Чого можна навчитися на Ознайомчій програмі для видавців у Франкфурті?

Ось і позаду Франкфуртський книжковий ярмарок – один з найбільших у світі. В цьому році мені пощастило стати учасницею його Invitation Programme – однієї з двох програм участі для видавців з усього світу, якій, до речі, в цьому році уже виповнилося 50. Участь в Invitation Program означає кількаденний семінар для одного представника видавництва, а також окремий безкоштовний стенд для самого видавництва. І, правду кажучи, я ще й досі не визначилася, що з цього було більш круто.

Цього року учасниками Invitation Programme стало 20 незалежних видавництв з усього світу. Географія дійсно вражала: від Індонезії та Непалу до Аргентини й Мексики, через Україну й Вірменію, Марокко й Ліван, Кабо Верде, Ефіопію і Південну Африку. Якщо хтось з учасників раптом вирішить об’їхати весь світ, то практично в кожній його частині тепер матиме місце, де зупинитися. А то й кілька місць на вибір.

Щодо видавничих профілів, то тут широта трохи «звузилась». Майже половина учасників мали справу лише або переважно з дитячою літературою – Dixi Books (Болгарія/Туреччина), Turning Point (Ліван), Furaha (Руанда), Galem Chingizoglu (Азербайджан), Katalaya (Непал), Litara Foundation (Індонезія), Hohe Publishers (Ефіопія). «Іспаномовний куток» видавав переважно різноманітний латиноамериканський сучліт – Luna Libros (Колумбія), La Caida ditorial (Еквадор), Editorial Moho (Мексика), Hotel de las Ideas (Аргентина), Ediciones de la Banda Oriental (Уругвай).

Видавництво Cocaachi з Індії спеціалізувалося на коміксах, а uHlanga з Південної Африки – на поезії. Нон-фікшн нішу, крім «Смолоскипа», представляли Видавництво Єреванського державного університету з Вірменії, Shkupi з Македонії, En Toutes Lettres з Марокко Rosa de Pocelana (Капо Верде). Окремо слід назвати Apnet (African Publishers Network) – що є фактично асоціацією асоціацій африканських видавців.

День перший – знайомство

Маріфе Гарсія, одна з кураторок програми, проводить вступну лекцію-презентацію про цьогорічний ярмарок. З новинок – дитячий простір Frankfurt Kids, куди дитячі видавці можуть надавати свої книжки для виставки, а також територія стартапів. З-поміж партнерів ярмарку найбільше зацікавлення в учасників викликає IPR License – онлайнова платформа для продажу прав по всьому світу. Статистика виставки теж показова: лише 33% учасників з Німеччини, решта 67% (а це понад 4800 видавництв) – з інших країн.

Наступна частина – презентація книжкових ринків країн-учасників програми та коротка презентація власного видавництва. На все про все 10 хвилин. Правду кажучи, не всі справилися однаково добре. Дехто, на жаль, вирішив не запарюватися пошуком хоч якоїсь статистики про власний книжковий ринок і розповідав тільки про себе. З найцікавіших презентацій – Сільвія Солер з Уругваю, Нік Малґру з Південної Африки, Йонас Менберу з Єфіопії та Філінту Сільва з Капо Верде.

До кінця дня всі учасники розуміють, що хоч і живемо у різних кінцях світу, виклики і проблеми практично в усіх однакові: відсутність мереж дистрибуції й особливо відсутність книгарень у малих населених пунктах, відсутність статистики та досліджень ринків, ріст цін на книжки за останні кілька років, пов’язаний із загальносвітовою тенденцією зростання цін на папір.

У декого до цього додається гіперінфляція (Аргентина), майже повна відсутність бібліотек (Непал), або зовсім мізерне населення країни (населення Капо Верде 500 тис. осіб). Дуже багато спільного в України й Північної Африки як у постколоніальних країн. Дуже багато спільного в України та Ефіопії як у країн пострадянських (період тісної дружби Ефіопії з СРСР тривав із 1978 аж до самого розпаду Радянського Союзу).

День другий – продаж прав

Цілоденний тренінг з продажу прав учасникам Invitation Program проводять Ніколь Вітт та Джорді Рока з Mertin Literary Agency, що спеціалізується на художній літературі іспанською та португальською мовами, та зокрема представляє лауреата Нобелівської премії Жозе Сарамаго.
Тренінг складається з кількох блоків: підготовка до зустрічей; структура матеріалів, що представляють вашого автора; схема проведення самої зустрічі; робота над договором про продаж прав. Здавалося б, нічого принципово нового, проте найцінніше в таких тренінгах – не теорія, а ті життєві лайфхаки, якими люди можуть поділитися з вами і які можуть вберегти вас від елементарних помилок та/або великих труднощів через них.

З того, що я відмітила для себе в розділ «хазяйці на замітку» (і воно таки спрацювало вже в цьому році):

• слід подумати про мови, якими володієте ви й ваші візаві, особливо, якщо видаєте книжки так званими малими мовами;
• слід продумати можливість допомоги в перекладі чи отримання гранту на переклад;
• не варто покладатися лише на кількох видавців, потрібен якнайширший набір контактів;
• водночас не варто «спамити» всі відомі вам видавництва всіма вашими книжками, добирайте тільки те, що гарно підходило б їхньому видавничому профілю;
• в разі, якщо ви отримали пропозицію щодо книжки, слід повідомити про це всіх, з ким ще ви мали щодо неї зустріч;
• last but not least – якщо з першого разу не вийшло – не варто розчаровуватися, продаж прав для перекладу творів з «малих мов» може тривати по кілька років, і це цілком нормальний процес.

Надвечір – коктейльна вечірка з президентом Frankfurter Buchmesse Юргеном Боосом. Він розповідає про те, який великий шматок німецького книжкового ринку «відкусив» Amazon; як від того страждають книгарні, і зокрема про те, що розміри найбільших книжкових молів зменшилися з 3000 м² ще десять років тому до 700 м² нині; і ще багато цікавого про міжнародну співпрацю Франкфуртського ярмарку і чому це так важливо. Ми подивовані його простотою і відкритістю, як врешті й тим, що у своєму шаленому розкладі він знаходить час зустрітися і поговорити з нами. А потім ще й відповідає на запити зафрендити нас на Facebook.

День третій – Майнц

Неділя у Франкфурті та околицях – вихідний. Не працюють навіть супермаркети й шопінг-моли. Працюють музеї та ресторани (але не всі). Тому ми їдемо за 60 кілометрів від Франкфурта – в Майнц, місто, в якому Йо́ганн Генсфляйш цур Ляден цум Гу́тенберг придумав і втілив у життя свої набірні шрифти. Тут, у Майнці, у 1450-х роках він надрукував перші 180 примірників його 42-рядкової Біблії. У Музеї Гутенберга, в спеціальній затемненій кімнаті за найтовстішими залізними вогнетривкими дверима з тих, що я взагалі бачила (і найменш привітними музейниками, якщо не рахувати українських, звісно), зберігається кілька примірників надрукованих ним Біблій. Відчуття неймовірні: ось воно, місце, яке змінило світ!

З інших цікавинок у Майнці – головний собор та церква Святого Стефана з вітражами, розписаними Марком Шагалом.

Читайте також: THE MARKETS-2017: тренди і цифри, жінки у видавничому бізнесі, англомовні ринки

День четвертий – книжковий дизайн

Ще один цілоденний тренінг з книжкового дизайну проводить Ута Шнайдер, що свого часу була відповідальна за конкурси The Best German Book Design i Best Book Design from All Over the World, та має 15 років досвіду книжкового дизайну.

Тренінг складається з аналізу різних обкладинок та сприйняття кольорів (що різниться від континенту до континенту), визначення того, що ж в тій чи іншій обкладинці привернуло нашу увагу, і що могло б її покращити. В другій частині ми говоримо про верстку, а наприкінці про різноманітні поліграфічні рішення.

Ключові лайфхаки Ути такі:

• отримуючи замовлення на дизайн книжки вона спершу читає її, а тоді йде в книгарню подивитися на інші книжки цього жанру – для того, щоб потім зробити щось відмінне;
• дизайн (верстка) книжки повинен відображати, як читач взаємодіє з текстом, а це означає, що дизайн – своєрідна інтерпретація тексту;
• через появу електронних пристроїв для читання мас-маркет для книжки змінився критично, книжки перестали бути засобом передачі інформації, а перетворилися на мистецькі об’єкти, про це слід пам’ятати щоразу, коли беретеся за нову книжку.

День п’ятий – підготовка до виставки

У вівторок організатори не планують для нас нічого обов’язкового, адже ми потребуємо часу на оформлення наших стендів. Натомість нам дають перепустку в Бізнес-клуб та запрошення на урочисте відкриття Frankfurter Buchmesse і грузинського павільйону (Грузія у цьому році була Guest of Honor ярмарку). Тут наша велика група вже ділиться за пріоритетами та вподобаннями.

Щойно оформивши стенди користаємося з можливості потрапити в Бізнес-клуб (інакше участь у ньому платна і досить таки дорога). Якраз відбуваються представлення книжкових ринків різних країн. Потрапляємо на презентації наших сусідів Румунії та Росії. Справи в них такі ж, як і скрізь – кількість виданих назв росте, тиражі зменшуються. Стабільний ріст показує лише дитяча література та Y/A.

Надвечір відвідуємо офіційне відкриття. І – о диво! – жодних танців і співаків на сцені, все стримано і зі смаком. 70 ювілей Buchmesse збігся із 70-літтям декларації про права людини. Їй присвячені всі промови. Мотто виставки: I am on the same page. Що ж, це дуже відповідає й українським інтересам.

Читайте також: Про що говорили в Бізнес-клубі Франкфуртського книжкового ярмарку – 2017

Дні з шостого по десятий – означають, що нами більше не опікуються

Кожен має свою програму зустрічей і роботи. Багато хто з учасників на стенді не сам – долучилися співробітники. З «програмних» заходів – презентація Міст літератури UNESCO, яку проводять Андреа Едель та Філіп Кобан з Гайдельбергу, та презентація програми перекладів Litprom, яку проводить колишня кураторка Invitation Programme Коррі фон Маєнбург. На жаль, Litprom не працює в Україні, їхня територія – Азія та Африка, проте quellen – їхня база книжок для перекладу на сайті вартує того, щоб на неї звернути увагу.

День одинадцятий – ми роз’їжджаємося. Дехто, особливо ті, хто прилетів з-за океану, вирушають на кілька днів у подорож по Європі. Інші – додому. Сумно і радісно водночас. Попереду багато цікавих проектів і багато роботи. Зустріч – через рік, на Frankfurter Buchmesse 2019.

Читайте також: Українські видавництва про професійний тренінг від Франкфурту