Памфлет Багряного вийде англійською, вірші Лазуткіна — нідерландською

У видавництві HURI Books Гарвардського університету готують новий англомовний переклад памфлету Івана Багряного «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», а у нідерландському видавництві M10Boeken — двомовну збірку поезій Дмитра Лазуткіна «Будемо жити вічно». 

Про підготовку видання Багряного стало відомо з офіційного сайту HURI Books, де представили обкладинку майбутньої книжки. Переклад виконала американська перекладачка-русистка Валері Браун, вступ написала Наталія Шпилова-Саїд — українка, викладачка української мови у Гарварді. 

У видавництві зазначають, що памфлет 1946 року довго залишався в тіні в славістиці, де домінували гулагівські свідчення російських авторів на кшталт Солженіцина, хоча на тлі війни росії проти України текст сьогодні актуальний як ніколи. Багряний описав переслідування, тортури, примусову працю і геноцидний голод, яких зазнали українці в радянській «тюрмі народів». 

Він називав радянські злочини «червоним російським фашизмом» і «червоним московським імперіалізмом» задовго до того, як подібні порівняння стали звичними на Заході. Автор провів пряму лінію між радянським режимом і його сучасним спадкоємцем, російською федерацією. На сайті пишуть, що памфлет є водночас застереженням проти безкарності російського імперіалізму й свідченням українського спротиву. 

Для анонсу HURI Books обрали уривок із IX розділу памфлету: «Я не хочу вертатись на сталінську “родіну” тому, що підлість, цинізм і жорстокість більшовиків не знає меж». 

Вихід книжки запланований на квітень 2027 року.

Збірку Дмитра Лазуткіна нідерландською переклав Роман Нестеренко, він же написав післямову — так само двомовну. На сайті видавництва зазначають, що видання стане частиною поетичної серії, яку M10Boeken разом із журналом Filter та за підтримки Cultuurfonds створили для того, щоб молоді літературні перекладачі могли видати улюблену поетичну збірку у власному перекладі. 

Книжку описують як 25 «сирих» віршів, у яких поет змальовує війну реалістично й безжально, водночас лишаючись напрочуд чутливим і подекуди похмуро-іронічним. Нетипову для Лазуткіна форму (без прикрас, рими й навіть пунктуації) там називають способом звести наратив до суті та підкреслити невідкладність і автентичність текстів, у яких авторові вдається утримати рівновагу між жахом, красою, сентиментальністю і автобіографічними фактами. 

За переказом видавництва, Лазуткін говорить, що всі описані події справжні, а персонажі реальні, і вірші є спробою зафіксувати атмосферу цього хаотичного періоду життя, поки її не стерла пам’ять. 

Сам поет розповідає, що це перша збірка, яку він писав з усвідомленням, що ці тексти мають прочитати за кордоном. «Бо це історії, написані в Оріхові і Комишувасі, Новоекономічному і Покровську, які мусять бути розказаними тим, хто знає про нашу війну лише з екранів телевізорів. Це досвід, яким я хочу ділитися з європейськими читачами. Бодай з тими, хто адвокатує Україну і допомагає нам озброєнням. Адже кожен рядок в ній — це свідчення того, що сам бачив і відчував. Адже нам і надалі потрібна підтримка. І література — ненайгірший спосіб», — написав Лазуткін. 

Збірку презентуватиме сам автор на фестивалі Wintertuin Festival 28 листопада.

Нагадаємо, у червні 2025-го Дмитро Лазуткін став лавреатом премії імені Бориса Нечерди за збірку «Будемо жити вічно». У листопаді 2024 року поет переміг на міжнародному поетичному слемі EUNIC Literaturtage у Відні, а в березні того ж року отримав Шевченківську премію за збірку «Закладка». 

Читайте також: Іван Багряний: ідеальні пригодницькі романи, ідеальне пригодницьке життя