. Еліс Діоп, режисерка фільму, намагається зануритися якомога глибше у психологію — як убивці, так і письменниці, яка спостерігає за судовим процесом і важко переживає власні складні стосунки з матір’ю.

Еліс Діоп була присутня на схожому судовому процесі у 2016 році і перетворила свої спостереження та думки у сценарій, тому героїню-письменницю легко розглядати як її альтер-его.

Для Діоп це дебютна ігрова робота, проте до цього вона зробила кілька документальних фільмів, що, безумовно, вплинуло на манеру її стрічки «Сент-Омер». Фільм став найкращим дебютом у Франції та отримав низку інших нагород, включно зі «Срібним левом» на Венеційському кінофестивалі.

Анатомія падіння \ Anatomie d’une chute

• Франція
• Режисерка Жустін Тріє

Чоловік письменниці, роль якої виконує Сандра Гюллер, загинув, випавши з вікна. Героїня, звісно, стає головною підозрюваною. По-перше, бо вона його дружина і, по-друге, хто ж повірить свідченням письменниці?

«Анатомія падіння», як і «Сент-Омер», — французька детективно-судова драма про звинувачену у вбивстві жінку. Обидва фільми зняли жінки, в обох є героїні-письменниці.

Але попри формальну спільність фільми абсолютно різні. «Сент-Омер» намагається відповісти на питання «Чому це сталося?», тоді як «Анатомія…» тримається на інтризі — що ж насправді сталося?

Стрічка Жустін Тріє зібрала численні нагороди, перемогла майже у всіх головних категоріях премії Європейської кіноакадемії, а головне — отримала «Золоту пальмову гілку» на цьогорічному Каннському кінофестивалі.

Іван і Марта

• Україна
• Режисер Сергій Буковський

Коли на Книжковому Арсеналі показали «Сон» 1964 року про Тараса Шевченка, на мить здалося, що це буде єдиний український фільм про літературу цього року. Але один за одним з’явилися документальні фільми про українських авторів.

Телеканал «Суспільне Культура» випустив стрічку «Сковорода. Квіти Екстазу», де сценаристом став Любко Дереш. Також канал опублікував у мережі англомовну версію минулорічного фільму «У пошуках Сковороди».

У кінотеатрах можна було побачити «Чубая. Говорити знову» про львівського поета Григорія Чубая — більшість його знає завдяки гурту «Плач Єремії», який заснував його син Тарас Чубай. Жвавості до обговорення додала участь у проєкті Сергія Жадана, оскільки прокат випав після скандалу з музичним кліпом Христини Соловій.

І, головне, шанований український документаліст Сергій Буковський, який у 2019 зробив фільм про композитора Валентина Сильвестрова, завершив свій проєкт «Іван і Марта», де йдеться про літератора, дисидента й політичного діяча Івана Дзюбу та його дружину Марту.

Вдалося ніжне кіно про складну долю покоління шістдесятників: Іван Дзюба був тим, хто разом з Василем Стусом та В’ячеславом Чорноволом влаштував акцію проти репресії української інтелігенції на прем’єрі «Тіней забутих предків» у 1965 році у Києві. У цьому ж році написав знаний текст «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

Попри складну долю Іван Дзюба підсумовує у фільмі: «Добра у світі все-таки більше, аніж зла. Інакше життя б взагалі не існувало».

Читайте також: 7 найцікавіших фільмів про письменників та письменниць 2022 року