Франкфуртський книжковий ярмарок. Офлайн/онлайн-модель для найбільшого світового книжкового ярмарку

Директор напрямків візуальної культури та дитячих книжок, відповідальний за стратегію, бізнесрозвиток й кураторство Франкфуртського книжкового ярмарку Гендрік Гелліґе розповів про переформатування найбільшого світового ярмарку в гібридну модель. 

Бізнес мінявся роками, а події цього року — це каталізатор змін. Ярмарки як місця, де люди збираються заради бізнесу, змінювалися протягом останніх 20 років. На початку цих двох десятиліть видавництва й літагенти могли повертатися з ярмарків із фізичними стосами пропозицій на 50 тисяч євро. Тепер велику частину справ, які залагоджувалися на ярмарках, роблять онлайн: надсилають каталоги, домовляються про співпрацю, підписують угоди. 

«Зараз навіть ті видавці, які не хотіли діджиталізуватися, змушені це робити», — каже Гендрік і проводить паралель із музичною й рекламною індустріями. Так, 20 років тому гроші в рекламі йшли у пресу, телебачення й радіо, тепер же головний фокус — на соцмережах. У музиці поворотним моментом стала поява mp3-формату, що відсікла більшу частину продажів на фізичних носіях. 

«Саме призначення ярмарків змінилося, як і призначення видавничої справи»: Франкфуртський книжковий ярмарок змінює формат і планує у майбутньому проходити гібридно, щоб видавці могли обирати, який тип участі їм зручніший. Цього ж року ярмарок буде повністю онлайн. Усі три частини ярмарку — для видавців, для презентацій і для читачів — матимуть власні цифрові втілення. 

Цьогоріч у Франкфуртському книжковому ярмарку онлайн можна взяти участь безкоштовно: він профінансований Міністерством культури Німеччини.

Читати повний конспект лекції.

Перший віртуальний книжковий ярмарок Заар: онлайн/офлайн модель для успішного місцевого ярмарку

Бен Кін — продюсер конвенцій та івент-консультант, організатор коміксових, концептуальних і фентезі-фестивалів. Його проєкт книжкового ярмарку Заар мав стати революційним від самого початку: з 2018 року команда Кіна готувала «новий тип книжкового ярмарку». Та за два тижні до початку ярмарку, 25 травня, уряд Німеччини ввів обмеження на публічні зібрання, і подію довелося переформатувати повністю в онлайн. 

«Не треба використовувати досвід минулих подій, онлайн-подія — це інше», — каже Бен. І додає, що завдяки поєднанню своїх шістьох простих правил ярмарок сягнув доволі високих показників: перший день відвідало 72 тисячі людей; останній — 50. 

Дані статистики переглядів свідчать про те, що надзвичайно важливо захопити увагу глядача у перші 30 секунд онлайн-події: якщо на початку забагато балачок і нема чогось такого, що зачепить — люди відключаються, розповідає Бен.

Читати повний конспект лекції.

Фестивалі в Україні: розуміємо виклики й переваги онлайну, але просто хочеться мати вибір

Спікерками стали Софія Челяк, програмна директорка Львівського міжнародного BookForum; Юлія Козловець, координаторка Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал», а модерувала подію Катерина Бабкіна.

«Ми зупинилися, наче поїзд на високій швидкості», — каже Юлія Козловець. Початок карантину припав саме на активну фазу підготовки Книжкового арсеналу. Команда прийняла рішення не переїздити повністю в онлайн-формат, а провести таким чином лише кілька основних заходів: конкурс «Антитвір», програма «Література на експорт, конкурс «Найкращий книжковий дизайн». 

Наступний онлайн-захід Книжкового арсеналу пройде у партнерстві з Одеським міжнародним кінофестивалем. Метою пітчингу буде пошук нових українських книжок, які мають потенціал до кіноадаптації. Пітчинг пройде 30 вересня онлайн у рамках кінофестивалю.

BookForum, навпаки, прийняв рішення про повне переформатування заходу в онлайн. Софія Челяк розповідає, що такий формат навіть подарував нові шанси: саме завдяки цьому змогли запросити до участі таких авторів, як Патті Сміт, ДіБіСі П’єр, Гізер Морріс. Цього року форум стане повністю кураторською подією: організатори підібрали кураторів окремих програм, і контент довірили повністю їм. У зв’язку з цим видавництва та інші охочі влаштувати власний захід у рамках події не зможуть цього зробити. Таким чином, замість стратегії майданчика для самопрезентації й спілкування, за Франкфуртською моделлю, форум обирає залишатися джерелом контенту.

До дискусії долучилася Ольга Муха, постійна модераторка чату у напрямку «Ярмарки й фестивалі» і координаторка конгресу у PEN International. Ольга розповіла про труднощі, із якими зіткнулася у власній організації онлайн-подій з учасниками з різних країн: «Один з найбільших викликів — це баланс між часовими зонами, бо, скажімо, філіппінці лягають спати, коли прокидаються мексиканці». PEN також доводиться шукати нових рішень із перекладом, бо інструменти Zoom не відповідають їхнім потребам.

Софія Челяк поділилася досвідом реалізованого за час карантину Форумом Видавців проєкту «Літкур’єр», серії літературних онлайн-читань: «Письменники були раді провести читання, тисячі дивилися відео. Ситуація засмучувала всіх, і наш проєкт став для людей віддушиною. Для нашої команди ключовим було робити хоч щось, проводити цей час разом. Таким чином казати: «Окей, усе змінюється, але ми разом».

«Ми адаптуємося, але ми мріємо про офлайн — ми люди справжніх книжок. Уявляємо книжку у власній руці, коли даруємо другу чи читаємо вголос дитині. Зараз ми краще розуміємо виклики й переваги онлайну. Але я просто хочу мати вибір», — підсумувала Юлія Козловець.

Книжкові події і промоція. Новий майданчик з онлайн подіями

Роланд Гросс Холтфорт, директор PR-агенції «Literaturtest» для видавців і організацій у сфері культури розповів про нову платформу «Heldenstücke Live» з літературними онлайн-подіями для молодої аудиторії, дітей та батьків, а також про зміни в книжковому маркетингу через пандемію, а модерувала зустріч Катерина Бабкіна.

Книжкові події були кросмедійними ще до пандемії, адже для того, щоб зробити їх успішними, видавці мали використовувати інструменти цифрового маркетингу, наприклад соціальні мережі. Проте онлайн-події мають свої особливості, які роблять їх цінними:

• «наближають» до зірок літератури;
• дають можливість взаємодіяти віч-на-віч більшій кількості людей, ніж на офлайн заходах;
• уможливлюють «контент на вимогу» – аудиторія може брати участь в подіях коли захоче і де захоче;
• прибуток від онлайн-подій стає частиною бізнес-моделі. 

Виходячи з цих особливостей, інтернет-видання «Heldenstücke» створило нову платформу з онлайн-заходами для дітей і всієї сім’ї «Heldenstücke Live».

Читати повний конспект лекції.

Віртуальний книжковий стенд – не тимчасове явище

Директор з маркетингу і продажів видавничої групи «Verlagsgruppe Oetinger» Тіло Шмід розповів про віртуальну платформу – книжковий стенд – над якою працює його команда, а також показав прототип проєкту, а модерувала зустріч Юлія Козловець.

Перш ніж створювати віртуальний стенд, ми запитали себе: «Навіщо люди відвідують ярмарки?». Представники видавничої та інших креативних галузей приходять за нетворкінгом, домовленостями і продажами. Також вони хочуть презентувати себе і дискутувати. Покупці на ярмарках шукають досвід і натхнення, обмін з однодумцями і учасниками заходу, а ще вони бажають брати участь в подіях, зустріти авторів, ілюстраторів, зірок і друзів. Тому наш віртуальний стенд пропонуватиме: інноваційність, долученість до спільноти, інтерактив та простір розваг. 

«Verlagsgruppe Oetinger» вже запустила прототип проєкту, який можна подивитися за посиланням. Повноцінно віртуальний стенд запуститься навесні.

Читати повний конспект лекції.

Виклики для видавців. Як швидко й ефективно змінити підходи у маркетингу і роботі й збільшити онлайн продажі. Досвід «Видавництва Старого Лева»

Представниця відділу PR & Marketing «Видавництві Старого Лева» Олена Семенюк розповіла, які інструменти й підходи використовувало видавництво, щоб збільшити продажі і лояльність своєї аудиторії під час пандемії, а модерувала зустріч Ірина Батуревич. 

У 2019 році «Видавництво Старого Лева» надрукувало 127 нових книжок, перевидало 238 і також підписало 32 контракти з представниками 15 країн. За 2020 рік видавництво випустило 47 нових видань, перевидало 92 і уклало ті ж 32 контракти у 15 країнах, 22 з яких – під час карантину. 

Маркетинговий відділ з’явився у видавництві у 2013 році. У той час ми мали лише сторінку у фейсбуці з п’ятьма тисячами підписників і вебсайт, схожий на візитку. Зараз у фейсбуці у нас є 104 тисячі підписників. Ми також маємо сторінку в інстаграмі, Twitter-акаунт і Youtube-канал. 

З початком карантину нашими першими кроками було:

• Адаптувати PR-стратегію. Ми почали створювати контент не лише для дорослих чи лише дітей, а для їхнього спільного проведення часу. Також ми писали не тільки про книжки, а й про правила безпеки, психологічну підтримку, почуття тощо. І ще ми робили більший акцент на онлайн продажах і електронних книжкам;

• Запропонувати більше знижок читачам. До коронавірусу ми запускали одну акцію на тиждень, а під час пандемії – 2-4 (безкоштовне доставлення, знижки);

• Запустити онлайнові активності. Видавництво розпочало 8 онлайн-проєктів: «Читання зі Старим Левом», «Запитай в автора», «30 викликів за 30 днів» за участі радіоведучої, «Експерименти зі Старим Левом», «Поради від Старого Лева» і також онлайн-квізи, воркшопи для дітей від ілюстраторів та презентації книжок в онлайн-форматі.

Завдяки цим крокам під час карантину ми змогли просувати нові й старі видання. Спершу ми могли робити допис про автора і його нову книжку, а пізніше – про стару, щоб рекламувати їх обидві. Також ми збільшили взаємодію з аудиторією і лояльність до бренду та отримали вигоду у зростанні продажів.

Окрім цього, під час карантину ми почали аналізувати нашу роботу не щомісяця, як це було раніше, а щотижня і навіть щодня. Це нам дуже допомогло, адже, коли ми, наприклад, побачили, що багато блогерів і брендів почали робити відео в інстаграмі, ми змінили формат, щоб вирізнятися.

Також ми дали можливість нашим авторам, ілюстраторам і перекладачам заявити про себе. Це була «win-win» стратегія, бо вони створювали для нас контент, але й одночасно розповідали про себе. 

До карантину ми переважно просували наші паперові видання і книгарні. Електронні не були популярні навіть у наших соціальних мережах. Зараз ми пишемо про них ще й в нашій щотижневій розсилці та в матеріалах на сайті. Під час карантину наші продажі електронних книжок зросли, але зараз вони такі ж, як і раніше. 

«Ми робимо за ілюстраторів рахунки, а вони можуть зосередитися на творчості» — досвід ілюстраторського й анімаційного агентства Kombinatortweiß

Події пройшли під пильною модерацією ілюстраторки Єви Гайдамаки, книжкового дизайнера Миколи Ковальчука та письменника й куратора артпроєктів Олександра Михеда.

Свєтлана Якель (Svetlana Jakel) ― засновниця та CEO ілюстраторського й анімаційного агентства Kombinatortweiß (Франкфурт). Зі своїми колегами вони відкрили агенцію у 2002 році й працювали з фотографами та ілюстраторами. 2015 року Свєтлана вирішила працювати окремо від своїх колег, тому розпочала проєкт лише з ілюстрацією, адже це саме те, до чого лежить її серце. А також з анімацією, яку вона вважає дуже важливою частиною ілюстрації, особливо в часи діджиталізації.

Під час ілюстраторсько-дизайнерської сесії на BarCamp 2020 Свєтлана Якель детально розповіла про роботу ілюстраторського й анімаційного агентства Kombinatortweiß, як працюють із клієнтами та як надихають своїх ілюстраторів, яких в агентства понад 50.

Тож яка ваша мета?

Якщо ви хочете якнайкраще спозиціонувати себе як ілюстратора, то спочатку визначте вашу мету. Це допоможе вам сфокусуватися на тому, чого ви врешті хочете досягти й не втратити свій напрямок. Звісно, кожен ілюстратор може ілюструвати дуже різний контент, але водночас мусить мати щось у своїй роботі таке, що вирізнятиме його серед інших. Важливо мати власний стиль. 

Ви маєте показати своїми роботами, що ви відкриті до всього. Гнучкість та різносторонність дуже важливі, бо якщо ви покажете лише б’ютіілюстрації, то тільки б’ютісфера буде в них зацікавлена. Але, можливо, ви можете робити ілюстрації і для індустрії машин, чи індустрії їжі. Ви маєте показати все, що можете робити і бути щирим із собою, чому ви це робите.

Наше агентство надає ілюстраторам не лише стратегічну підтримку, але й допомогу у визначенні мети, якщо ілюстратор спантеличений і не знає, що робити. Ми консультуємо його з приводу того, що сталося у світі, про які речі говорять інші люди, що було б цікаво показати візуально. Ми всіляко намагаємося допомогти своєму ілюстратору віднайти напрямок, у якому рухатися далі, знайти себе, і водночас залишатися у власному творчому процесі.

Читати повний конспект лекції.

Знайти свою історію, у яку віриш, ― Джулія Бернхард

Джулія Бернхард (Julia Bernhard) ― коміксистка, карикатуристка (художниця-мультиплакаторка) й ілюстраторка з Німеччини. У 2019 році вийшла її графічна новела «Wie gut, dass wir darüber geredet haben», яка отримала чимало нагород. Її надихають дитячі книжки німецького ілюстратора Томі Унґерера, а улюбленою книжкою в дитинстві була «No Kiss For Mother».  Під час сесії Бернхард розповіла про особливості візуального сторітелінгу, втілення мрії про графічну новелу й розповідання історій, які її турбують.

Історичні коріння сторітелінгу і «своя» історія

Візуальний сторітелінг ― це те, що люди робили тисячі років, але виокремити термін вдалося лише в ранніх 2000-х. Ґуґл-статистика за 2003-й показує, що люди почали активно шукати цей термін, хоча до цього ніхто ним взагалі не цікавився. Якщо говорити про візуальний сторітелінг у творчому контексті, то це перетин візуального наративу і тексту. Малюнок, картина чи будь-який інший візуал перетинається з даними, типографією тощо і зливається у новий мистецький формат, який відображає візуальний і вербальний наративи.

Наукові дослідження доводять, що люди стають щасливішими, якщо діляться своїм винятковим досвідом з іншими. Тож віддавна люди почали розповідати історії ― малюючи їх на стінах печер і не лише. Наприклад, в Єгипті люди стали комбінувати малюнки з текстом, робили це і в середньовічній Європі. Сучасна ілюстрація також поєднує текст і картинку.

Думаю, коли слова й малюнки зливаються і розповідають історію, яку кожен із них не міг би розказати самостійно, ― саме тоді візуальний сторітелінг працює.

Увага! Це спойлер — більше про сторітелінг і як ілюстратору позиціювати себе шукайте незабаром на сторінках Читомо

Діджитал навчає хоробрості й долання кордонів — про конкурси найкращого книжкового дизайну в Україні й світі

Під час ілюстраторсько-дизайнерської сесії на BarCamp 2020 менеджерка Stiftung Buchkunst Катаріна Гессе розповіла, як цьогоріч обирали 25 переможців в умовах епідемії ковіду, як переформатовувалися під онлайн-формат і як ідуть справи на німецькому книжковому ринку; координаторка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», Юлія Козловець розповіла про те, як пройшов The Best Book Design Contest 2020 онлайн, які виклики постали перед організаторами і директорка видавництва «Основи» Дана Павличко розповіла про цьогорічний Ukrainian Young Book Design Awards і те, як вони намагаються знайти нові таланти; а книжковий дизайнер Микола Леонович, який цьогоріч був одним із членів журі Ukrainian Book Design Contest, поділився враженнями про цьогорічних переможців та учасників конкурсу.

 Катаріна Гессе про Stiftung Buchkunst

Наше журі засідало в травні, адже в Німеччині не було повного локдауну, й можна було виходити на вулицю. Тож ми провели нашу сесію у Франкфурті, зарезервували готель лише для членів журі. Все було, як і зазвичай, окрім того, що ми були в масках і не могли сидіти разом, розглядати й обговорювати книжки. У червні ми оголосили переможців, але не організовували невеличкої вечірки в одній із берлінських книгарень, як то було зазвичай. Просто двоє переможців у книгарні робили годинний Instagram-стрім і говорили про книжки. Якщо чесно, то ком’юніті цих онлайн-івентів набагато більша, ніж можна собі уявити.

Також ми робили невеликі відео про книжки й розповсюджували їх у соціальних мережах. Для цих відео робили дві речі: багато фото і поєднували їх, що більше схоже на презентацію, але також були відео, як хтось гортає всю книжку повністю. У каталозі через QR-код можна ці відео подивитися. А з трьома переможцями я зробила 20-хвилинні інтерв’ю. І насправді це був успіх, на який я й не могла сподіватися.

Увага! Це спойлер — більше про сторітелінг і як ілюстратору позиціювати себе шукайте незабаром на сторінках Читомо.

Оксана Щур, кураторка Літературної лабораторії Мистецького арсеналу, кураторка Міжнародної програми фестивалю «Книжковий Арсенал»:

«Проект Баркемп On / Off став для нас експериментальним, тому що до того ми робили переважно офлайнпроекти – і мали колосальний досвід стосовно того, як організувати фестиваль, літню школу або воркшоп. Те, що ми потім публікували в інтернеті, було переважно результатами проекту, його документуванням. Наприклад, коли ми публікували відеозаписи лекцій чи дискусій, то йшлося про те, щоб розширити доступ до нашого контенту аудиторії, яка фізично не могла бути присутньою на подіях в Мистецькому арсеналі у Києві в певний час. Ми не могли передати атмосферу, але ділилися знанням і напрацюваннями. 

Тут варто додати, що поряд із величезним фестивалем «Книжковий Арсенал» у Мистецькому арсеналі працює Літературна лабораторія, спрямована якраз на експериментальні формати. Карантин поєднав ці два проекти ще тісніше, і от, ми зробили експериментальний БарКемп у співпраці з Франкфуртським книжковим ярмарком та Гете інститутом за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Такий собі палімпсест Міжнародної програми травневого Книжкового Арсеналу 2020. 

Поза тим, Арсенал – і фестиваль Книжковий Арсенал – це значною мірою про атмосферу, можливу в певний час у певному місці, коли цікаві талановиті люди збираються разом. Як створити таку атмосферу в онлайні і чи це взагалі можливо? Це стало викликом для нас поряд із вибором тем для обговорення. Виглядає, що нам вдалося. 

Сам формат БарКемпу передбачає залучення слухачів – властиво, це не просто лекція чи воркшоп, тут учасники нарівні зі спікерами діляться досвідом, пишуть в чат, беруть участь у нетворкінгу і спіддейтінгу, потрапляють на вечірку, а їхні запитання стосовно центральних презентацій часто перетворюються на репліки стосовно власного досвіду. Чи підлаштовували ми концепцію конференції під формат? Тут складно сказати. Радше ми намагалися обрати актуальні теми для виступів – такі, які би стимулювали виникнення нових ідей, стали би корисним референсом для учасників, які зараз теж перебувають у пошуку способів бути активними в умовах нової реальності.  Що залишиться у новій реальності після завершення пандемії – наприклад, які онлайн-формати можуть виявитися самодостатніми, а не замінниками «живого» спілкування в безвиході? Можливо, ми усі рухалися до певних онлайн-проєктів, але зараз це набуло шалених темпів і ми впроваджуємо їх на кілька років швидше та інтенсивніше, апробовуючи на ходу. 

Ну і, звісно, яка ж конференція без афтерпаті. Ми влаштували лайв-перформанс в онлайні, і це несподівано виявилося надзвичайно вдалою ідеєю. Вечірка зі сценою на два міста – Київ та Берлін – стала експериментом для учасників: Владіміра Камінера, Юрія Гуржи та Сергія Жадана. Чи можна створити драйвовий виступ, коли ти бачиш співрозмовника лише на екрані, а глядачів не бачиш узагалі? Ми спробували і тепер можемо відповісти ствердно. Мультидисциплінарний перформанс, складовими якого стали німецькомовні прозові тексти Владіміра Камінера, їхні українські переклади, зроблені Сергієм Жаданом, поезія Сергія Жадана, музика Юрія Гуржи і мистецька проекція Кирила Проценка, яка поєднувала обидва простори, став подією, яка подолала відстані, кордони, фізичні і мовні бар’єри. Бо мистецтво – це про відчуття та про енергетику. Цей проект продовжиться вже у травні 2021 на Книжковому Арсеналі. Дуже цікаво, яким він буде». 

Юля Козловець, координаторка міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал, кураторка Дитячої програми:

«Під час обговорень робочої групи виявилось, що, незалежно від країни проживання та роботи, питання того, як тепер існувати в офф/он форматах креативним ідеям та командам – спільне, і відповіді варто шукати разом. І під час Баркемпу фахівці книжкового та загалом креативного сектору, в основному  з України, разом з представникими  ще 10 інших країн, намагались порозумітися з тим, яке воно, наше нове нормальне.

В нас були фантастичні спікери, які заряджали оптимізмом, новаціями та відкритістю, щирістю, закликаючи учасників до обговорення непростих та актуальних тем про віртуальні стенди на книжкових ярмарках, виклики сьогодення для міжнародних та локальних фестивалів, нові інструменти промоції, невдачі та уроки локдаунів, набуті досвіди та зроблені висновки. 

Вірю, що ці знання, ідеї та спільні напрацювання у секціях дали багато нашим учасникам, стали певною мірою порцією натхнення та поштовхом до реально-віртуальних експериментів. Власне саме в цьому, в дієвій конкурентній підтримці українського книжково-видавничого сектору сьогодні, ми в Книжковому Арсеналі бачимо в цьому році нашу мету. 

Сам формат Бармкемпу як неформальної, демократичної та  інтерактивної платформи для зустрічі людей, метою яких є інтеграція середовища, обмін досвідом і ідеями, а також добрий відпочинок, включає учасників, дарує драйв, радість спілкування, пошуку виходів з безвихідних становищ, відчуття «свого» середовища. Все, як ми любимо!:) Мені здається, що він став успішним зокремай тому, що народжувався в нас для онлайну, а не був приречений на трасформування чи натягування реальних оффлайн досвідів на дистанційний формат.  Хоча ми багато думали та працювали над тим, щоб знайти альтернативні шляхи створення тої самої атмосфери нетворкінгу, співпраці та співтворчості, яка так відрізняє Книжковий Арсенал, творить його. В реалі значною мірою основою цього для всіх слугує будівля Старого Арсеналу. В онлайні з Арсеналу включався під час вечірки Сергій Жадан, і це було і символічно, і потужно». 

Беттіна Венцель, керівниця відділу «Інформація та бібліотека» Goethe-Institut в Україні:

«Думаю, книжкова спільнота за цей рік не раз згадала насичені дні Книжкового Арсеналу, Букфоруму чи Франкфуртської книжкової ярмарки, коли голова йде обертом від нових людей, контактів, дискусій та розмов, але після чого ти точно розумієш, де саме знаходишся в системі професійних координат та куди треба рухатись. І вже влітку цього року, перебуваючи в умовах всебічної ізоляції, ми добре встигли відчути, наскільки складно знайти ті самі координати та включитись в процес адаптації до актуальних викликів, коли майже практично немає площадок для формальних та неформальних зустрічей та обговорень, якими в офлайн-реальності є книжкові фестивалі та ярмарки.  Власне, ідея Баркемпу й виникла з пошуків формату, який міг би відтворити онлайн альтернативу спільному професійному просторові для книжкової та креативної індустрії, де можна було б обговорити та поділитись досвідом, хто як пристосовується до “нової нормальності”, побачити колег та, зрештою, відчути солідаризацію один з одним.

Мені здається, важливою навичкою саме на цьому етапі, коли ми ще не знаємо, як саме в наступний час трансформується культурний процес, є готовність працювати у партнерствах та шукати нові колаборації. По-перше, онлайн-формат створює для цього всі умови за відсутності фізичних кордонів. Так само стираються дисциплінарні кордони- дуже вдалий час, щоб шукати партнерів та однодумців з інших сфер».

Марія Шубчик, координаторка літературних проектів Goethe-Institut в Україні:

«Взагалі, формат баркемпу – дуже пластичний, відкритий та пристосований  саме для зустрічі середовища  «на рівні очей». В офлайн- форматі  він не менш ефективний, адже надає можливість для учасників та учасниць бути співорганізаторами  процесу та визначати теми та аспекти, які є дійсно наразі для них є значущими. В онлайні, звісно, довелось трансформувати ідею, адже нашою основною мотивацією було не просто зібрати крутих спікерів та професійну аудиторію, а створити можливості для того, щоб дійсно кожен учасник та кожна учасниця могли бути залученим у роботу. Для чого? Бо в актуальних умовах не вийде зробити типову фронтальну конференцію, де референти можуть розповісти, як та що потрібно робити, адже наразі точно ніхто не знає, які стратегії в досить невизначеному майбутньому будуть більш виграшними. Наразі ми можемо вчитись один у одного, дивитись, хто що випробовує та створювати спільний дискурс.

Можливостей вчитись онлайн в останній час не бракувало, але бракувало саме можливості знову відчути себе частиною спільноти. Тому основним викликом у реалізації проекту став пошук платформи, яка б була пристосована не тільки для лінійної комунікації, але й, в першу чергу,  для неформального спілкування, знайомств та нетворкінгу.  Але чи не найбільшим експериментом, звісно, стала віртуальна вечірка за участі Сергія Жадана, Владимира Камінера та Юрія Гуржи, яка паралельно відбулася в Києві та Берліні та дивитись яку могли більше 100 учасників баркемпу з 10 країн світу. Коли ми декільком потенційним технічним партнерам розповідали все, що нам потрібно реалізувати, ми бачили, що більшості це здається занадто складним та нереалістичним. Але, зрештою, все можливо, коли є партнери, які готові до експериментів та нетипових рішень».  

Юрій Гуржи, берлінський музикант і діджей родом із Харкова, засновник групи RotFront, автор хіпхопери про Степана Бандеру й учасник вечірки:

«Все почалося з того, що Жадан запропонував нам з Володею Камінером приїхати з музично-літературною програмою на Арсенал у травні 2020. Ми стали думати: а що саме ми можемо привезти. Домовились, що я зроблю ремікси німецьких класиків — від Баха до Рамштайна, а Володя почитає свої історії про подорожі Німеччиною. Я зробив перший трек, переробивши Вагнера, але тут з нами усіма трапилася Корона. 

Так сталося, що я вже років 5 тому відкрив для себе можливість стріму – в той момент, коли Фейсбук додав таку функцію. Мені завжди подобалося ділитися музикою – а що може бути краще, ніж робити це зі своєї квартири, де всі платівки на відстані руки (не треба кудись нести кілограми музики, тут ніхто поряд не курить, не кричить, щоб ти поставив Бейонсе). На початку локдауну я запитав своїх друзів з берлінського Панда-Театру, як би вони поставилися до стрім-дискотеки…. й наступного дня вже стояв на їхній сцені та ставив музику для порожнього залу. Це нагадувало далекі часи на початку дев’яностих, коли я працював на радіо в Харкові. Тільки тепер з відео. Та того ж вечора ми зрозуміли, що під мій стрім танцювали не тільки в Берліні – нам писали з Нью-Йорка, Києва, Баку та Тель-Авіва. Ми стрімили щоп’ятниці, зробили 13 вечірок. 

Тут нас запросили зробити своєрідний тізер нашого перформансу з Жаданом та Камінером (який, сподіваюся, трапиться в травні 2021-го) у рамках серпневого БарКемпу. Я добив Вагнера та створив ще пару номерів, Володя й Сергій мусили ритмічно зачитати свої нові тексти на цю музику. Наприкінці ми вирішили разом заспівати одну з наших нових пісень – у березні ми в Берліні створили «коронний» гурт Kaminer & Die Antikörper, до одного з наших хітів Сергій спеціально до БарКемпу написав свій текст. 

Це був справжній челендж, бо ми билися з могутнім  ворогом, п’ятисекундною затримкою, яка, мабуть, перетворювала нашу тримовну розмову на дуже дивне видовище, а ми ще збиралися не тільки розмовляти, а й співати! Але мені все ж здається, що ми перемогли. Дуже б хотілося зустрітися цією же компанією знов, але наступного разу – особисто. Цікаво, якою буде версія перформансу Deutsch-Ukrainische Freundschaft 3.0!»

Віра Кружиліна, технічна директорка міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал:

«Згадка про цю атмосферу і стала основною у виборі технічних інструментів для втілення даного проєкту. По-перше, інструменти мали бути зручними та інтуїтивними, мати необхідний функціональний застосунок, як для учасників, так і для слухачів. У результаті роботи команди був зроблений вибір на користь платформи Hopin. Програму, в якій всі мали можливість вільно пересуватись між трьома паралельними конференціями, легко змінювати статус з слухача на учасника дискусії, а також використовувати додаткові “зближаючі” функції.  

По-друге, мати змогу прийняти онлайн-трансляцію зовні. Адже завдяки цьому мала транслюватися завершальна вечірка для всіх учасників, щоб не нашаровувати великий масив додаткових програм або посилань. Тут складнощі були навіть у таких простих речах, як створення атмосфери, живе спілкування між виступальниками і виконання спільної композиції, бо вони були по різні сторони екрану і в різних країнах.

Завдяки професійній підтримці колег з компанії Cosmonova, ми змогли досягти мінімальної затримки часу і створити альтернативу телемосту між Києвом і Берліном. Тож учасники могли чути і звертатись один до одного, незважаючи на відстань і кордони, які їх розділяли».

Анастасія Слепцова, співзасновниця Digitizing.Space:

«Мені здається, що кожний онлайн-проект, який ми зробили під час карантину особливий та кожним ми окремо пишаємося. Починали ми з міжнародних проектів та першим проектом був Hack For Italy, у часи кризи в березні 2020. Ми пишаємося результатом та учасниками, які під час хакатону синхронізувалися з лікарнями, Червоним Хрестом, працювали з різних куточків країни, щоб допомогти один одному. Потім були ще два масштабних гуманітарних хакатона EUvsVirus та Global Hack, де ми синхронозували та фасилітували роботу учасників майже зі всіх часових поясів. 

Окремо ми пишаємося українськими проектами та тим, як змінюється українська аудиторія. Ми стали більш відкритими до нового та навчаємося, пристосовуємося  швидче традиційної Європи. Думаю, що тут грає фактор волатильності, який ми відчували в Україні задовго до карантину. До речі український ідеятон Hatathon, Hack the Culture та його результати, стали прикладом та методологією для колег з закордону. До нас зверталися з Берліну та Мілану та просили поділитися досвідом. Так ми консультували Hack4Cult EU, що організовувався в Італії у партнерстві з European Cultural Foundation. 

Не можемо також не поділитися нашим міжнародним проектом з фасилітації партнерств Сivil Match, реалізований у партнерстві з Goethe-Institut, WeChange, Insha Osvita. 1100 учасників з 614 організацій та 10 країн знайомилися та партнерилися протягом 2х днів для створення міжнародних консорціумів та подачі на гранти від Федерального Офісу Германії. 

Період карантину допоміг переосмислити, трансформувати та поєднати весь попередній досвід – комунікації, фасилітації, концептуалізації, роботі з командами». 

Анастасія Силенок, співзасновниця Digitizing.Space:

«Враховуючи той факт, що перший свій онлайн-івент я проводила в 2015 році, тоді ніхто не вірив в те, що цей напрям набере такого масштабу. Ми зробили багато помилок, починаючи від відсутності акцентів на слові «онлайн» в маркетингу, до неправильного підбору опцій технологічних інструментів. Наразі онлайн-події виходять на якісно новий рівень, але все одно на першому етапі ми багато працювали над підбором та синхронізацією онлайн-інструментів, що були б легкими для сприйняття учасниками. Першими помилками також була недостатня увага до навчання спікерів та модераторів з індустрій, особливостей онлайн-виступів, тут ми намагаємося наслідувати досвід телебачення та працюємо в цьому напрямі. 

Ми створили Digitizing.Space для експериментів та зазвичай розроблюємо методології під кожний формат та аудиторію, враховуючи низку факторів, бо ідеального рецепту для такої кількості форматів не існує. Є  дуже багато платформ та інструментів, які нам подобаються, з якими ми знайомимось чи навіть спостерігаємо за їх розробкою. Зазвичай ми комбінуємо та адаптуємо інструменти, залежно від потреб партнерів та клієнтів».