Анна Хромова. У саду сидів мудрець

За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки? Десь на квітучому Поліссі назавжди покинуто її хату. Катастрофа відібрала не тільки дім, а й життя близької людини — як іще безліч життів. А її, вимушену нашвидку евакуюватися, затаврувала «чорнобилькою». Що є тепер? Трави, що пахнуть рідними краями, і онуччині малюнки — як ті, які творила ще одна «чорнобилька» Марія Приймаченко. Онуці прабаба й розповість свою щемку історію.

Люди між собою говорять, шо аварія на Чорнобилі вночі сталася. Велика аварія, страшна. І чи правда то, ніхто толком не знає. І шó робить, тоже». А Чорнобиль, дитинко, ― то станція така атомна, шо електрику робить. Кілометрів за тридцять од нас була. Так потом хлопці, які до рання собі гуляли, ― ну, бо то діло молоде, ― й рибаки, які на нічну ловлю ходили, переказували, будьто бачили в небі стовп сяючий прямо над тою станцією. І чудно, і жуть бере…