Жан-Клод Мурлева. Річка, що тече навспак. Томек

Четверта книга із надзвичайно популярного «галактичного» циклу романів Айзека Азімова «Фундація».

Другу Фундацію знищено. Перша Фундація — єдина влада, що контролює Галактику. Принаймні так уважали тривалий час. Але сумніви почали ширитися столицею Першої Фундації. Колишнього офіцера космофлоту Голана Тревіза звинувачують у державній зраді й висилають зі столиці з таємним наказом — знайти Другу Фундацію. Разом із ним вирушає професор-міфолог Янов Пелорат, який прагне розшукати Землю — древню колиску людства. Та в незриму битву за владу вступає третя сила, що здатна підкорити собі не лише обидві Фундації, а й усю Галактику…

Перша Галактична Імперія занепадала. Вона занепадала й руйнувалася протягом багатьох століть, і лише одна людина сповна це усвідомлювала.
Це був Гарі Селдон, останній великий науковець Першої Імперії, і саме він удосконалив психоісторію — науку, що вивчала людську поведінку, зводячи її до математичних рівнянь.

Учинки окремої людини передбачити неможливо, проте реакції натовпів, як виявив Селдон, можна піддавати статистичній обробці. Що більший натовп, то більшої точності можна досягти. А людські маси, з якими Селдон працював, за розмірами були — ні додати ні відняти — як населення всіх мільйонів залюднених світів Галактики.

Селдонові рівняння підказали йому, що коли Імперію полишити саму на себе, то вона занепаде й мине ще тридцять тисяч років людських злиднів та муки, перш ніж із руїн постане Друга Імперія. Та все ж якщо комусь вдасться відрегулювати деякі з поточних умов, то період Безцарів’я можна зменшити до єдиного тисячоліття — лише однієї тисячі років.

Саме для того, щоб це забезпечити, Селдон заснував дві колонії науковців, які назвав Фундаціями. Він свідомо розташував їх «на протилежних кінцях Галактики». Першу Фундацію, яка зосереджувалася на фізичних науках, заснували привселюдно. Існування іншої, Другої Фундації, світу психоісториків та науковців – «менталістів», було повите тишею.