Головний герой роману Кілґор Траут — письменник-фантаст, який подорожує з одного конґресу наукової фантастики до другого. На одному з таких конґресів він зустрічає Двейна Гувера, власника фірми, яка продає «понтіаки», і їхня зустріч стає приводом для багатьох карколомних та несподіваних ситуацій.
Оповідь в романі побудовано так, ніби автор розповідає про Землю інопланетянинові, який нічого не знає ані про людство, ані про людську цивілізацію, навіть про найпростіші речі — розмноження, зброю, прапор, яблуко. Така розповідь дозволяє під несподіваним кутом побачити мотивацію й наслідки людських дій.
«Сніданок чемпіонів» — гарячкова, сумбурна сатира з типовим для Воннеґута складом героїв і ландшафтом.
Пролог
Фраза «Сніданок чемпіонів» ¬— зареєстрована торговельна марка корпорації «Дженерал Міллз» для коробки пластівців на сніданок. Використання ідентичної фрази для титулу цієї книжки не має на меті засвідчити будь – яку асоціацію з «Дженерал Міллз» або їхнє спонсорство, ані не має на меті очорнити їхній якісний продукт.
***
Фібі Герті, тієї особи, котрій присвячена ця книжка, уже, як то кажуть, немає серед живих. Я познайомився з нею в кінці Великої депресії, коли вона овдовіла і жила в Індіанаполісі. Мені було років шістнадцять, їй — близько сорока.
Вона була багатою, але ціле своє доросле життя щодня ходила на роботу, тож працювала і далі. Вона вела колонку з тверезими і дотепними порадами для безнадійно закоханих в індіанаполіській «Таймз», добрій газеті, яка на сьогодні вже не існує.
Не існує.
Читати більше
Ніл Шустерман. Шторм
Минув рік відтоді, як Рован утік. Нині він перетворився на міську легенду — женця Люцифера, який вистежує корумпованих женців і піддає їх суду через вогонь. Шторм, усевидющий штучний інтелект, міг би його зупинити, але він не втручається у справи Цитаделі женців, лише спостерігає, нехай йому й не подобається те, що він бачить. Тим часом Сітра, яка нині зветься жницею Анастасією, починає займатися збиранням, трохи змінюючи старий звичай: вона дає людям, яких планує вбити, місяць на те, щоб обрати собі смерт. Та коли знову з’являється старий ворог і її життя опиняється під загрозою, стає зрозуміло, що не всі готові до змін. Чи втрутиться нарешті Шторм, чи так і спостерігатиме, як ідеальний світ починає руйнуватися?
Ніл Шустерман — популярний американський письменник, який спеціалізується на літературі для підлітків. Лауреат Національної книжкової премії за найкращий роман для підлітків. Понад 30 його романів для дітей, підлітків та дорослих удостоєні нагород. Також пише сценарії для кінофільмів та телевізійних шоу.
— Сьогодні ви не помрете, женче Брамс. Навіть тимчасово, — він прибрав ножа від Брамсової шиї.
— Я даю вам останній шанс. Якщо поводитиметеся з притаманним женцю благородством і збиратимете з честю, то більше не побачите мене. Але якщо продовжите задовольняти власні нездорові апетити, то перетворитеся на попіл.
На цьому він зник, наче просто розчинився у повітрі, а замість нього на Трамса з жахом дивилася парочка молодих людей.
— Невже це Жнець?
Читати більше
Каменіш Арно. Позаду вокзалу
«Позаду вокзалу» – друга книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор описує швейцарське гірське село, де він народився й виріс, де провів свої молодші роки. Оповідь у романі ведеться від малого хлопця, дітвака, який по-особливому сприймає світ довкола – село у вузькій долині між високими горами, горян, їхній побут, стосунки поміж ними.
Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням швейцарського та сурсільванського діалектів, що робить текст особливо живим та автентичним.
Книгу видано за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia.
Тато в ресторані. Ми – за вокзалом. Обходимо навколо припаркованих солдатських машин. Мій брат називає марки машин. Ми стаємо навколішки перед дверми автомобілів. Мій брат – перед оранжевим авто. Я – перед червоним. Цвяхом Ґіакасепа я малюю будинок на бокових дверях. Мій будинок має подвійні двері. У ньому одне вікно коло дверей і двоє вікон на другому поверсі. Дах мого будинку з черепиці. На даху димар. З димаря йде дим. Я малюю занавіски на вікнах. Біля хати сад. У саду я малюю квіти. Я також малюю сонце і хмари на небі. У небі також є дві пташки. У саду я домальовую велике дерево. Під деревом стоїть клітка. У клітці я малюю кролика.
Читати більше
Джордж Р. Р. Мартін. Буря мечів. Пісня льоду й полум’я
Перед вами третя частина знаменитої саги Джорджа Мартіна «Пісня льоду й полум’я». «Буря мечів» — саме це очікує читача на сторінках роману. Причому найбільш гострий та безжальний меч тримає в руках автор. Незамінних героїв не буває, безсмертних також. Війна збирає свій кривавий врожай, та все більш наполегливо серед брязкоту сталі звучить голос магії. Кожен сам за себе. У своїй пристрасті до реалізму Джордж Мартін не шкодує ніжні почуття читачів. Побут роздертої в клапті війною країни описаний в усіх подробицях: мародерство, розбій, голод, сварки і бійки усіх з усіма, міжусобиці дрібних місцевих панів, бруд, хвороби та інші напасті, що супроводжують військовий час. Куди не кинь оком, від Стіни до самого півдня — руїна. І на такому тлі надзвичайно яскраво виступають персонажі. Як їх змінить війна? Що вони втратять, а що віднайдуть? Третя частина саги закрутить читача у вирі подій, пронесе крізь час і простір та захопить уяву від першої сторінки до останньої.
Джордж Мартін — американський письменник, автор світових бестселерів, зокрема всесвітньо відомої серії книг «Пісня льоду й полум’я», за мотивами якої триває вихід не менш популярного серіалу «Гра престолів». Прийнято вважати Мартіна сучасним майстром фантастики, а його романи вже перекладено багатьма мовами та регулярно отримають престижні нагороди і премії.
— Де ти був? — вимогливо запитав Тиріон. — Я по тебе посилав… мабуть, два тижні тому.
— Радше чотири днів тому, — озвався перекупний меч, — і я вже двічі приходив, тільки ви були мертвий для всього світу.
— Не мертвий. Хоча моя люба сестричка дуже старалася.
Либонь, не варто було озвучувати цього вголос, але Тиріону вже байдуже. Це Серсі стояла за спробою сері Мандона убити Тиріона, він печінкою то відчував.
— Що це за бридота в тебе на грудях?
— Мій лицарський герб, — вишкірився Брон. — Полум’яний ланцюг, зелений на димно – сірому полі. За накаком вашого лорда – батька я тепер сер Брон Чоноводський, Куцю. Не забувайте про це.
Читати більше
