Станіслав Кульчицький, Лариса Якубова. Триста років самотності

Протягом останніх років Донбас перебуває в епіцентрі бурхливої суспільної дискусії, а відтак — і наукової уваги. Запропоноване комплексне дослідження історичного досвіду Донецької та Луганської областей окреслює низку проблем, пов’язаних із стрімким соціально-економічним зростанням та болючою стагнацією, потужними міграційними процесами та полі етнічним складом населення і, як наслідок, досі не структурованою ідентичністю й короткою історичною пам’яттю. Автори дослідили витоки радянських міфологем «донбаського народу», «всесоюзної кочегарки», «плавильного тигля», що вже тривалий час впливають на формування свідомості мешканців регіону та збирального образу українського Донбасу.Крізь призму міждисциплінарного методологічного інструментарію подано розгорнутий аналіз подій російсько-української гібридної війни, факторів, які забезпечили успішність запровадження сепаратистського сценарію й створення квазідержав, а також — можливі способи та інструменти подолання соціальних і культурних наслідків військового конфлікту.

Ця кровоточива рана, на жаль, є не єдиною проблемою України сьогодні. Втім, вона є найбільш критичною. Не меншою проблемою досі лишається відсутність консенсусу суспільства у ставленні до цієї рани. Після шести років доленосних випробувань навіть на вищих державних щаблях є немало тих, хто по-дитячому лепече, що вона загоїться — варто лише припинити стріляти. Серцеві рани гояться від любові, радості перемоги, високих задумів і віри в те, що вони здійсненні. Певне, ця рана на серці не випадкова. Вона покликана болем нагадати, що Україна жива і має стати такою, про яку мріяли кілька попередніх поколінь борців за її існування