Залця Ландманн. Моя Галичина. Край за Карпатами

Головним географічним топосом, у якому розгортається більшість подій книги Залці Ландман, є Східна Галичина й зокрема Жовква, рідне місто письменниці, а головним колективним персонажем – її найближче оточення: батько й мати, дідусі й бабусі, дядьки й тітки, кузени й кузини, друзі й знайомі. Саме вони є оповідачами або дійовими особами плетива нескінченних історій, які утворюють наративний простір цих спогадів. А поза тим тут діють також десятки інших персонажів – епізодичних і випадкових: польські поміщики, українські селяни, хасидські вундеррабі, австрійські гусари, російські козаки, єврейські комерсанти, орендарі, шинкарі, шадхени (шлюбні посередники), жебраки, міські божевільні, священики, черниці, няні й служниці тощо. Під пером швейцарської письменниці ще раз колоритно постає автентична панорама Східної Галичини початку 20 ст. – з усім своїм розмаїттям, буднями й святами, соціальними контрастами й історичними катаклізмами.

Книгу видано за підтримки Швейцарії.

Дедалі частіше я думала про своє майже забуте дитинство у тодішній австрійській Східній Галичині, й що частіше приходили звідти нові звістки, тим чіткіше я усвідомлювала, якою мірою там були винищені не тільки євреї, але й інші етнічні групи колись такого барвистого й мальовничого світу культури. Сьогодні він повністю й безповоротно належить минулому. Отож я вирішила повернути собі той час і ту місцевість, змалювавши низку епізодів зі свого дитинства.

Коли в 1975 році з’явилося перше видання цієї невеличкої книги, то більшість читачів, за винятком небагатьох, котрі так само були родом звідти, сприйняли ці оповідки як екзотичні, майже гротескні, в кожному разі дуже незвичні. Однак відтоді виникло зовсім нове, інтенсивне зацікавлення культурним світом тодішньої старої Австрії…