Ніклас Натт-о-Даґ. 1793

Восени 1793 року в загидженому озері Фатбурені, куди вода змиває сміття з усього Седермальму, знаходять спотворений труп. Розслідувати справу таємничого покійника береться Сесіл Вінґе, колишній прокурор, який уже не раз допомагав поліції Стокгольма розкривати злочини. От тільки здоров’я його щодень гіршає, і схоже на те, що справа буде його лебединою піснею. Часу залишається обмаль, а прийдешня зима обіцяє бути найскладнішою за останні десятиліття. Розкриваючи історії чотирьох дійових осіб роману, Ніклас Натто-Даґ показує читачеві розкіш і занепад післяґуставіанської доби, торжество плотських бажань і кривавих злочинів, лиха й відчаю — але також і сподівань та прагнення змін, що заклали підвалини сучасного шведського суспільства.

Вінґе заплющує очі, щоб опанувати себе. Він опиняється у своїй внутрішній бібліотеці, між довгих мовчазних полиць із книжками. Бере том Овідія, розгортаєтнавмання і читає: Omnia mutantur, nihil inherit. Усе змінюється, нічого не зникає. Ось у чому рівновага, якої він шукав. Коли він розплющує очі, у погляді вже немає і сліду хвилювання. Сесіл вгамовує тремтіння в руках, підкреслено спокійно кладе ложку, відсуває стілець і підводиться.