Станіслав Соловінський. Друг із Мезозою

Світ чародіїв обрав своїм Лицарем хлопчика Ярослава й покликав його в далеку мультисферну подорож до міста Люмберн. Попереду на нашого героя чекатиме багато пригод, де будуть летючі птеродактилі й запальні нурсики, стародавні фортеці і привиди-святики, чарівники-добродії, а ще лиходій Магістр, його бездушні слуги алебарди, кривавий Кат… Місія Лицаря велична. Він має врятувати місто від злого правителя та повернути безрадісним дітям Життєдайне Мерехтіння. Чи вдасться звичайному київському хлопчикові повернути в Люмберн радість? Часи відважних героїв не минули — все можливо, коли є підтримка друзів, відвага та непереборне прагнення допомогти Добру здолати Зло.

Для дітей молодшого і середнього шкільного віку.

Вже було чути, як десь поруч шумить вода. Пройшовши ще трохи, вони опинилися на березі бурхливої підземної річки, чиї чорні води то там, то тут вигравали-сяяли дрібними вогниками.

— Це — омліни. Вони наче світлячки. Тільки набагато більші, — пояснив Клітій.

Та й справді, підійшовши ближче до води, вони почули протяжне та сумне:

— О-о-о-о-о-о-М-м-м-м-м-м-Л-л-л-л-л-л-л-л…

— А що це означає? Чому «Омл»? — запитав Ярчик у нурсика.

— Насправді вони кажуть «Мам»,— промовив горошковий. — Луна в підземеллі спотворює звук, і нам чується «Омл».

— То вони кличуть маму? — перепитав розчулений хлопець.

Йому стало страшенно шкода цих створінь.

— Таки так, — відповів Клітій, зітхаючи. — Кличуть. Хоч вони й привиди. В такій подобі ці діти потрапили сюди зовсім маленькими. Найстаршому омлінові дванадцять років.