Кевін Баррі. Місто Боуган

Доктор Влах поділяє всіх людей на три групи, залежно від того, як би вони поводились лінивого недільного поранку в кав’ярні, добряче поснідавши і отримавши на десерт миску тістечок-«картоплин». Люди з першої групи — без фантазії і без почуття гумору — бездумно дивитимуться на «картоплини» мало не до самого полудня. Люди з другої — почнуть моделювати ситуацію, за якої хтось із гостей кав’ярні раптом почне бомбардувати «картоплинами» інших відвідувачів. А до третьої, найменш чисельної групи можна віднести тих, кого думка про «картоплини», що літають в повітрі, настільки захоплює, що вони встають і беруться її реалізовувати. Саме такою людиною є Сатурнін — слуга, якого легковажно взяв на роботу оповідач цієї книжки. І наслідки не забарились.

«Я саме вирішив встати, коли пролунав делікатний стук і увійшов Сатурнін. Він побажав мені доброго ранку, сказав, що хто рано встає — тому бог дає, і що пізня пташка очі продирає, а рання уже носок витирає, та повідомив мені, що на вулиці чудово, але не кажи гоп, поки не перестрибнеш, бо не знаємо ні дня, ні години, і де чорт не зможе, там баба поможе. 

Ви не звикли до дивакуватого способу Сатурніна висловлюватися, але я з цієї суміші прислів’їв зрозумів, що приїхала тітка Катержіна. Не можу сказати, що це мене потішило. Тітка Катержіна абсолютно не пасувала до мого уявлення про відпустку. Вона для мене була символом усіх можливих неприємностей».