Головний герой роману Кілґор Траут — письменник-фантаст, який подорожує з одного конґресу наукової фантастики до другого. На одному з таких конґресів він зустрічає Двейна Гувера, власника фірми, яка продає «понтіаки», і їхня зустріч стає приводом для багатьох карколомних та несподіваних ситуацій.
Оповідь в романі побудовано так, ніби автор розповідає про Землю інопланетянинові, який нічого не знає ані про людство, ані про людську цивілізацію, навіть про найпростіші речі — розмноження, зброю, прапор, яблуко. Така розповідь дозволяє під несподіваним кутом побачити мотивацію й наслідки людських дій.
«Сніданок чемпіонів» — гарячкова, сумбурна сатира з типовим для Воннеґута складом героїв і ландшафтом.
Пролог
Фраза «Сніданок чемпіонів» ¬— зареєстрована торговельна марка корпорації «Дженерал Міллз» для коробки пластівців на сніданок. Використання ідентичної фрази для титулу цієї книжки не має на меті засвідчити будь – яку асоціацію з «Дженерал Міллз» або їхнє спонсорство, ані не має на меті очорнити їхній якісний продукт.
***
Фібі Герті, тієї особи, котрій присвячена ця книжка, уже, як то кажуть, немає серед живих. Я познайомився з нею в кінці Великої депресії, коли вона овдовіла і жила в Індіанаполісі. Мені було років шістнадцять, їй — близько сорока.
Вона була багатою, але ціле своє доросле життя щодня ходила на роботу, тож працювала і далі. Вона вела колонку з тверезими і дотепними порадами для безнадійно закоханих в індіанаполіській «Таймз», добрій газеті, яка на сьогодні вже не існує.
Не існує.
Читати більше
Oскар Вайльд. Жінка, не варта уваги
«Жінка, не варта уваги» і «Віяло леді Віндермір» — соціально-побутові комедії, що стали гострою сатирою на тогочасне суспільство і ще за життя принесли славу автору. Оскар Вайльд (1854—1900) як визнаний майстер парадоксу закладає парадоксальність вже в саму назву своїх драматичних творів, розгортаючи її потім у сюжеті. Попри сарказм, іронію, висміювання сімейних і суспільних звичаїв, комедії Вайльда значно серйозніші, ніж може здатися на перший погляд. За блискучою дотепністю автора прихована глибина порушених проблем.
Міс Ворслі, в Англії не прийнято, щоб молода леді так захоплено відгукувалася про особу протилежної статі. Англійки приховують почуття, аж поки не одружаться. Отоді вони можуть їх проявляти.
Читати більше
Упорядник Борис Щавурський. Європейське Cередньовіччя: літературний флорілеґіум
Пропонована хрестоматія знайомить читача із найважливішими творами європейської середньовічної літератури. Значна частина презентованих у ній текстів публікується вперше, зокрема йдеться про цілий пласт літератури, написаної староісландською, старонорвезькою, староанглійською, латинською та іншими давніми мовами. Окремо слід сказати і про надзвичайно розмаїту жанрову палітру цього «середньовічного флорілеґіуму», де латиномовні релігійні гімни чи ґельські молитви сусідять із не надто побожною поезією ваґантів, рунічні поеми із французькими фабльо, а героїчні саґи — із поезією міннезанґу чи куртуазним романом. Сподіваємося, що це ошатне і багато ілюстроване видання стане подією для усіх поціновувачів літературних старожитностей.
Фрагмент з поеми «Трістан та Ізольда»
Трістан на неї очі звів —
І раптом дух перехопив
Той погляд, що йому навстріч
Полинув із блакитних віч,
Той погляд, що йому сказав:
«Дві наші долі пов’язав
Цей день, цей час на весь наш вік:
Ти — мій коханий чоловік!»
Що з нами діє це вино?
Чи двоє нас, чи ми — одно?
Неначе полум’я ясне
Тебе спалило і мене.
Напій багряний, наче кров,
Міцний як смерть і як любов,
Напій, що дав нам забуття
Трістан на неї очі звів —
І раптом дух перехопив
Той погляд, що йому навстріч
Полинув із блакитних віч,
Той погляд, що йому сказав:
«Дві наші долі пов’язав
Цей день, цей час на весь наш вік:
Ти — мій коханий чоловік!»
Що з нами діє це вино?
Чи двоє нас, чи ми — одно?
Неначе полум’я ясне
Тебе спалило і мене.
Напій багряний, наче кров,
Міцний як смерть і як любов,
Напій, що дав нам забуття
Всього минулого життя.
На цілім світі ми удвох,
Над нами в небі тільки Бог,
На цілім світі — ти і я,
Любов твоя, любов моя…
Ми келих випили до дна:
Любов одна — як смерть одна.
Переклав із французької Віктор Коптілов
Читати більше
Генрик Сенкевич. Пан Володийовський
Роман «Пан Володийовський» — завершальна частина історичної трилогії Генрика Сенкевича, у якій показано боротьбу Речі Посполитої з турками й татарами після того, як король Ян Казимир зрікся престолу.
Центральна постать роману — полковник пан Єжи Міхал Володийовський, найліпший жовнір Речі Посполитої, як говорить про нього автор. Цей образ яскравий і близький нам. Він незвичайний, бо ввібрав у себе найкращі риси, притаманні позитивним персонажам: вірність і шляхетність, силу духу й безстрашність, доброзичливість і товариськість, стійкість у біді й силу волі, уміння вище за власні турботи поставити служіння найдорожчим ідеалам, любов до Вітчизни, котрій він, як воїн, безкорисливо віддав майже чверть століття.
Автор змальовує в романі й тривале мирне родинне життя пана Володийовського, розкриває душевні достоїнства героя, щоб болючіше відгукнулася у серцях читачів його трагічна смерть, яка сталася під час узяття стотисячною турецько-татарською армією у серпні 1672 року Кам’янця — однієї з найбільших на Поділлі фортець. Сміливий войовник гине, не зрадивши присяги Вітчизні. Цим він кидає докір тодішній владі, що пішла на зговір із загарбником і здала місто.
— Кшисю! — промовив пан Володийовський. — Невже ти й справді здатна топтати людське щастя, як зараз моє топчеш? Де твоє слово, де наша домовленість? Я з Богом вести війни не можу, але скажу тобі наперед те, що вчора мені пан Заглоба сказав: сутани з людської кривди не шиють.
Читати більше
