Ростислав Семків. Уроки короля жахів: Як писати горор

Cкладні й глибоко драматичні стосунки Лесі Українки з християнством, котрі cтановлять ядро її зрілої творчості, ніколи ще не були предметом професійного богословського аналізу. Московська синодальна цензура забороняла твори письменниці «за безбожництво», радянська комуністична хвалила «за атеїзм» і водночас ті самі п’єси не допускала на сцену. Тож смисл тієї запеклої «релігійної війни», яку провадять герої Лесі Українки і вона сама з офіційною церквою, залишався для читача закритим. Аж до сьогодні, коли Предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук і письменниця Оксана Забужко зустрілись, щоб обмінятися думками про твори Лесі Українки на сюжети з євангельської та ранньохристиянської історії. Пропоноване видання містить записи чотирьох таких розмов, а також аналізовані тексти Лесі Українки в авторській редакції.

“Святослав Шевчук: Думаю, що та віра в Духа Святого, яку ми чуємо в Лесі Українки, пояснює нам також той еволюційній характер її творчості. Дуже цікаво зіставляти її ранні твори, вірші з творами зрілими. Це велика таємниця для мене — Ви будете це добре розуміти, — як та еволюція відбувається, як з’являється щораз зріліше усвідомлення дійсності, інтерпретація різних персонажів тощо, — але це є шлях, це дорога. Богу дякувати, як люди ми розуміємо, що ніхто з нас не досконалий, кожен з нас є в дорозі. Якщо ми в такій перспективі дороги будемо бачити творчість Лесі Українки, то всі ті її, деколи навіть напів’єретичні твердження — вони стануть на своє місце. Будемо розуміти, що то є еволюція людини і її розуміння дійсності. (…) Наше спілкування — то теж дорога. Дорога медитації, дорога дешифрування… Мені зараз дуже цікаво — можливо, коли ми тою дорогою запросимо пройтися наших читачів, їм теж буде цікаво.”