«Зухвалі капітани» (1896) — найкращий довгий прозовий твір Кіплінґа після «Кіма» (1901). Написана наприкінці ХІХ століття повість «Зухвалі капітани» була не вельми відома українському читачу, однак нині з’являється у повному вигляді, щоб запросити у світ морських пригод.
Недаремно нашу книжку переклав справжній моряк — Антон Санченко, а проілюстрував художник-мариніст Геннадій Гармидер.
Для дітей середнього і старшого шкільного віку та широкого кола читачів.
Двері в сигарний салон було прочинено з навітряного борту, і за краєм палуби було видно північноатлантичний туман. Лайнер гудів, попереджаючи рибалок, а хвилі хитали й підкидали його.
— Цей синок Чейні — найбільша халепа на борту, — сказав чоловік у ворсовому пальті, голосно захряснувши двері. — Не треба його тут. Він надто зухвалий.
Білявий німець простягнув руку за сендвічем й прогарчав, жуючи: «Я знай цей порода. В Гамерика повно такий дитина. Наука не йде без бука».
— Ото ще хоч! Він насправді не шкідливий і вартий співчуття, — прогундосив ньюйорківець, витягнувшись на дивані під світловим люком. — Його з самого дитинства тягають з готелю до готелю. Я говорив з його матір’ю сьогодні вранці. Вона мила пані, але не може впоратися з ним. Везе до Європи, щоб він завершив освіту.
— Освіта ще й не розпочиналася, — докинув філадельфієць, що притулився в кутку. — Цей хлопець отримує дві сотні кишенькових грошей на місяць, він мені сам казав. А йому й шістнадцяти нема.
— Його патько — то є салісниці, чи не так? — спитав німець.
— Атож. А також шахти, ліс і пароплави. Батько побудував один маєток в Сан-Дієґо, інший в Лос-Анджелесі. Володіє півдюжиною залізниць, половиною лісопилок на тихоокеанському узбережжі та дозволяє дружині транжирити ці гроші, — ліниво продовжував філадельфієць. — Захід її не тішить, з її слів. Мені здається, вона просто їздить туди-сюди зі своїм сином і своїми нервами, шукаючи, що б його розважило. Флорида, Адірондакс, Лейквуд, Хот-Спрінґс, Нью-Йорк і знову по другому колу. Зараз він не більше, ніж поганенький готельний клерк. А ось коли повернеться з Європи, це буде справжній жах.
— А батько сам про нього не подбає? — пролунав голос пана у ворсовому пальті.
— Батько верне гори. Не хоче, щоб його турбували, я думаю. Він усвідомить свою помилку через декілька років, але буде вже пізно. Шкода, бо хлопець насправді хороший, якщо розібратися.
— Наука не йде без бука, не йде наука без бука, — пробурчав німець.
Номер стенду:B 3.09
