Пішов із життя засновник «Нашого Формату» Владислав Кириченко

Уранці 20 січня пішов із життя Владислав Кириченко — засновник бренду «Наш Формат», засновник ГО «Реформація». Про це повідомили у телеграм-каналі видавництва.

Йому було 57 років. Причиною смерті стала тяжка онкологічна хвороба.

«Це невимовна втрата для всієї команди видавництва, родини, друзів, близьких і для країни в цілому. Владислав Кириченко був одним із тих людей, які формували інтелектуальний і громадянський ландшафт сучасної України»,— нагоолосили у видавництві.

Владислав Кириченко — громадський діяч, підприємець, меценат, засновник видавничого бренду «Наш Формат».

Голова ГО «Реформація», спільноти, яка з 2020 року передала військовим понад 50 000 примірників світоглядної літератури та надрукували понад 60 000 статутів та посібників для ЗСУ.

Був співзасновником «Військо читає» − просвітницького благодійного проєкту громадської організації «Реформація» та видавництва «Наш Формат», що має на меті поповнити бібліотеки військових частин України актуальною, якісною, сучасною світоглядною літературою, а також популяризувати читання як вид дозвілля у Збройних силах України. Також видавництво «Наш Формат» реалізовує також проєкт «Бібліотека Сержанта», що має на меті наповнити бібліотеки військових навчальних закладів актуальною літературою.

«Видавець, ветеран, людина, яка зробила дуже багато для того, щоб українська книжка відбулася. Він заснував “Наш формат” — видавництво, яке стало явищем і чинником розвитку української книги. Влад — серед тих, хто започаткували українську аудіокнигу. На Революції Гідності поруч було на його надійне плече, організаційний хист та ресурси. З перших днів повномасштабної війни (як завжди — готовий завчасно!) він став до лав сил оборони. Кавалер “Сталевого хреста”, врученого Головнокомандуючим Валерій Залужний. Заснована ним ГО “Реформація” спільно з видавництвом “Наш Формат” безкоштовно розповсюдили тисячі і тисячі книг для війська – статути, посібники, методичну літературу та широкий список сучасних видань. Влад це робив, аби “забезпечувати військо інтелектуальною зброєю”. Народжений на українській землі Донечинни, він був сильним і справжнім. Саме такі змінюють світ», — написав історик Володимир В’ятрович.

Анастасія Нікітіна, виконавча директорка «Нашого Формату», розповіла: «Наш Формат – бути справжнім, казав він. Він не пробачав брехні, бо брехати – це не наш формат. Для нього відсутні напівтони, все біле або чорне. І від того або велика віра або глибоке розчарування. Владислав без перебільшення видатний реформатор сучасності, що не втомлювався змінювати реформувати та наполегливо робити великі справи, навіть попри важку хворобу. Щедрість, віра в людей, великі мрії у велике майбутнє освіти, армії та країни зробили для всіх нас Наш Формат більше ніж видавництвом».

Журналістка Зоя Казанжи написала: «Я памʼятаю, як Владислав починав. Як я приїжджала з Одеси, щоб купити українські прапори і прапорці, іншу символіку. Бо у нас ніхто то не робив. Як створив інтелектуальний табір (чи як правильно). Як одним із першим почав робити книжки із ляссе. Якими якісними були нон-фікшн видання. Я не брала участі в срачах на жодній із сторін. На жаль чи на щастя, не знаю. Наш формат – це був вибух на книжковому ринку. Владислав був непересічним. Разом з усією своєю контраверсійністю».

«Дуже сумно, що цей дієвий та безкомпромісний у своєму завзятті чоловік пішов у засвіти так рано. Скільки важливого ще міг би зробити та розвинути», — написав військововослужбовець й очільник ініцітиви «Книга на фронт» Андрій Овчарук.

Колишній колега «Нашого Формату», видавець, засновник видавництва «Лабораторія» і військовослужбовець Антон Мартинов написав:

В кінці 2019 ти запропонував викупити частку в НФ, хоча за тиждень до цього ми у Франкфурті домовились про продовження співпраці. Амплітуда коливань рішень і подій з тобою була дуже висока і навіть хвороба не могла подолати це твоє природнє бажання бути собою.

Ти захоплювався Фордом, я Тойотою, але їздили ми навпаки – я на Рейджері, ти на Хайлюксі. Твої мрії були – будувати Харлей Девідсон, а я віддавав шану Фердинанду Порше (якого ти спеціально плутав з Ферарі, у розмовах на тему потужності авто на рибалці). Звісно, в Україні це все лише ілюзії, але енергію і драйв приносили мрії. І саме ти навчив мене мріяти в бізнесі!

Вперше ми з Владом посварились років 20 тому. Власне, познайомились і відразу посварились. Обидва східняки, заговорили про Схід, і понеслось. Я земляків ідеалізував, Влад – демонізував. Сварка не була агресивна, скоріше дружня й іронічна – мовляв, ну що ти мені говориш. В цьому були емоції, але й було розуміння того, що ми говоримо про спільну справу, про спільний формат. Наш формат.

Сьогодні, коли Влад відійшов, хочеться ще раз наголосити, як для багато для нашої української справи важать особистості. Зрозуміло, що державу тримають інституції, проте за часів і обставин, коли інституції молоді і не випрацювані, коли держава лише обживає свій простір і заповнює свій периметр, куди важливішими є не так «українці на зарплаті», які виконують свої службові обов’язки за будь-якого начальства, як українці за покликанням, котрі виконують свій життєвий чин (часто – всупереч начальству). Так було за Чикаленка. Так було і за Кириченка. Так буде ще якийсь час, доки наш формат кінцево не відформатизується і ми просто будемо собою.

А наразі лишається дякувати подвижникам і ентузіастам – тим, хто наповнює цей простір сенсом, лишаючи по собі свої ідеї та свої справи.

Нам усім пощастило із Владиславом Кириченком. Це той випадок, коли навіть складний характер був націєтворчим.

Великі матеріали з коментарями Владислава Кириченка про діяльність можна прочитати тут, а також великі інтерв’ю про бізнесові і життєві погляди видавця тут і тут. Його книжкові огляди  тут.

Як повідомлялося, наприкінці 2025 року від хвороби помер видавець, колишній виконавчий директор УВА Ігор Степурін. Того ж року не стало перекладачів Ірини Маркової і Тараса Бойка, драматургині Анни Галас.

Чільне фото: Артем Галкін/Сенсор медіа