Маркус Зузак. Глиняний міст

Глиняний міст | Маркус Зузак, Перекладач: Любов Пилаєва, Київ, 2020, 656с.

Цю родинну сагу (за величчю гідну епічності «Іліади» й «Одисеї») один із п’яти братів Данбарів наклацав на старезній друкарській машинці, яка колись належала Убивці. Однак Убивця не завжди був Убивцею. А згодом виявиться, що він узагалі ніякий не Убивця. На тлі втечі з-за Залізної завіси далеко за океан і під звуки піаніно й гекзаметрів Гомера через пересохлу ріку Аману Майкл Данбар заміряється спорудити міст. На допомогу йому викликається лише один з п’яти хлопаків, які люто його ненавидять незбагненно чому. І неймовірними зусиллями батька й сина серед австралійських евкаліптів і рівнин (мов з-під тесала Мікелянджело) постає міст, що красою скидається на Пон-дю-Ґар. От тільки до чого в цій історії скелет змії, кінні перегони та мул на прізвисько Ахіллес?

Ми зізнаємося багато у чому, але важливо лише те, що ми замовчуємо.

Назад до вітрини

читайте також

Річка, що тече навспак. Томек

Жан-Клод Мурлева

Наша Ідеа

Галявина край лісу

Ламарш Каролін

Видавництво Анетти Антоненко

Ліки від кохання

Публій Овідій Назон

Апріорі

Пан Володийовський

Генрик Сенкевич

Навчальна книга - Богдан

155₴

110₴

купити книжку

135₴

купити книжку

Жан-Клод Мурлева. Річка, що тече навспак. Томек

Томек, тринадцятирічний сирота, тримає у своєму селі невелику крамницю. Одного вечора до неї завітала незнайомка й поцікавилась у хлопця, чи не продає він часом «воду з річки Кжар»? «Ця вода дарує безсмертя», — пояснила вона… Ось так у Томека починається захоплива й небезпечна подорож, на яку хлопця спонукала загадкова незнайомка і яка заведе його до Лісу забуття, селища Парфумерів, на Химерний острів… Чи вдасться йому знайти Ганну на іншому кінці світу — там, де тече навспак ця фантастична ріка?

Читати більше

Ламарш Каролін. Галявина край лісу

Чи варто виходити за межі буденності? Можливо, ліпше до скону залишатися на своєму затишному острівці — і не пускатися до авантур? Над цими питаннями замислюється бельгійська письменниця Каролін Ламарш у новій збірці новел «Галявина край лісу», яка 2019 року виборола престижну Ґонкурівську премію для новел.

Головний герой кожної новели стикається з тим, що виходить за межі звичного людського життя. І підштовхує до цього головно природа — ліс, галявина, тваринка, пташка, комашка тощо. Як і у першій збірці новел «День пса», Каролін Ламарш спонукає героїв замислитися над головним: як жити далі? Як зважитися на непростий крок? Захоплива глибока проза, у якій відчутно аромат лісової гущавини і лунає спів птахів.

Читати більше

Публій Овідій Назон. Ліки від кохання

У «Ліках від кохання», на противагу «Мистецтву кохання», тобто вмінню полюбити і зберегти любов, Овідій навчає, як позбутись любовної пристрасті. Втім, уславлений «співець ніжних любощів» виходить далеко за межі жартівливої теми: поема засвідчує глибоку ерудицію поета,який вражає широтою своїх зацікавлень, насамперед, – таємницями людської душі, особливо жіночої. Крізь тонкий інтелектуальний гумор і блискучу гру слів проглядає подекуди й гірка правда життя, тож і сьогодні цей Овідіїв твір – і цікавий, і пізнавальний.

Нумте до ліків моїх, обведені довкола пальця, –
Всі ви, для кого любов – розчарування одне.
Хто вас любити учив – навчить од любові зцілитись:
Ця, що порáнила вас, – ця ж і злікує рука.
Зілля цілюще й лихе з однієї ж землі проростає:
Побіч кропиви, бува, пишна троянда цвіте.
Спис пеліонський сина Геракла поранив – і він же,
Той самий спис бойовий, вигоїв рану гнійну.
Знайте лиш: чоловікам і жіноцтву я, без різниці,
Зброю вкладаю до рук, дбаю про цих і про тих.
А не підхоже оружжя якесь – чийсь приклад, дівчата,
Тільки пригляньтеся, теж – гарна наука для вас.
Кóрисне діло – вміти вогонь палахкий погасити,
Щоб у низької жаги серце рабом не було.

Читати більше

Генрик Сенкевич. Пан Володийовський

Роман «Пан Володийовський» — завершальна частина історичної трилогії Генрика Сенкевича, у якій показано боротьбу Речі Посполитої з турками й татарами після того, як король Ян Казимир зрікся престолу.
Центральна постать роману — полковник пан Єжи Міхал Володийовський, найліпший жовнір Речі Посполитої, як говорить про нього автор. Цей образ яскравий і близький нам. Він незвичайний, бо ввібрав у себе найкращі риси, притаманні позитивним персонажам: вірність і шляхетність, силу духу й безстрашність, доброзичливість і товариськість, стійкість у біді й силу волі, уміння вище за власні турботи поставити служіння найдорожчим ідеалам, любов до Вітчизни, котрій він, як воїн, безкорисливо віддав майже чверть століття.

Автор змальовує в романі й тривале мирне родинне життя пана Володийовського, розкриває душевні достоїнства героя, щоб болючіше відгукнулася у серцях читачів його трагічна смерть, яка сталася під час узяття стотисячною турецько-татарською армією у серпні 1672 року Кам’янця — однієї з найбільших на Поділлі фортець. Сміливий войовник гине, не зрадивши присяги Вітчизні. Цим він кидає докір тодішній владі, що пішла на зговір із загарбником і здала місто.

— Кшисю! — промовив пан Володийовський. — Невже ти й справді здатна топтати людське щастя, як зараз моє топчеш? Де твоє слово, де наша домовленість? Я з Богом вести війни не можу, але скажу тобі наперед те, що вчора мені пан Заглоба сказав: сутани з людської кривди не шиють.

Читати більше

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Разово Раз на місяць